Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
08 червня 2021 р. Справа №200/6916/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2018-2020 роки як учаснику бойових дій у розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Одночасно із позовною заявою позивачем надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, вмотивовану тим, що позивач дізнався про порушення свого права лише після того як йому стало відомо про прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення по справі № 440/2722/20 від 13 січня 2021 року.
Також в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом позивач зазначає, що він приймає участь в Операції об'єднаних сил по протидії незаконним російським та проросійським формуванням у збройному конфлікті на сході України, на підтвердження чого додав довідку № 924 від 26 квітня 2021 року, видану Східним регіональним управлінням Донецького прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої старшина ОСОБА_1 у період з 11 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, з 1 травня 2018 року по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області, н.п. Маріуполь.
Розглядаючи дане клопотання суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1- 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач разову грошову допомогу до 5 травня згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) за 2018 рік отримав у квітні 2018 року, за 2019 рік - у квітні 2019 року, за 2020 рік - у квітні 2020 року.
Згідно положень ст. 17-1 Закону № 3551-ХІІ особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги у належному розмірі (доплата до виплаченої раніше у меншому розмірі допомоги) і до якого позивач міг очікувати на отримання належної (за його думкою) суми допомоги:
- у 2018 році - до 30 вересня 2018 року;
- у 2019 році - до 30 вересня 2019 року;
- у 2020 році - до 30 вересня 2020 року.
Як наслідок, перебіг строку звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо грошової допомоги до 5 травня: за 2018 рік розпочався з 30 вересня 2018 року та сплинув 1 квітня 2019 року; за 2019 рік розпочався з 30 вересня 2019 року та сплинув 1 квітня 2020 року; за 2020 рік розпочався з 30 вересня 2020 року та сплинув 1 квітня 2021 року.
Аналогічна позиція щодо строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17), від 7 березня 2018 року у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18)”, від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17 (2-а/389/47/17).
Як вбачається з відмітки на конверті, в якому позов надійшов до суду, позивач 31 травня 2021 року, тобто із пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, суддя виходить з того, що встановлення у процесуальному законодавстві певного строку звернення до суду має на меті, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищення їх достовірності, що тим самим, сприяє встановленню судом істини.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII і «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року № 1975-XII, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України від 17 березня 2014 року був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49, відповідно до якого з 18 березня 2014 року діє особливий період, який має закінчитись з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Станом на час вирішення питання про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
Як вбачається з довідки № 924 від 26 квітня 2021 року, виданої Східним регіональним управлінням Донецького прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 , позивач з 11 березня 2016 року по 30 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, з 1 травня 2018 року по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області, н.п. Маріуполь.
Враховуючи наведене суддя вважає, що перебування позивача на військові службі та його участь у антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони країни в особливий період є поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом про захист її прав.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.
Правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Занадто суворе тлумачення процесуальної норми щодо строку звернення до суду може за певних умов створити перешкоду у зверненні особи до суду за захистом порушеного права.
У даному випадку пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є значним та не є таким, що міг вплинути на достовірність наданих суду доказів або викликати сумніви у можливості встановлення об'єктивної істини. Незначне пропущення строку звернення до суду за умови відсутності ознак недбалого ставлення позивача до реалізації права на справедливий судовий розгляд не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи.
Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п. п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
На підставі викладеного вище суддя приходить до висновку, що причини пропуску позивачем процесуального строку для звернення до суду із вказаною позовною заявою є поважними, у зв'язку із чим заява позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду із даним адміністративним позовом підлягає задоволенню.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Як вбачається з посвідчення Серії НОМЕР_2 , копія якого додана позивачем до позову, позивач є учасником бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач є звільненим від сплати судового збору за подання даного позову на підставі Закону.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно приписів ст. 12, ст. 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З огляду на зазначені вище приписи дана справа є справою незначної складності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, зазначені у п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Отже, ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно клопотання позивача підлягає задоволенню.
Частиною 4 ст. 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає за необхідне витребувати у відповідача письмові докази, які мають значення для повного та всебічного дослідження обставин у справі.
Керуючись ст. ст. 9, 12, 77, 121-122, 171, 241, 248, 256-258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
4. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі за даним позовом.
5. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
6. Справа буде розглядатись одноособово суддею Донецького окружного адміністративного суду Волгіною Н.П. у приміщенні зазначеного суду, розташованому за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1.
7. Відповідачу надати суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та всі письмові і електронні документи, що підтверджують заперечення проти позову, в тому числі докази сплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020 рори (докази перерахування відповідному підрозділу Прикордонної служби України коштів для наступного перерахування останнім грошової допомоги позивачу); доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу.
8. Роз'яснити відповідачу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
9. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
10. Роз'яснити учасникам справи, що зазначені у даній ухвалі документи можуть бути подані до суду шляхом направлення їх електронною поштою на офіційну електронну адресу Донецького окружного адміністративного суду (inbox@adm.dn.court.gov.ua) та одночасно поштовою службою на офіційну адресу суду а б о шляхом направлення їх через підсистему "Електронний суд", дослідну експлуатацію якої запроваджено з 22 грудня 2018 року відповідно до Наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 "Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем "Електронний суд" та «Електронний кабінет».
11. Встановити позивачу дводенний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзиви, копії яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи.
12. Встановити відповідачу дводенний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, копій яких одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи.
13. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст. ст. 44, 47 КАС України.
14. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Волгіна