01 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/1036/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Андрейчик А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 червня 2021 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної прокуратури, якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури (прокуратури Закарпатської області), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті заробітної плати з 26 березня 2020 року, в порядку та розмірах, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру"; 2) Зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру (прокуратуру Закарпатської області) провести перерахунок його заробітної плати з 26 березня 2020 року (за 4 робочих дні) по серпень 2020 року включно, в сумі 402550,00 грн., відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", а також виплатити на його зарплатний картковий рахунок кошти з урахуванням раніше здійснених виплат та відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів; 3) Зобов'язати Закарпатську обласну прокуратуру здійснити перерахунок компенсації за не відбуті відпустки при звільненні і кошти виплатити на його зарплатний картковий рахунок з урахуванням раніше здійснених виплат та відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області та органів прокуратури. Закарпатською обласною прокуратурою позивачу надано розрахункові листи про нараховану та виплачену заробітну плату за 2020 рік. Згідно наданих розрахункових листів, прокуратурою Закарпатської області, яка 11 вересня 2020 року перейменована в Закарпатську обласну прокуратуру, нарахування заробітної плати позивача здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів". На переконання позивача такі дії відповідача є протиправними, оскільки суперечать рішенню Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(ІІ)2020, у зв'язку з чим, відповідач не мав правових підстав здійснення нарахування та виплати заробітної плати у березні 2020 року (за 4 робочих дні), а також у квітні, травні, червні, липні та серпні 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 року № 505.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 визначено,що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення п. 26 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому Законом України від 19.09.2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Наказом Генерального прокурора від 08.09.2002 року № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 11.09.2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур. Одночасно відбулося переведення прокурорів прокуратури Закарпатської області на посади в Закарпатську обласну прокуратуру за результатами успішного проходження ними атестації. Наказом виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області № 359к від 26.08.2020 року позивача звільнено з 27.08.2020 року з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Підставою звільнення позивача було рішення десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 29 від 21.07.2020 року про неуспішне проходження атестації. Відтак, Закарпатська обласна прокуратура діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для перерахунку заробітної плати позивачу з 26.03.2020 року по серпень 2020 року немає.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач працював в органах прокуратури України з жовтня 2000 року.
Наказом виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області № 359к від 26.08.2020 року позивача звільнено з 27.08.2020 року з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
19 лютого 2021 року позивач звернувся до Закарпатської обласної прокуратури із зверненням, в якому просив здійснити перерахунок розміру посадового окладу за час його перебування на посадах в органах прокуратури Закарпатської області за період з 01 липня 2015 року по 27 серпня 2020 року та виплатити йому матеріальну шкоду, у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 27 серпня 2020 року.
Листом від 05 березня 2021 року Закарпатська обласна прокуратура повідомила позивача, що оскільки норми Закону України "Про винесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" не визнано неконституційними, оплата праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур з 26.03.2020 року продовжує здійснюватися (до призначення на посаду до обласної прокуратури) згідно з постановою Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників органів прокуратури.
Крім того, Закарпатською обласною прокуратурою надано розрахункові відомості за період 2015-2020 роки, із зазначенням посадових окладів, встановлених за час перебування на прокурорсько-слідчих посадах.
Відповідно до листа начальника відділу кадрової роботи та державної служби Закарпатської обласної прокуратури позивач на день звільнення мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки, а саме за період роботи: 2005-2006 років - 4 к.д., 2011-2012 років - 1 к.д., 2012-2013 років - 2 к.д., 2013-2014 років - 3 к.д., 2014 до 2015 років - 5 к.д., 2017-2018 років - 14 к.д., 2018-2019 років - 4 к.д., 2019-2020 років - 5 к.д. Всього 42 к.д. За вказані дні невикористаної відпустки позивач отримав грошову компенсації у повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-УІІ набрав чинності 15.07.2015 року, крім статті 12 (місцеві прокуратури) та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15.12.2015 року (абзац 3 п.1 розд. XII "Прикінцеві положення"). З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, яка втрачає чинність з 15.12.2015 року (п. 3 розд. XII "Прикінцеві положення").
Згідно статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (Закон № 1697-VII) у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону. За приписами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Законом України № 1697-УІІ визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури. Частиною 3 ст. 81 Закону передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (в подальшому розмір окладу змінювався). Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. В подальшому з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII, яким внесені зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а в подальшому посадовий оклад був збільшений до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (Закон № 113-IX від 19.09.2019 року).
Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Кабінетом Міністрів України на виконання приведених приписів не приведено нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону.
Після прийняття Закону України 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" були прийняті Закон України від 28.12.2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Так, Законом № 79-VIII доповнений розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України , зокрема, пункт 26, який передбачив, що норми і положення ст. 81 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Аналогічні норми містить ч.2 ст. 8 Закону України "Про оплату праці".
Згідно ст.13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно п. п. 1, 18 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст.22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. За змістом ст. 22 Бюджетного кодексу України бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головний розпорядник бюджетних коштів, згідно з ч. 5 п. 7 ст. 22 Бюджетного кодексу України, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із ст.87 цього Кодексу (ч. 1 ст. 30 Бюджетного кодексу України).
Згідно з частинами 1 та 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами ст. 89 Закону України "Про прокуратуру" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення, зокрема, ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України на 2015 рік та подальші періоди видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, тому відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Органи прокуратури здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати виходячи з окладів прокурорів, які вказані у ст. 81 Закону № 1697-VІІ у спірний період не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними.
В той же час, Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.05.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру" 1697-VІІ від 14.10.2014 року, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VІІ), ст. 15 Закону "Про прокуратуру" визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах.
Відповідно до п.3 розділу ІІ "При кінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505).
Норма пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є діючою та не визнана неконституційною.
При цьому, Законом № 113-IX не передбачено окремих дій (рішень) щодо утворення Офісу Генерального прокурора чи обласних прокуратур, натомість Законом встановлено процедуру визначення дня початку їх діяльності шляхом публікації відповідного рішення Генеральним прокурором у газеті "Голос України".
Наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 року № 410 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" перейменовано юридичну особу "Прокуратура Закарпатської області" в "Закарпатську обласну прокуратуру" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Також, встановлено, що наказ № 410 від 03.09.2020 року набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному пунктом 4 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року № 113-IX.
Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 11.09.2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, у тому числі Закарпатської обласної прокуратури.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прокуратура Закарпатської області перейменована у Закарпатську обласну прокурату.
В той, же час, як вже встановлено судом, наказом виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області № 359к від 26.08.2020 року позивача звільнено з 27.08.2020 року з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади та припинення його повноважень на посаді. Так, зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 цієї статті, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19.09.2019 року, який набрав чинності з 25.09.2019 року, розпочато процедуру реформування органів прокуратури.
Згідно із п. 6, 7, 19 розділу II ";Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19.09.2019 року, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Як вбачається із наказу виконувача обов'язків прокурора області від 26 серпня 2020 року № 359к позивача звільнено на підставі рішення кадрової комісії № 10 про неуспішне проходження позивачем атестації.
З огляду на вищенаведене та оскільки позивач не пройшов переатестацію, то відповідно на нього не поширювалося положення норм ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, відповідач здійснюючи виплату заробітної плати позивачу у період з 26 березня 2020 року по серпень 2020 року та здійснюючи виплату компенсації за невикористані дні відпустки, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстав для їх перерахунку не має.
Щодо доводів позивача, стосовно протиправності не нарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то суд зауважує наступне.
26.03.2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом другим резолютивної частини рішення встановлено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України та ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зі змісту наведеної норми слідує, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. У рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційним Судом України в рішенні № 6-р/2020 від 26.03.2020 року прямо вказано про втрату чинності положеннями закону саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26.03.2020 року, при цьому як вже встановлено судом, позивач не пройшов атестацію та не займав посаду прокурора обласної або окружної прокуратури.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати позивача з 26.03.2020 року по серпень 2020 року та перерахунку компенсації за невикористані дні відпустки, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної прокуратури (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2 а, код ЄДРПОУ 02909967) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяН.Д. Маєцька