07 червня 2021 року справа № 580/1835/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сагунівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Сагунівської сільської ради (далі - сільська рада, відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сагунівської сільської ради від 05.02.2021 № 5-6/VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 загальною прощею 1,4631 га;
- зобов'язати Сагунівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 загальною площею 1,4631 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивачем з метою реалізації свого конституційного права, передбаченого статтею 14 Конституції України та відповідно до статей 118-121 Земельного кодексу України, звернулася до Сагунівської сільської ради з заявою від 13.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 загальною площею 1,4631 га.
Рішенням Сагінівської сільської ради від 05.02.2021 № 5-6/VIII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у приватну власність з посиланням на підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Позивач вважає дану відповідь протиправною та порушує права позивача, оскільки підстави, які слугували відповідачу для відмови не узгоджуються з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, а тому ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27 квітня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відмова у наданні позивачеві дозволу з посиланням на підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України є обґрунтованою, адже позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, тоді як вказані земельні ділянки є сформованими з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Також відповідач зазначив, що він як власник вказаних земельних ділянок повинен дотримуватися обов'язків, пов'язаних з їх володінням, зокрема забезпечення використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 13.01.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій відповідно до статей 118, 121 та 122 Земельного кодексу України просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 загальною площею 1,4631 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Сагунівської сільської ради від 05.02.2021 № 5-6/VIII відмовлено позивачеві у наданні такого дозволу з посиланням на підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Згідно з частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 частини 7 статті 118 ЗК України).
Суд встановив, що позивач подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 загальною площею 1,4631 га, до якої додала, зокрема, графічний матеріал місця розташування вказаних земельних ділянок, однак відповідач відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Разом з тим, суд вважає таке посилання відповідача помилковим з огляду на таке.
Відповідно до підпункту "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Отже, вказаним підпунктом встановлено мораторій, серед іншого на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Разом з тим, на момент прийняття спірного рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельні ділянки з кадастровими номерами 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 хоча і мали цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", проте не перебували у власності громадян та юридичних осіб.
При цьому суд враховує, що Земельний кодекс розрізняє таких суб'єктів земельних відносин як юридична особа та орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, Сагунівська сільська рада у спірних правовідносинах має статус органу місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками територіальної громади, а не юридичної особи - власника/користувача земельної ділянки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача в даному випадку були відсутні правові підстави для відмови на наданні дозволу з посиланням на підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, а тому оспорюване рішення є протиправним.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл, то суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, як і умови такого дозволу (термін дії, площа, орендна плата) належить до дискреційних повноважень сільської ради, як органу місцевого самоврядування, а питання щодо надання відповідного дозволу повинно розглядатися на засіданні сесії відповідної ради.
Разом з тим, з метою належного захисту права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Сагунівської сільської ради на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 122, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сагунівської сільської ради від 05.02.2021 № 5-6/VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 загальною прощею 1,4631 га.
Зобов'язати Сагунівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 7125480500:01:001:1572 та 7125480500:01:001:1573 загальною площею 1,4631 га у власність для ведення особистого селянського господарства, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сагунівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Сагунівська сільська рада (19644, Черкаська область, Черкаський район, с. Сагунівка, вул. Лесі Українки, 77/4, код ЄДРПОУ 26324415).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 07.06.2021.
Суддя В.О. Гаврилюк