Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 червня 2021 р. Справа№200/4729/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 29.03.2021 року № 1421 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури, зобов'язання здійснити з 13.12.2019 року перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, зазначених у довідці прокуратури Донецької області від 18.03.2020 року № 18-85-513 та виплачувати її без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного) заробітку. В дійсний час перебуває на пенсійному обліку відповідача.
Відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 200/9314/20-а здійснено перерахунок призначеної пенсії, однак при перерахунку пенсії відсотковий показник заробітку у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати було зменшено до 60% та застосовано обмеження максимального розміру пенсії.
При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 та постанову Верховного Суду України від 06.10.2015 року у справі № 127/11720/14-а стосовно висновків про незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій.
Позивач не погоджується з рішенням управління, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 травня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 08 червня 2021 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Відповідачем надано письмовий відзив від 21.05.2021 року № 0576-10-7/8962 (а.с. 35-37). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
26.03.2021 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90% від заробітку без обмеження максимального розміру пенсії.
Раніше, при призначенні пенсії позивачу розрахунок пенсії було проведено із 90% від суми місячної заробітної плати, чим порушено частину 2 статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, згідно з якою пенсія призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Зазначає, що пенсію ОСОБА_1 приведено у відповідність до діючого нині законодавства із розрахунку 60% від суми заробітної плати, вказаної в довідці прокуратури Донецької області від 18.03.2020 № 18-85-513.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 42-43) в якому зазначає, що відповідач не заперечує позовні вимоги в частині зменшення розміру пенсії з 90% від суми складової заробітної плати до 60%, що можна кваліфікувати як визнання позову в цій частині.
Наголошує, що на час призначення їй пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII та не змінювались до 15.07.2015 року.
Пенсія була призначена з розрахунку 90% від складових заробітної плати, без її обмеження відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-XII, тому застосування норми про встановлення тимчасового обмеження максимального розміру пенсії, яка застосовується до пенсій, які призначаються з 01.01.2016 року не можуть бути застосовані до пенсії ОСОБА_1 , оскільки пенсія за вислугу років була призначена до 01.01.2016 року.
З зазначених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 5). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 зв.бік).
Позивач перебуває на обліку управління, як пенсіонер органів прокуратури з березня 2005 року та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90% від суми місячного чинного заробітку, яка призначена у відповідності до приписів статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, що підтверджується протоколом № 226 від 16.08.2005 року (а.с. 47).
В листі відповідача, адресованому на адресу позивача зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 200/9314/20-а зобов'язано управління здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ на підставі довідки прокуратури Донецької області від 18.03.2020 року № 18-85-513 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 року (а.с. 7-8). Суд прийшов до висновку, що незалежно від втрати чинності частини 13 та статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ перерахунок пенсії прокурорсько-слідчим працівникам повинен проводитися на умовах, які існували на час звернення за призначенням або перерахунком.
При цьому, рішенням відповідача від 29.03.2021 року № 1421 позивачу було відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії згідно її заяви від 26.03.2021 року № 1421 із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (а.с. 9). Відповідач пояснив такі дії приведенням у відповідність до діючого нині законодавства, а саме: ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ із розрахунку 60% від суми заробітної плати.
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 914380183134 від 10.02.2021 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с. 49). Підставою для здійснення перерахунку зазначено відсоток від заробітку та застосовано 60% (заг. процент розрах. пенсії від заробітку) від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ та застосуванню відсоткового значення в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, що призвело до фактичного зменшення суми пенсії, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури на час призначення позивачу пенсії за вислугу років (березень 2005 року) визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789), положеннями якої, серед іншого, визначено, що:
- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку;
- прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менше 11 років (частина 1 ст. 50-1 Закону №1789);
- пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина 2 ст. 50-1 Закону №1789);
- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 ст. 50-1 Закону №1789);
- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закону України «Про державну службу», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина 15 ст. 50-1 Закону № 1789);
- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789).
Отже, положення статті 50-1 Закону №1789 передбачали призначення і виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789 вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Зокрема, на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри «80» замінено цифрами «70».
На час проведення перерахунку пенсії позивачу засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), якою, зокрема, встановлено, що:
- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);
- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята);
- максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац шостий частини п'ятнадцятої);
- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).
У той же час, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
У пункті 3 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 установлено, що частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом, Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачу з березня 2005 року призначена пенсія за вислугу років відповідно статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, що також підтверджується протоколом про призначення пенсії № 226 від 16.08.2005 року (а.с. 47).
На час призначення пенсії позивачу була чинною частина перша статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка встановлювала, що пенсія прокурорам і слідчим призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Суд зазначає, що зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за статтею 50-1 Закону № 1789-XI, з 90% (80%) до 70% та після набрання чинності Законом № 1697-VII - з 70% до 60% заробітної плати за відповідною посадою відбулась після призначення позивачу пенсії.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Отже, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивач набула при призначенні цієї пенсії, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні, та є незмінним.
Враховуючи те, що стаття 86 Закону № 1697-VII, яка на момент виникнення спірних правовідносин визначає порядок проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, не містить положень щодо зменшення відсоткового значення розміру вже призначеної пенсії при здійсненні її перерахунку, то застосування частини другої статті 86 цього Закону, якою встановлені умови призначення пенсій, є безпідставним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, застосування відповідачем до спірних правовідносин норм Закону №1697-VII в частині визначення відсоткового розміру пенсії позивача на рівні 60%, замість первісно встановлених 90 % сум місячної заробітної плати є протиправним, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами Закону №1697-VII з дати набрання ним чинності, тоді як позивачу пенсія призначена у розмірі 90% за нормами ст. 50-1 Закону № 1789.
Верховний Суд України у постанові від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом і в постановах від 03 травня 2018 року в справі № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року в справі № 635/6663/16-а, від 17 липня 2018 року в справі № 559/2862/16-а, від 19 грудня 2018 року в справі № 725/1352/16-а, від 31 липня 2019 року в справі № 354/90/15-а, від 29 квітня 2020 року в справі № 490/5366/16-а.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 90 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-85-513 від 18.03.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
З зазначених підстав рішення відповідача від 29.03.2021 року № 1421 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо дати, з якої пенсійний орган зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 року (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 року було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто, ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015 року).
Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (з 01.01.2015 року по 12.12.2019 року) в Україні з'явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:
- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;
- за правилами частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019 року, а відтак суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2020 року, оскільки перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Отже, оскільки пенсія ОСОБА_1 призначена в розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, при здійсненні її перерахунку Пенсійний орган повинен був застосувати 90% та здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2020 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та скасувати рішення про перерахунок пенсії № 914380183134 (а.с. 49), оскільки неправомірно була змінена процентна величина з 90% до 60% під час здійснення перерахунку пенсії за вислугу років.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Доненька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10.02.2021 року № 914380183134 про перерахунок пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.03.2021 року № 1421 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Донецької області від 18.03.2020 року № 18-85-513 без обмеження граничного розміру пенсії, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Стягнути з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 червня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова