Справа № 560/2690/21
іменем України
08 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому, з врахуванням уточнень, просить суд:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020);
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 26.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період проходження служби в поліції з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), відповідач не виплатив доплату за службу в нічний час. Крім цього, відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористанні дні щорічної оплачуваної роботи за 2020 рік, а також порушив строки розрахунку з позивачем при звільненні. Вказує, що його звільнено зі служби в поліції 15.01.2021, а фактична виплата всіх належних йому при звільненні сум була проведена 28.01.2021 та 26.02.2021.
На звернення позивача до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про виплати доплати за службу у нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач отримав відмови.
Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду, просив позов задовольнити.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначив, що виплата за службу в нічний час згідно пункту 11 розділу ІІ Порядку №260 здійснюється виключно на підставі довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час. Враховуючи те, що довідки обліку несення служби в нічний час були подані лише за 2 місяці, відсутні правові підстави для виплати позивачеві доплати за службу в нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (крім квітня та травня 2020). Зазначив, що відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.
Щодо вимоги стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 26.02.2021, відповідач вказав, що згідно Порядку №260 виплата поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Разом з тим, при вирішенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно врахувати суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин.
Враховуючи викладене, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, просить відмовити у задоволенні позову.
Разом з тим, відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою позивачу у день звільнення зі служби в поліції належних йому сум у вигляді компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної роботи за 2020 рік та доплати за службу у нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), тобто про порушення своїх прав позивач дізнався в день звільнення зі служби. До суду звернувся 12.03.2021, тобто з порушенням строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.
Дослідивши подане клопотання, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану відпустку не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки та оплатою за службу у нічний час. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 21.08.2019 по справі №620/4218/18.
Враховуючи викладене, суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 19.03.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 24.05.2021 суд витребував у відповідача необхідні для розгляду справи докази.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 згідно наказу №337 по особовому складу від 26.11.2018 був призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Шепетівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області. Згідно наказу №12 по особовому складу від 15.01.2021 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).
У період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), позивач не отримував доплату за службу в нічний час.
На звернення позивача до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про надання йому довідки обліку несення служби в нічний час (в період з грудня 2018 по січень 2021) надійшла відповідь №40-Б/121/12/05-2021 від 26.02.2021.
29.01.2021 позивач звернувся з листом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про виплату компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 за результатом розгляду якої відповідач надав відповідь №29/Б-29 від 03.03.2021, в якій відмовив у такій виплаті, зазначивши, що відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.
На звернення 29.01.2021 позивача до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач листом №29/Б-35 від 01.03.2021 повідомив, що Кодекс законів про працю не поширюється на рядовий та начальницький склад органів внутрішініх справ/поліції.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив позивачу доплату за службу в нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021, не компенсував невикористану відпустку за 2020 рік та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2021 по 26.02.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновків, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Матеріалами справи підтверджено та учасниками справи визнано, що на виконання ухвали суду відповідач надав довідку від 31.05.2021 №2455/121/12-2021, згідно якої Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області зазначило, що на момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав за 2020 щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 9 діб та частину щорічної основної відпустки тривалістю 16 календарних днів, та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції не отримав.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за 25 невикористаних календарних дні щорічних відпусток (тривалістю 16 календарних днів та 9 календарних днів за 20209).
З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність правових підстав для виплати спірної грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за попередні роки.
Щодо вимоги позивача стягнути невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі по тексту - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 передбачений обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначені Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (далі по тексту - Порядок №260).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач всупереч вимогам Постанови №988 та Порядку №260 не виплатив позивачу доплату за службу в нічний час з грудня 2018 по січень 2021.
Таким чином, позивачу повинна бути виплачена доплата за службу в нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020).
В той же час, розрахунок доплати за службу в нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020), є компетенцією (дискреційною функцією) відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення. Тобто, саме на відповідача, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020).
Крім того, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо про стягнення з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області доплати за службу в нічний час, оскільки стягненню підлягають вже нараховані суми, але не виплачені.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зазначене свідчить про відсутність строкового обмеження у виплаті заборгованості по оплаті праці і, відповідно, спростовує посилання відповідача на пункт 11 Порядку №260.
Доводи відповідача на те, що позивачу виплачене грошове забезпечення в межах граничних розмірів такого грошового забезпечення суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог Постанови №988 Порядку №260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988.
Разом з тим, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Аналіз статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які передбачають обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 7 розділу І Порядку МВС №260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Згідно з пунктів 13, 14 розділу І Порядку МВС №260 виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. У разі якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.
Як встановив суд, згідно наказу №12о/с по особовому складу від 15.01.2021, ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції 15.01.2021, а фактична виплата всіх належних йому при звільненні сум була проведена 28.01.2021 та 26.02.2021, що підтверджується випискою з банку.
Враховуючи положення Порядку №260, суд вважає, що відповідач не порушив строки виплати ОСОБА_1 належних йому при звільненні сум.
Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за невиплату доплати за службу в нічний час є передчасною та задоволенню не підлягає.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу у нічний час за період з грудня 2018 по січень 2021 (окрім квітня та травня 2020).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2020 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08 червня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 40108824)
Головуючий суддя В.В. Матущак