28 травня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1917/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник відповідачів 1, 3: Роман М.С.,
представник відповідача 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Прокуратури Закарпатської області (далі - відповідач 3), в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та скасувати рішення кадрової комісії №1 - від 10.04.2020 № 284 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки».
2. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 28.04.2020 № 173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області за п. 9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
3. Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Закарпатської області на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді або на рівнозначній посаді, яку останній займав станом на 30.04.2020 року.
4. Стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 року по дату винесення судового рішення.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що наказом Прокурора Закарпатської області №173к від 28 квітня 2020 року він був звільнений з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року. При цьому підставою для видачі цього наказу було рішення кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року № 284 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки», яке, як вважає позивач є незаконним. Позивач вказує, що незаконність оскаржуваного наказу та рішення, на підставі якого цей наказ було видано зумовлена тим, що предмет атестації, визначений п. 5 Порядку атестації, відрізняється від предмета атестації, визначеного Законом, та додатково містить вимогу, окрім професійної компетентності прокурора, ще й оцінку загальних здібностей та навичок. Водночас Генерального прокурора уповноважено Законом лише на визначення порядку та етапів проведення атестації (п.п. 9, 13 Розділу II Закону України № 113-ІХ), проте повноваженнями на зміну чи встановлення предмета атестації Генеральний прокурор не наділений. Іспит Перший етап атестації - складання іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач пройшов успішно, отримавши 88 балів. Дана обставина визнана відповідачем, що підтверджується фактом допуску позивача до наступного етапу атестації.
Однак, рішенням кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року № 284 було встановлено неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Підставами для висновку про неуспішне проходження атестації позивачем стало те, що позивач за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 83 балів, що є менше прохідного бала (93) для успішного складення іспиту, та позивач у зв'язку з цим не був допущений до етапу проходження співбесіди.
Позивач вважає, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки не є підставою для застосування п.п.2 п. 19 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки тестування на загальні здібності та навички, не є предметом атестації. Відтак, дана обставина не може слугувати підставою для звільнення в тому числі й відповідно до наведеної норми.
Як на підставу позову, позивач також вказує на те, що відповідач жодним чином навіть не звернув увагу на обставини, повідомлені позивачем, щодо технічних збоїв роботи комп'ютерної системи, що на думку позивача має наслідком те, що результати іспиту не можуть бути підставою рішення про неуспішне проходження атестації.
Позивач також вважає, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття, однак рішення кадрової комісії, на яке міститься покликання в оскаржуваному наказі, такій вимозі не відповідає, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин його прийняття.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
17 червня 2020 року від відповідача 3 - Прокуратури Закарпатської області, надійшов до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти позову з тих підстав, що в оскаржуваному наказі відповідно до закону зазначено підставу звільнення, а саме п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», а юридичним фактом, що зумовив звільнення позивача з посади є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Відповідач також зауважує, що порядок проходження атестації прокурорами є чинним, відтак покликання позивача, що такий порушує його трудові права, не повинно братися судом до уваги.
30 червня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 3, у якій вказує, що наведені відповідачем 3 у відзиві аргументи є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають, ні нормам чинного законодавства, ні фактичним обставинами справи.
Відповідач 1, Офіс Генерального прокурора, 28 липня 2020 року подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого також заперечує проти позову та зазначає, що відповідно до закону атестація може включати інші етапи, окрім визначення професійної компетентності прокурора, які можуть бути визначені відповідним порядком. Відповідач також вважає, що у рішенні кадрової комісії наявне обґрунтування, а саме, набрання балу, що є меншим прохідного. Доводи позивача, що при складенні іспиту неналежно функціонувала комп'ютерна система, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються відповідними доказами. Щодо підстав звільнення позивача, то відповідач вважає такі законними, а норми Кодексу законів про працю України такими, що не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
11 серпня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1. У відповіді зазначає, що посилання відповідача 1 на Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221, є безпідставним, оскільки такий встановлює більші вимоги, ніж встановлені Законом, а також змінює предмет атестації шляхом збільшення у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не передбачений Законом. Також вважає, що не можна брати до уваги твердження відповідача 1, що тестування загальних здібностей і навиків є обов'язковим з покликанням на аналогію процедур добору на посаду судді, детектива НАБУ, слідчих ДБР, добору прокурорів САП, оскільки це суперечить нормам процесуального права, а саме ч.6 ст.7 КАС України, що дозволяє застосовувати аналогію закону, лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Натомість Законом України №113-ІХ, який є спеціальним, такі правовідносини є врегульовані, а відтак підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.11.2020 року було замінено відповідача 3 Прокуратуру Закарпатської області на правонаступника - Закарпатську обласну прокуратуру.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити повністю.
Представник відповідачів 1 та 3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзивах на такий.
Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , наказом прокурора області №173к від 28 квітня 2020 року звільнений з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року. Цей наказ видано на підставі рішення Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 року №284.
Позивач проходив атестацію 04.03.2020 року.
Відповідно до рішення кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 року №284 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, керуючись пунктами 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 6 розділу І, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що начальник відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 83 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди. У зв'язку з цим, як зазначено у рішенні від 10.04.2020 року, ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
Вважаючи наказ про звільнення та рішення, що стало підставою прийняття цього наказу протиправними, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про їх скасування, поновлення на роботі на посаді з якої його було звільнено, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При ухваленні рішення, оцінюючи обставини у цій справі та подані докази, суд виходить з такого.
Щодо підстав та порядку проходження атестації прокурорами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 (далі - Закон 113-ІХ) запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Відповідно до п. 6 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до п 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102 (далі - Порядок).
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком.
Пунктами 9-10 розд. І Порядку передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку; заява подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Надання згоди прокурора на звільнення у разі неуспішного проходження атестації, передбачене формою заяви на переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру та про намір пройти атестацію (додаток 2 до Порядку).
Як видно зі змісту заяви, яку подає прокурор, він водночас складає згоду на звільнення у разі неуспішного проходження атестації.
Сторони не заперечують того, що ОСОБА_1 подав означеного змісту і форми заяву у строк, визначений законом.
Відповідно до п. п. 9, 11 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з п. 11, пп. 7, 8 п. 22 розділу II Закону 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур, які утворюються як органи забезпечення проведення атестації прокурорів. Перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій визначається Генеральним прокурором.
Пунктами 2, 4 розд. І Порядку передбачено, що проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, порядок роботи, перелік і склад яких визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до п.п. 3,4 розд. II Закону 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351, днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.
Для атестації прокурорів регіональних прокуратур утворено кадрові комісії Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до п. 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з п. 5 розд. І Порядку предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з п. 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Розділом III Порядку визначено такий етап як складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Положеннями статті 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 27.04.2017 визначено, що прокурор повинен постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
Таким чином, Генеральний прокурор, включивши в атестацію такий етап атестації як тестування на загальні здібності та навички, предмет атестації не змінював, відтак діяв у межах норм п. 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ.
Отже, тестування на загальні здібності та навички не суперечить зазначеним вище нормам законодавства, тому їх включенння до процесу атестації прокурорів з метою з'ясування загального рівня їх здібностей та компетентності як однієї з характеризуючих ознак для визначення професійності, є правомірним.
Таким чином, доводи позивача про те, що передбачений Порядком етап атестації у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки змінює предмет атестації та встановлює більші вимоги, ніж передбачено Законом 113-ІХ, необґрунтовані.
Щодо покликання позивача на те, що оскаржуване рішення кадрової комісії є невмотивованим, необґрунтованим, небезстороннім, то суд зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , успішно склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрав 88 балів.
Однак, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 відповідно до додатку до протоколу № 8 Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року, набрав 83 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.
Ці результати відображені у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складення іспиту не зазначено. Покликання відповідача 1 на те, що позивач засвідчив цей результат своїм підписом, є безпідставним, оскільки така обставина стосується правильного відображення балу, що визначений у електронному документі, тому що є у письмовій відомості про результати тестування, а не відповідності цього балу рівню знань особи, тобто його достовірності.
