ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа № 910/21210/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (07400, Київська обл., м. Бровари, Об'їзна Дорога, будинок 62; ідентифікаційний код: 33584049)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" (03083, м. Київ, пр-т Науки, будинок 50; ідентифікаційний код 39852134)
про стягнення 34 606, 68 грн
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" про стягнення збитків в розмірі 34 606, 68 грн.
В обґрунтування позовних вимоги позивач вказує, що відповідач зобов'язаний відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" збитки в розмірі, що дорівнює сумі, на яку останній зменшено податковий кредит з ПДВ, а саме, в сумі 34 606, 68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Через відділ діловодства суду 05.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набуття законної сили судового рішення у справі № 640/29537/20, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва про визнання протиправними та зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.05.2020.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду його необґрунтованості та безпідставності, оскільки наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення даного спору по суті на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Через відділ діловодства суду від 05.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
02.04.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення в яких останній просив суд в задоволенні позову відмовити.
Таким чином, розгляд справи № 910/21210/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізопол" (далі - виконавець) був укладений договір № 17/09/19 за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик за завданнями замовника виконати комплекс робіт по влаштуванню полімерного покриття підлоги "Кварц однотонний" загальною площею 1446,00 кв.м. в складі приміщення секції С на Об'єкті Замовника (ділянка -1 - 282,40 кв.м, ділянка -2 - 423,60 кв.м), ділянка-3 - 3260,50 кв.м, ділянка-4 - 659,50 кв.м), що розташований за адресою: України, Київська обл., м. Бровари, Об'їзна дорога, 62, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що виконавець за рішенням (постановою) суду, зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати направлення йому замовником відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі, на які замовнику зменшено податковий кредит з ПДВ, зменшені податкові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнено на користь держави, отримане по угоді, що визнане недійсною/нікчемною.
Як про це зазначає позивач, Державною податковою службою зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ у розмірі 34 606, 68 грн за податковою накладною № 1 від 04.05.2020, складеною за результатами господарських операцій за договором на підставі рішення № 27934/39852134/2 від 23.06.2020 Комісії центрального рівня за результатами розгляду скарги відповідача № 25399924 від 15.06.2020 про залишення скарги без задоволення та рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.05.2020 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що оскільки, відповідачем вчасно не було зареєстровано накладну, а зареєстровано її з порушеннями, внаслідок чого позивач був позбавлений відшкодування 34 606,68 грн ПДВ, а відтак, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі, що дорівнює сумі, на яку позивачу зменшено податковий кредит з ПДВ, а саме 34 606,68 грн
Як свідчать матеріали справи, відповідачем була складена податкова накладна від 04.05.2020 з зазначенням у ній податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі 34 606, 68 грн. Наведене також підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.05.2020 та від 05.06.2020.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідач відправив податкову накладну № 1 від 04.05.2020 на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних та розрахунків коригувань, проте, 25.05.2020 відповідачем була отримана квитанція № 1 про зупинення реєстрації спірної податкової накладної. Надалі, 15.06.2020 відповідач подав скаргу на рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації №1 від 04.05.2020.
22.06.2020 ДПС України залишено скаргу відповідача без задоволення, у зв'язку з чим, 25.11.2020 ТОВ "Ізопол" до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано адміністративний позов про визнання протиправним рішення та про зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.05.2020. Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справі № 640/29537/20.
В поданій позивачем відповіді на відзив зазначено, що спірна податкова накладна була зареєстрована відповідачем з порушеннями, внаслідок чого й було відмовлено в її реєстрації. Крім того, позивач звертає увагу суду, на те, що відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 25.11.2020, а скаргу відповідача було залишено без задоволення 23.06.2020, тобто, з пропуском тримісячного строку для звернення до суду.
Відповідач подав заперечення, де просив суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що останній не вчинив бездіяльності, а навпаки, намагався, по можливості, урегулювати ситуацію, вчасно зареєструвавши 2 інші податкові накладні.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
З огляду на наведені приписи Податкового кодексу України, суд відзначає, що у зв'язку з тим, що відповідач склав податкову накладну № 1 від 04.05.2020 із порушеннями, рішенням Головного управління ДПС у м. Києві було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.05.2020, що призвело до порушення прав позивача, а саме незменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 34 606,68 грн, а тому позивач просить відшкодувати збитки в розмірі 34 606,68 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Позивач вказав, що порушення відповідача, позбавило позивача права включити суми ПДВ у розмірі 34 606,68 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, тобто позивач поніс збитки.
Водночас, суд вказує на той факт, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/29537/20 станом на дату винесення рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/21210/21, зокрема, 07.06.2021 ухвалено не було, а відтак суд не може пересвідчитися чи дійсно подана відповідачем спірна накладна була оформлена з порушеннями вимог чинного законодавства України.
З огляду на викладене, у цьому випадку відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між можливим допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов'язання на зазначену суму, яка є збитками цієї особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наразі, допоки не ухвалене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/29537/20, відсутні усі елементи складу господарського правопорушення, а тому суд зазначає, що даний позов є передчасним, оскільки вина відповідача судом не встановлена, а відтак позов про стягнення збитків у розмірі 34 606, 68 грн не підлягає задоволенню, з огляду недоведеності вини відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, суд відхиляє доводи позивача про відшкодування збитків в розмірі, що дорівнює сумі, на яку позивачу було зменшено податковий кредит з ПДВ, а саме 34 606,68 грн, оскільки вони є недоведеними та непідтвердженими матеріалами справи, а даний позов є передчасним.
Також, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" та Адвокатом Вакуленко Сергієм Володимировичем було підписано договір про надання юридичних послуг № 1-02/11/20 від 02.11.2020, відповідно до якого, Адвокат надає клієнту юридичні послуги, а саме представництво клієнта в судах, у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" на користь клієнта суми збитків - 34 606,68 грн, на які клієнту зменшено податковий кредит з ПДВ за податковою накладною № 1 від 04.05.2020.
Згідно договору про надання юридичних послуг позивач повинен був сплатити адвокату 1 250,00 грн за годину роботу на підставі рахунку та акту прийому-передачі наданих послуг.
Проте, суду не було надано доказів ані рахунків на оплату адвокатських послуг, ані акту прийому-передачі, ані квитанції/платіжного доручення про сплату позивачем адвокату коштів за надання адвокатських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням експертів.
За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що дана справа є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже всі докази повинні бути подані до завершення судового розгляду.
Як докази понесення витрат та надання послуг адвоката позивач подав договір про надання правової допомоги позивачеві адвокатом Вакуленком С.В., який підтвердив свій статус адвоката свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 206 від 27.10.2010 року, однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б вказували на те, що позивач поніс судові витрати, а саме адвокатські послуги.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Єдиний реєстр адвокатів України створений для збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Суд здійснює оцінку доказів відповідно до вимог статті 86 ГПК України, і відповідно до принципу допустимості доказів, встановлених статтею 77 ГПК України, дійшов висновку, що докази понесення позивачем правової допомоги в матеріалах справи відсутні (стаття 78 ГПК України), що є порушення умов договору про надання юридичних послуг
Враховуючи ненадання позивачем, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України, ані акту прийому-передачі наданих послуг, як це передбачено договором про надання юридичних послуг, суд дійшов висновку про не підтвердження позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу в розміні 5 000, 00 грн. А відтак, у суду відсутні правові підстави для стягнення вказаних витрат з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" - відмовити.
2. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн - відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.06.2021
Суддя Д.О. Баранов