про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 року справа № 580/3517/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Янтар-Черкаси-2» до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
01.06.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Макеєв В.Ф. в інтересах ТОВ «Янтар-Черкаси-2» (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8/5, далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, далі - відповідач), в якому просить:
-визнати бездіяльність виконавчого комітету Черкаської міської ради, яка полягає у не здійсненні дій щодо огляду демонтованих 12-15.06.2018 павільйонів повноважним представником ТОВ «Янтар - Черкаси 2», не наданні рахунку для оплати ТОВ «Янтар-Черкаси-2» за послуги із демонтажу торгівельних павільйонів;
-зобов'язати Виконавчий комітет Черкаської міської ради надати для огляду демонтовані 12-15.06.2018 павільйони повноважному представнику ТОВ «Янтар-Черкаси-2» та надати рахунок для оплати ТОВ «Янтар-Черкаси-2» послуг із демонтажу 12-15.06.2018 торгівельних павільйонів та повернути вказані павільйони ТОВ «Янтар-Черкаси-2»;
-стягнути судові витрати в розмірі 9540 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зазначена норма кореспондується з ч. 4 ст. 161 КАС України, якою передбачено обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що згідно листа Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.06.2018 №10783-01-21 на адвокатський запит ОСОБА_1 повідомлено щодо відсутності інформації про безпосереднього виконавця демонтажу та перенесення 03.02.2017 тимчасової споруди на площу перед КП «Черкаський академічний обласний український музично - драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради». Також, 21.06.2018 за №10545-01-2 на адвокатський запит від 18.06.2018 повідомлялося про причини та рішення знесення тимчасової споруди.
При цьому, листом Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07.09.2020 №7847-2 на запит від 07.08.2020 ОСОБА_2 щодо надання інформації про місце зберігання кіосків з метою їх огляду та повернення повідомлено, що торгівельні павільйони демонтовані 12-15.06.2018 зберігаються у ПП «СК креатив», а для огляду майна необхідно подати документи, які підтверджують право власності та оплату витрат на проведення демонтажу.
Згідно витягу з ЄДРПОУ, керівником ТОВ «Янтар-Черкаси-2» є ОСОБА_3 .
Таким чином, відомості щодо звернення та відповідно відмови відповідача у наданні ТОВ «Янтар-Черкаси-2» на огляд демонтованих 12-15.06.2018 павільйонів і наданні рахунку для оплати за послуги із демонтажу торгівельних павільйонів не містять.
В позові представник позивача посилається на звернення позивача - ТОВ «Янтар-Черкаси-2» щодо повернення майна та отриманням відмови, однак до суду не надано даних доказів.
Таким чином, представнику позивача необхідно подати до суду всі докази, що містяться в обгрунтування позову для всіх учасників справи.
Крім того, подаючи позовну заяву, представником позивача пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.(ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно листів Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.06.2018 №10783-01-21 та 21.06.2018 за №10545-01-2 на адвокатський запит ОСОБА_1 повідомлялося щодо відсутності інформації про безпосереднього виконавця демонтажу та перенесення 03.02.2017 тимчасової споруди на площу перед КП «Черкаський академічний обласний український музично - драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради» та про причини і рішення знесення тимчасової споруди.
Суд звернув увагу, що відмови у наданні доступу до майна даними листами не надано.
Проте, з огляду на обгрунтування позову про протиправну бездіяльність відповідача позивач знав з 2018 року, що і не заперечується ним, а отже в силу ст. 78 КАС України, не доводиться в судовому порядку.
Оцінюючи доводи заяви, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 вказано, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Датою звернення з даним адміністративним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду є 01.06.2021, хоча строк звернення до суду про оскарження дій з приводу листів Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 26.06.2018 №10783-01-21 та 21.06.2018 за №10545-01-2 закінчився в грудні 2018 року і подальшому з наростаючим підсумком.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Плахтєєв та Плахтєєва проти України” (заява №20347/03, §35) визначено, що “…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…”.
В питаннях пов'язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України” (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.”
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
У даному випадку для звернення до суду із позовною заявою законодавцем встановлений шестимісячний строк і такий обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі наведеного, суд зазначає про право позивача надати до суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Янтар-Черкаси-2» до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого останній має усунути недоліки позовної заяви.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.Г. Паламар