При цьому, відповідачем 1 не обґрунтовано, якими нормами права передбачена форма «Відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки», а також того, що у розділі «Примітки» позивач міг зробити зауваження щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Відповідно до п. 12 Порядку роботи кадрових комісій рішення комісії, крім зазначених в абз. 2 цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюються її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Пунктом 6 розділу III Порядку передбачено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
06 березня 2020 року позивач звернувся до голови першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора України щодо повторного проходження другого етапу тестування мотивуючи тим, що у нього було погане самопочуття протягом останніх декількох днів до тестування, а також у день тестування. Він свідомо не звертався в офіційному порядку до лікарів для оформлення листка непрацездатності, оскільки мав намір проходити тестування у визначеному наказом порядку.
Зі змісту протоколу засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 року № 8 видно, що комісія, заслухавши третє питання порядку денного одноголосно вирішили на підставі п. 6 розділу І, п. 6 розділу IIІ Порядку за результатами тестування на загальні здібності і навички прокурорів, які набрали менше 93 балів та подавали заяви, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації.
Крім того, як зазначається в протоколі комісії, під час проходження тестування прокурори жодних заяв щодо їх стану здоров'я не подавали, використали фактично своє право на проходження відповідного етапу атестації, тестування з боку заявників було завершено. Комісія вирішила ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки заяви не містили конкретних підстав, передбачених п.7 Порядку, для проходження повторного тестування.
При цьому, Порядком не передбачено процедури повідомлення учасника тестування про технічні збої у роботі комп'ютерної техніки безпосередньо під час тестування, що могло би призвести до фіксації збоїв (у випадку їх наявності) і уможливило би право позивача пройти тестування належним чином.
Також, ні Порядком, ні іншим нормативним актом не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
Натомість, вирішення всіх питань щодо забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації відповідно до п. 1 розділу V Порядку віднесено до компетенції членів комісії та робочої групи відповідної кадрової комісії.
Отже, відповідач 1, при прийнятті оскаржуваного рішення щодо позивача та при розгляді його звернення не вжив жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених в заяві. Обставини, що могли вплинути на прийняття вказаного рішення не були досліджені та перевірені в повному обсязі.
Крім того, як встановив суд, Протоколом №9 від 13.04.2020 року, через три дні після ухвалення комісією рішення №284 від 10.04.2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації, перша кадрова комісія доповнила третє питання порядку денного переліком прізвищ прокурорів, які подали заяви про оскарження результатів тестування, що відбулись 04.03.2020 року, що є порушенням принципу своєчасності прийняття рішення.
Відтак, оскаржуване рішення про неуспішне проходження атестації є таким, що прийнято без урахування всіх обставин, тобто необґрунтованим.
Суд також додатково зазначає, що згідно з Наказом Генерального прокурора №105 від 21.02.2020 «Про встановлення прохідного балу для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички під час атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також оприлюднення зразка тестових питань та правил складання іспиту» встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур 93 бали.
Водночас як видно з п.5 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації від 03.10.2020 №221 Генеральний прокурор своїм наказом встановлює прохідний бал після складення іспиту, причому у цьому пункті ідеться про встановлення прохідного балу щодо іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а не щодо іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що кадрова комісія, встановивши, що позивач набрав 83 бали на іспиті на загальні здібності та навички, тобто менше прохідного бала, не врахувала того, що прохідний бал був визначений наказом Генерального прокурора до проведення іспиту, а не після нього, а також, що Порядком взагалі не передбачено встановлення прохідного балу щодо іспиту на загальні здібності і навички.
Окрім того, Порядком № 221 проходження прокурорами атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту, відсутня інформація про розробника тестових питань для іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та чи проходили вони апробацію та/або рецензуванння.
Суд також зазначає, що права прокурорів прокуратур регіонального рівня звужено порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури, хоча згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Зміни до Порядку № 221 (наказ №65 від 04.02.2020) щодо можливості прийняття рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день атестації носять дискримінаційний характер. Прийняття у зв'язку із цим такого рішення кадровою комісією, в тому числі щодо позивача, є дискримінацією щодо прокурорів регіональних прокуратур, які проходили перший та другий етапи тестування в один день після внесення таких змін до нормативно-правового акту.
При цьому суд ураховує, що заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію позивач подавав після прийняття першої редакції Порядку, за яким тестування з двох етапів проходило у різні дні. Іншу заяву про погодження із умовами, за якими тестування буде проходити за двома етапами в один день, позивач не подавав.
Суд вважає, що відповідач 1 повинен був організувати та провести атестацію позивача з дотриманням принципу поваги прав людини.
Згідно з п.12 Порядку роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії щодо позивача критеріям обґрунтованості та безсторонності не відповідає, оскільки кадровою комісією не було надано оцінку всім обставинам, що передують прийняттю рішення.
Таким чином, рішення №284 від 10.04.2020 року кадрової комісії №1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В цій частині позовних вимог позов слід задовольнити.
Покликання позивача на те, що положення розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону 113-ІХ є дискримінаційними, недемократичними та порушують принцип рівності громадян, передбачений ст. 24 Конституції України, за ознакою перебування осіб у трудових відносинах в органах прокуратури, є неприйнятними з огляду на таке.
Норми Закону 113-IX в частині залишення на посаді прокурора за умови успішного проходження ним атестації дійсно поширюються на певних прокурорів з одночасним наданням переваг деяким прокурорам (передбачено перелік посад діючих прокурорів, які не повинні проходити атестацію для продовження трудових відносин, зокрема, виключення пов'язані із часом призначення осіб на посади в органи прокуратури).
Єдиний статус прокурорів визначений ч. 5 ст.7, ч. 2 ст.15 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, вказаним Кодексом перевага надається положенням відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7 Кодексу).
Відповідно до ст. 7 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, що ратифікована Україною 18 жовтня 2006 року держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади.
У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 грудня 2008 року №1165 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. У цьому контексті варто наголосити, що посадові особи повинні усвідомлювати публічний характер своєї діяльності та миритися із певними обмеженнями чи втручанням в окремі права.
Крім того, статтею 1 Конвенцією Міжнародної організації праці № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року визначено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 липня 2004 року у справі № 1-14/2004 зазначив, що конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього потребує характер професійної діяльності.
Щодо решти позовних вимог, то суд зазначає таке.
З урахуванням того, що підставою для видачі наказу прокурора Закарпатcької області №173к від 28.04.2020 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області стало рішення кадрової комісії від 10.04.2020 року №284, яке суд визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то вимога про скасування наказу прокурора Закарпатської області №173к від 28.04.2020 року «Про звільнення», яким звільнено позивача підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
З огляду на те, що позивача було звільнено з роботи з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області з 30.04.2020 року, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області, з 30.04.2020 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд встановив, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 14974,40 грн., середньоденна - 1109,21 грн. З урахуванням того, що час вимушеного прогулу позивача становив 267 робочих днів, відтак на його користь з Закарпатської обласної прокуратури підлягає стягненню середній заробіток на суму 296159,07 (двісті дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень сім копійок) грн.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць (14974,40 грн.) слід допустити до негайного виконання.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачами в ході судового розгляду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01011), Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2-а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо ОСОБА_1 з питань проведення стосовно останнього другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та скасувати рішення кадрової комісії №1 - від 10 квітня 2020 року № 284 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки».
Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 28 квітня 2020 року № 173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області за статтею 51 частиною 1 пунктом 9 Закону України «Про прокуратуру».
Поновити ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року.
Стягнути із Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а, код ЄДРПОУ 02909967) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 04 травня 2020 року по 28 травня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов'язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 296159,07 (двісті дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 07 копійок) грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 в Закарпатській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області, яку він займав станом на 30 квітня 2020 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23293,41 (двадцять три тисячі двісті дев'яносто три гривні 41 копійка) грн.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 червня 2021 року.
СуддяЯ. М. Калинич