31 травня 2021 року 11 год. 00 хв.Справа № 280/8922/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Шелепко Б.В. та сторін
від позивача: адвокат Федоров М.Д.,
від відповідача: Кузнецова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020, -
07 грудня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000108-5005-0829 від 05.11.2020 за 2019 рік на суму 194920,80 грн щодо визначення позивачу орендної плати за користування земельної ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташовано будівлю, є комунальною власністю і перебуває в Позивача в користуванні на підставі Договору оренди землі від 01.03.2007. Позивач є фізичною особою і самостійно не розраховує податок на землю. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000108-5005-0829 від 05.11.2020 за 2019 рік на суму 194 920 грн 80 коп. протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно складено з пропущенням законодавчих строків на його прийняття. Також звертає увагу суду, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.Зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Відповідач, не маючи жодного підтвердження факту внесення сторонами будь- яких змін до Договору, не мав права самостійно здійснювати перерахунок суми податку в розмірі, відмінному від вказаного в Договорі. Даними діями відповідач перевищив свої повноваження і діяв всупереч діючому законодавству України. З наведених підстав позивач просиьть суд позов задовольнити.
11 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11 січня 2021 року о/об 15 год. 00 хв.
30.12.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх.64217) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 по справі №334/11961/14-ц, річна сума орендної плати за землю на 2019 р. за земельну ділянку площею 0,4697 га за адресою АДРЕСА_1 складає 194920,80 грн. Тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову - відмовити.
Ухвалою суду від 11.01.2021 зупинено провадження по справі для примирення сторін до 09.03.2021 до 14 год. 10 хв.
З 25.02.2021 по 12.03.2021 суддя Сацький Р. перебував на лікарняному.
Ухвалою суду від 15.03.2021 продовжено зупинення провадження по справі до 31.05.2021 до 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 31.05.2021 поновлено провадження по справі та призначено судовен засідання на 31.05.2021 о/об 10 год. 00 хв.
У судовому засідання представник позивача просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
01 березня 2017 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавцем) укладений Договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування офісно-готельного комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки 0,4697 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 030 321,28 грн (в цінах 2007 року) (п.5 Договору оренди землі). Відповідно до п. 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 4 060,56 грн на протязі строку будівництва об'єкта, та у розмірі 30 453,47 грн з дня введення об'єкту в експлуатацію, що складає 1,5 % грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 у справі №334/11961/14-ц за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до Договору оренди землі задоволено позовні вимоги Запорізької міської ради та вирішено:
- внести зміни до п. 5 договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:025:0076, площею 0,4697 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виклавши його в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 6 497 360,10 грн (шість мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч триста шістдесят грн 10 коп.) в цінах 2014 року";
- внести зміни до п. 9 договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:025:0076, площею 0,4697 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 194 920 грн 80 коп. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 80 коп.), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2014 року ".
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 15.10.2015 у справі №334/11961/14-ц рішення суду першої інстанції було залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 у справі №334/11961/14-ц ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У подальшому, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 по справі №334/11961/14-ц рішення суду першої інстанції було скасоване і ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради в повному обсязі.
Проте, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 по справі №334/11961/14-ц рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 скасоване, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 залишене в силі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3489/19 від 21.10.2019, яке набрало законної сили 15.01.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №15523-5007-0829 від 15.04.2019 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 174 884,12 грн, за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 748,80 грн (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 80 коп.).
05.11.2020 відповідач направив позивачу лист, в якому повідомив про скасування податкового повідомлення-рішення № 15523-5007-0829 від 15.04.2019 та винесення нового податкового повідомлення-рішення № 0000108-5005-0829 на суму 194920 грн 80 коп. Повідомлення з супровідним листом було отримано поштою 25.11.2020.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
За приписами п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За приписами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч. 1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 по справі 826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відносини пов'язані орендою землі регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
За визначенням, неведеним у ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,4697 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 01.03.2007, який був зареєстрований 18.04.2007 за № 040726100231.
Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №334/11961/14-ц залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015, яким в свою чергу,внесено зміни до пункту 9 Договору оренди земельної ділянки, площею 0,4697 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в частині встановлення нового річного розміру орендної плати, який складає 194 820,80 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі за цінами 2014 року.
За умовами п.12 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Згідно до п.32 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Статтею ст. 349 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 26 червня 2012 року № 37 « Про внесення змін до рішення міської ради від 27 липня 2011 року №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя» орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди землі, не відповідає вказаному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03 березня 2008 року, зобов'язано укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати. Згідно з підпунктом 288.1 статті 288 Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Отже, з огляду на вказані правові приписи, зобов'язання за договором оренди землі, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , в частині розміру орендної плати змінилися з моменту набрання законної сили ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тобто з 21.12.2016 у справі №334/11961/14-ц.
Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016, річна сума орендної плати за землю на 2019 р. за земельну ділянку площею 0,4697 га за адресою АДРЕСА_1 складає 194920,80 грн.
Відтак, визначення податковим органом позивачу орендної плати у розмірі 194 920,80 грн відповідає умовам договору оренди землі № 040726100231 від 18.04.2007.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі №0840/3480/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002386-50-02/1 від 29.11.2017, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 369 804,92 грн.
Щодо посилань представника позивача щодо незарахування відповідачем суми оплати у розмірі 36980,67 грн, дата оплати - 28.03.2019, то суд зазначає, що згідно витягу з електронної бази ДПС фізичної особи ОСОБА_1 , даний платіж №899 від 28.03.2019 був зарахований відповідачем, та станом на 28.03.2019 у позивача була переплата у розмірі 115977,47 грн.
Щодо посилання представника позивача на порушення строків прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
15.04.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №15523-5007-0829, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 369 804,92 грн, яке було оскаржуено позивачем до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3489/19 від 21.10.2019, яке набрало законної сили 15.01.2020.
Тобто, первинне визначенння податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 р. податковим органом було реалізовано 15.04.2019, тобто у строки, визначені п. 286.5 ст. 286 ПК України.
В подальшому, з урахуванням рішення суду по справі №№280/3489/19, податковим органом було прийнято оскаржуване рішення з урахуванням висновікв суду по справі №280/3489/19. З наведеного випливає, що відповідачем дотримано строк прийняття оскаржуваного рішення.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та прийняття спірного рішення.
Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 07.06.2021.
Суддя Р.В. Сацький