Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 червня 2021 р. Справа№200/3756/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не сплати пенсії позивачеві за період з січня 2020 року по вересень 2020 року в сумі 56 844 грн. 18 коп.
- зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити позивачу не отриману ним пенсію за період з січня 2020 року по вересень 2020 року в сумі 56844, 18 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по втраті годувальника, інвалід першої групи з дитинства.
Однак, зазначає позивач, у зв'язку із тим, що з грудня 2020 року по жовтень 2020 року пенсійні виплати йому було відповідачем зупинено, утворилась заборгованість по пенсії за вказаний період в загальному розмірі 56 844,18 грн.
Позивач звертає увагу суду на той факт, що сума боргу та період за який утворена вказана сума боргу, відповідачем не заперечується, про що останнім зазначено у своєму листі від 19 лютого 2021 року.
Дії відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості по пенсії позивач вважає протиправними та таким, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач, у відзиві на позов ОСОБА_1 , зазначив, що виплата пенсії була призупинена з січня 2020 року до з'ясування причин розбіжностей між даними, що були зазначені у довідці ВПО позивача та фактичним його місцем проживання. З жовтня 2020 року виплату позивачеві пенсії поновлено.
Стосовно виплати заборгованості за минулий період відповідач вказав, що у відповідності до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати заборгованості по пенсії.
У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно цією ж ухвалою суд поновив позивачеві пропущений ним строк звернення до суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 6-7).
Як встановлено на підставі пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 13 квітня 2016 року, позивач є отримувачем пенсії у разі втрати годувальника як інвалід першої групи з дитинства (а.с.4).
Відповідно до довідки від 24 вересня 2020 року № 1438-5000310316, що видана Управлінням праці та соціального захисту населення Волноваської міської ради позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичною адресою проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Згідно із листом відповідача Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 лютого 2021 року № 160-168/Г-02/8-0576/21, за наслідками розгляду звернення позивача, останньому було повідомлено про те, що виплату йому пенсії призупинено в грудні 2019 року до з'ясування фактичного місця проживання. З жовтня 2020 року виплату пенсії поновлено на підставі особистої заяви позивача.
Стосовно невиплаченої заборгованості по пенсії у листі зазначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, що визначений Кабінетом Міністрів України.
Також у вказаному листі відповідача міститься твердження щодо того, що пенсійна виплата за період з січня 2020 року по вересень 2020 року в сумі 56 844, 18 грн. обліковується в Управлінні (а.с. 5-зв. бік а.с. 5).
Поряд з цим в матеріалах справи міститься довідка від 26 квітня 2021 року, що долучена до матеріалів справи Волноваським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України, якою підтверджується факт невиплати нарахованої позивачеві пенсії у період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року в загальному розмірі 55 844,18 грн. (а.с. 27,32).
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність невиплати позивачеві пенсії у розмірі 55 844,18 грн. за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року.
Спір між сторонами щодо розміру заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року відсутній.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносно позивача в матеріалах пенсійної справи відсутнє.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує право позивача на отримання пенсії, проте зазначає, що суми виплат, які не закладені до бюджету Пенсійного фонду України будуть виплачуватись за окремим фінансуванням на означені цілі. Таке посилання суд вважає безпідставним, оскільки не є належною підставою для невиплати пенсії позивачу та не може позбавляти права особи на своєчасне отримання належних сум пенсій, як це передбачено ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на викладене суд вважає, що невиплата позивачеві нарахованої пенсії за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року, у сумі - 56 844, 18 грн., свідчить про те, що мало місце втручання відповідача у право власності позивача, і таке втручання, з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є законним, у зв'язку із чим, означена бездіяльність відповідача є протиправною.
При цьому суд зазначає, що відповідачем у даному випадку допущена саме протиправна бездіяльність, яка полягає у невиплати позивачу заборгованості з пенсі.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві нараховану суму пенсії за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року у загальному розмірі 56 844,18 грн.
Що стосується вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи.
Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання у визначений чинним законодавством спосіб рішення суду у даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що необхідність застосування положень статті 382 КАС України, наразі відсутня.
Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17; ЄДРПОУ: 42169496) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17; ЄДРПОУ: 42169496) щодо невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованості з пенсії за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року у розмірі 56 844, 18 грн.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17; ЄДРПОУ: 42169496) виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року в загальному розмірі 56 844 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 18 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 07 червня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров