08 червня 2021 року м. Рівне №460/4558/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Рівненського МВ ДВС, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови від 07.04.2021 ВП № 5235360 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору, яка виведена в окреме провадження ВП № 65067191 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2021 ВП № 65067191.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заява про повернення виконавчого листа була подана у зв'язку з переуступкою права вимоги, а не у зв'язку з повним виконанням рішення суду. В ході здійснення виконавчого провадження заборгованість не була погашена, яку саме суму коштів в примусовому порядку було стягнуто та яку суму виконавчого збору стягнуто невідомо, у виконавчому листі відсутні записи щодо розміру стягнутих коштів та на якій підставі повернуто виконавчий лист стягувачу. Тобто кінцевий набувач не позбавлений можливості звернутися з виконавчим листом в державну виконавчу службу для примусового виконання рішення суду. Крім того, вказує, що 07 квітня 2021 року на підставі заяви стягувана за № 1740 від 16.12.2020, відповідачем прийнята постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженнях ВП № 52353630 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому у виконавчому листі державним виконавцем не зазначено яку суму коштів залишилося стягнути, яка сума залишку по виконавчому збору та не вказано підстави закриття виконавчого провадження. 07 квітня 2021 року старшим державним виконавцем Кирилюк Н.М. у ВП № 52353630 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 87247,35 грн. з боржника ОСОБА_1 на користь Рівненського МВ ДВС. Розмір виконавчого збору зазначено без врахування виконавчого збору, який було стягнуто під час виконання виконавчого провадження та перераховано на рахунок виконавчої служби. В цей день 07.04.2021 старшим державним виконавцем Кирилюк Н.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65067191 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 87247,35 грн. Залишок боргу станом на 07.04.2021 становить 84 671,41. На підставі постанови № 52353630, виданої 07.04.2021 Рівненським МВ ДВС. Вважає дії відповідача протиправними, а постанову від 07.04.2021 у ВП № 52353630 про стягнення виконавчого збору та постанову від 07.04.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 65067191 такими, що підлягають скасуванню, мотивуючи це тим, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Вказує, що при розгляді аналогічної справи № 2540/3203/18 у постанові від 11 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду, та фактичне стягнення суми боргу. При цьому Велика Палата, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, змінила судову практику у справах щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, усунувши неоднакове застосування норм ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувану на підставі письмової заяви про таке повернення. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у разі стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Тому стягнення виконавчого збору можливе лише у разі фактичного виконання виконавчого документа. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/16. Позивач вказує, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 52353630, постанова від 07.04.2021 про повернення стягувану виконавчого листа № 570/4522/15-ц, виданого 31.05.2016 Рівненським районним судом Рівненської області, винесена державним виконавцем саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням відповідної заяви від стягувана АТ "Укрсиббанк". Під час здійснення виконавчого провадження № 52353630 невідомо яка саме сума коштів була перерахована на користь стягувана, відсутні будь які відмітки у виконавчому листі державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувану із зазначенням причин повернення. Жодних дій на повернення стягувану всієї суми заборгованості, виконавчою службою не вчинялося. Заява про повернення виконавчого листа подана у зв'язку із переуступкою права вимоги. Отже, враховуючи те, що державний виконавець не здійснив будь-яких дій з примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь стягувана АТ "Укрсиббанк" на підставі виконавчого листа № 570/4522/15-ц, виданого 31.05.2016 Рівненським районним судом Рівненської області, та повернув вказаний виконавчий документ без виконання стягувану, то правових підстав, як для визначення суми виконавчого збору в розмірі 84671,41 грн., так і для стягнення з позивача виконавчого збору у державного виконавця не було. На думку позивача, державний виконавець приймаючи спірну постанову від 07.04.2021 ВП № 52353630, яка виведена в окреме провадження ВП № 65067191, без реального стягнення суми боргу з позивача, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються, а отже, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що зазначені Конституцією та законодавством України. У зв'язку із зазначеним вважає, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 07.04.2021 у ВП № 52353630 не відповідає критеріям правомірності та суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а також правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року за № 2540/3203/18 та Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2021 року за № 400/4023/16. Підсумовуючи вищевикладене, зазначає, що оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 20.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 31.05.2021о 15:30 год. та встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи.
У строк встановлений судом відповідач подав відзив на адміністративний позов, який мотивовано тим, що записи про розмір стягнутих коштів та підстава повернення виконавчого листа зазначені не на копії виконавчого листа, а на оригіналі, що направлено стягувану, а те що заява стягувачем про повернення виконавчого документу була подана у зв'язку з відступленням прав вимог державним виконавцем, то до заяви про повернення не долучались стягувачем документи про переуступлення прав вимог, а обов'язковість зазначення таких обставин для прийняття рішення державним виконавцем про повернення виконавчого документу стягувану не потрібна, п. 1 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого провадження, якщо стяґувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. У зв'язку з тим, що виконавчий збір по вищезазначеному документу на час повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п. 1 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» частково стягнуто, державним виконавцем 07.04.2021 винесено постанову про стягнення виконавчого збору (наявна відмітка про залишок нестягнутого виконавчого збору) виділено в окреме виконавче провадження. Таким чином, 07.04.2021 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку було зареєстровано в АСВП як виконавчий документ. В цей же день державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 залишку виконавчого збору. Крім того, відповідач зазначає, що примусове виконання судового рішень, розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а звернення стягувана із заявою про повернення виконавчого документа не звільняє боржника від обов'язку сплати виконавчого збору. А також, вказує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Оскільки, у боржника відсутнє майно на яке згідно закону можливо звернути стягнення та наявні відомості про отримання доходу боржником, а саме пенсії, державним виконавцем на підставі заяви стягувана від 21.09.2016 про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на такі доходи, тому стверджувати про нездійснення виконавчою службою заходів примусового виконання рішень не є правдивим. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді розгляд справи було перенесено на 08.06.2021 о 10:00 год.
В судове засідання призначене на 08.06.2021, учасники справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення та враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
31.05.2016 Рівненським районним судом Рівненської області виданий виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором № 11365759000 від 27 червня 2008 року в розмірі 31 159,25 доларів США та пені в розмірі 5000,00 грн.
Виконавчий лист виданий на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2016 року, яке набрало законної сили 30 травня 2016 року, у справі № 570/4522/15-ц за позовом ПАТ "УкрСиббанк" про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору № 11365759000 від 27 червня 2008 року з боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
21 вересня 2016 року AT «УкрСиббанк» звернулося до Рівненського МВ ДВС із заявою від 19 вересня 2016 року за № 401/2016-09 про примусове виконання виконавчого документу, виданого Рівненським районним судом Рівненської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11365759000 від 27 червня 2008 року в розмірі 31159,25 доларів США.
28 вересня 2016 року державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. на підставі заяви стягувана прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52353630 з примусового виконання виконавчого листа № 570/4522/15-ц, виданого 31 травня 2016 року Рівненським районним судом Рівненської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11365759000 від 27 червня 2008 року в розмірі 31159,25 доларів США, із яких за кредитом 27590 доларів США, за відсотками 3569,25 доларів США, а також пеню в розмірі 5000,00 грн. в т.ч. за кредитом 3000,00 грн. та за відсотками 2000,00 грн.;
Крім того, в пункті 3 вказаної постанови державним виконавцем постановлено при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
16 липня 2019 року старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. прийнято постанову про арешт майна боржника у ВП № № 52353630, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .
В цей же день 16 липня 2019 року старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № №52353630, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід у ГУ ПФУ м. Рівне, вул. Короленка 7.
В пункті 2 вказаної постанови вказано здійснювати відрахування із доходів божника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача з урахуванням виконавчого збору в сумі 1000 грн. та 3115,92 дол. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 214,76 грн.
29 грудня 2020 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Рівненського МВ ДВС із заявами від 16.12.2020 за № 1740 про повернення виконавчого документу про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11365759000 від 27 червня 2008 року.
Заява про повернення виконавчого документу подана AT «УкрСиббанк» у зв'язку з переуступкою права вимоги на підставі договору факторингу № 25/11/2020 від 25.11.2020 року, укладеного між AT «УкрСиббанк» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (Фактор), яке в свою чергу уклало договір № 25/11/ФК- 20 від 25.11.2020 року з фізичною особою ОСОБА_3 (цесіонарій), у зв'язку з чим остання набула право вимоги до боржників по кредитному договору № 11365759000 від 27 червня 2008 року.
07.04.2021 на підставі заяви стягувана за № 1740 від 16.12.2020, відповідачем прийнята постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженнях ВП № 52353630 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, 07.04.2021 старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. у ВП № 52353630 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 87247,35 грн. з боржника ОСОБА_1 на користь Рівненського МВ ДВС. Розмір виконавчого збору зазначено без врахування виконавчого збору, який було стягнуто під час виконання виконавчого провадження та перераховано на рахунок виконавчої служби.
В цей день, на підставі вказаної постанови, 07.04.2021 старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65067191 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 87247,35 грн. Залишок боргу станом на 07.04.2021 становить 84671,41.
Вважаючи постанови винесені старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. від 07.04.2021 про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження ВП № 65067191, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зауважує на такому.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки (ч.2 ст. 11 Закону України № 606 від 21.04.1999, в редакції на момент відкриття виконавчого провадження).
Аналогічні норми також закріплені в ч.1 ст.18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII, де зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Рівненський МВ ДВС зобов'язаний був винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% лише від суми фактично стягнутих коштів по виконавчому провадженню. А тому на думку позивача, враховуючи повернення виконавчого документу стягувачу, підстави для винесення вказаної постанови були відсутні.
З цього приводу суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України від 21.04.1999 №606-XIV), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - від 02.06.2016 № 1404-VIII).
У п. 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стяґувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
У відповідності до ч. 3 ст. 40 цього Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено матеріалами справи, стяґувач подав до Рівненського МВ ДВС заяву про повернення виконавчого документа стягувачу за вих. № 1740 від 16.12.2020. Вказана заява надійшла до відповідача 22.12.2020 за вх. 19318/19.18-17.
Отже, враховуючи отримання заяви від стягувача за виконавчим провадження про повернення виконавчого документу, старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. винесено постанову від 07.04.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Цього ж дня, 07.04.2021 старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 в розмірі 87247,35 грн. ВП № 52353630.
У частинах 1 та 2 ст. 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII у редакції на момент повернення виконавчого документа стягувачу передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Суду необхідно звернути увагу, що у редакції Закону України від 21.04.1999 №606-XIV конкретно визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
У п.7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зазначено, що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Також, суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 40 цього Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору на будь-якій стадії виконавчого провадження. Разом з тим, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою та не стягнення виконавчого збору, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня його закінчення виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Тобто момент стягнення виконавчого збору, у даному випадку, законодавцем прив'язано саме до повернення виконавчого домента стягувачу.
Оскільки державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII у редакції закону на момент вчинення виконавчої дії, то при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець також правомірно керувався даною редакцією закону.
Таким чином, державний виконавець в день повернення виконавчого документу 07.04.2021 (з підстав, передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону), правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору, що повністю відповідає вимогам ч.3 ст. 40 та п. 7 розділу ХІІІ Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII.
При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому підстав для не стягнення виконавчого збору також не вбачається.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 22.02.2018 у справі №816/823/17, де зазначено, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як вже зазначалося судом, відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, 07.04.2021 старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Кирилюк Н.М. було правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65067191 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Що стосується тверджень позивача обґрунтованих правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/16, то суд відхиляє їх як безпідставні, оскільки вони стосуються правовідносин, що були врегульовані Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII у редакції за період з 30.11.2016 до 28.08.2018, та не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.
З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанови від 07.04.2021 про стягнення виконавчого збору, яка виведена в окреме провадження та постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2021 у ВП № 65067191 - не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України - у суду відсутні.
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33028, вул. Замкова, 22-А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 35007146) про визнання протиправними та скасування постанови від 07.04.2021 ВП № 5235360 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору, яка виведена в окреме провадження ВП № 65067191 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2021 ВП № 65067191, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 08 червня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля