Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 червня 2021 р. Справа№200/14465/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С.,
при секретарі судового засідання Кононеко І.Ю.,
за участю:
представника позивача - Мадалиць В.В.,
представника відповідача - Вовченко С.П.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Концерна “Тріон” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
13 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Концерна “Тріон” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- від 10 вересня 2019 року № 0000161414 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1138320 грн., в тому числі за основним платежем - 910 656 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 227 664 грн.;
- від 10 вересня 2019 року № 0000171414 форми “В4”, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 158 306 грн.;
- від 10 вересня 2019 року № 0000181414 форми “ПН”, яким застосовано штраф в розмірі 534 481 грн.;
- від 10 вересня 2019 року № 0000191414 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 52 608,75 грн., в тому числі за основним платежем - 42 087 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10 521,75 грн.;
- від 10 вересня 2019 року № 0000201414 форми “ПС”, яким застосовано штраф в розмірі 1020 грн.;
- від 10 вересня 2019 року № 0000144003 форми “ПС”, яким застосовано штраф у розмірі 42 3917 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують використання газу на власні потреби. Первинні документи на використання газу для опалення складалися в січні наступного року на підставі оперативного обліку газу. Також до перевірки були надані акти на списання газу для зварювальних робіт, які виконуються на підприємстві власною газозварювальною установкою. Позивач не заперечує, що не всі первинні документи були відображені у бухгалтерському обліку, проте дана обставина не свідчить про відсутність господарської операції. Крім того, встановлені відповідачем порушення щодо факту не складання та не реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки Податковим кодексом України не встановлені строки щодо складання та реєстрації акцизної накладної на обсяги пального, використаного для власного споживання.
27 січня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до рядку 2050 форми 2 «Звіт про фінансові результати», які враховуються при визначені фінансового результату до оподаткування віднесено витрати скрапленого газу без підтверджуючих документів, по якому не сформовані доходи від реалізації, так як платником не надано до перевірки відповідних первинних документів. Також перевіркою встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 068 962,00 грн. Концерн “Тріон” не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунків корегування акцизні накладні на обсяги пального (скрапленого газу) реалізованого, використаного для власного споживання, втраченого (як у межах, так і понад встановлені норми втрат), зіпсованого, знищеного (в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального) на 521 985,97 літрів скрапленого газу. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. від 18 грудня 2019 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 15 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/14465/19-а та призначено підготовче засідання на 29 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 29 січня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів, відкладено підготовче засідання до 26 лютого 2021 року.
26 лютого 2021 року відкладено підготовче засідання на 18 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 18 березня 2020 року провадження у справі зупинено до закінчення карантину на території України.
Підготовче засідання призначено на 3 лютого 2021 року.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Давиденко Т.В., 16 лютого 2021 року адміністративну справу передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Дмитрієва В.С. для розгляду адміністративної справи №200/14465/19-а.
Ухвалою від 19 лютого 2021 року прийнято до провадження адміністративну справу, призначено підготовче засідання на 16 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року відкладено підготовче засідання до 6 квітня 2021 року та зобов'язано відповідача надати пояснення по справі.
Ухвалою суду від 6 квітня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів,повторно зобов'язано відповідача надати додаткові пояснення, відкладено підготовче засідання до 22 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі відповідно до п.3 Розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 13 травня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 1 червня 2021 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Концерн “Тріон” є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 25097621, податкова адреса: Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 24, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецької області, Покровсько-Добропільське управління Мирноградська ДПІ з 26 липня 1997 року.
Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку Концерну “Тріон”, за наслідками якої складено Акт №819/05-99-14-14/25097621 від 14 серпня 2019 року.
Перевіркою Концерну “Тріон” встановлено порушення:
1) п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами), ч. 2 ст. 3, ст.4, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, п.1.2 ст. 1, п.2.1, п.2.2 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.06.1995 за №168/704, в результаті чого за період з 01.01.2016 по 31.12.2018:
- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за:
-2016 рік у сумі 203 355 грн.
-2017 рік у сумі 207423 грн.,
- занижено податок на прибуток у сумі 42148 грн. в т.ч.:
-2018 рік у сумі 42148 грн.
2) пп.г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з врахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 910 724 грн., у т.ч.:
Жовтень 2016 у сумі 31 635,00 грн.
Листопада 2016 у сумі 3 708,00 грн.
Грудень 2016 у сумі 5 328,00 грн.
Квітень 2017 у сумі 202,00 грн.
Травень 2017 у сумі 486,00 грн.
Серпень 2018 у сумі 1 834,00 грн.
Січень 2019 у сумі 851 404,00 грн.
Лютий 2019 у сумі 16 127,00 грн.,
та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2019 у сумі 158 306 грн.
3) п. 201.1 ст. 201 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті встановлених порушень по заниженню податкових зобов'язань з ПДВ виникли зобов'язання щодо складання податкових накладних на загальну суму 1 069 030 грн., по відповідним звітним періодам, в яких встановлено порушення.
4) п. 231.1, п. 231.3, п. 231.5, п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунків корегування акцизних накладних на обсяги пального (скрапленого газу) реалізованого, використаного для власного споживання, втраченого (як у межах, так і понад встановлені норми втрат), зіпсованого, знищеного (в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального) на 521 985,97 літрів скрапленого газу.
5) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, - платником податків не надано документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року
- №0000104003, відповідно до якого за порушення п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України на підставі п. 120-2.2 ст. 120-2 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 423 917,00 грн.
- №0000161414, відповідно до якого на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 910 656,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 227 664, 00 грн.
- №0000171414, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 158 306,00 грн. за декларацією №9078187353 від 19.04.2019 року;
- №0000181414, яким застосовано штраф в розмірі 534 481,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 068 962,00 грн.
- 0000191414, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 42 087,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 10 521, 75 грн.
- 0000201414, яким за порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.
Підприємством подано скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення, яка рішення ДПС України від 22.11.20190 №10494/6199-00-08-05-01 залишена без задоволення.
Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 10 вересня 2019 року №0000104003, суд виходить із наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
За змістом підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
При цьому до 31 грудня 2016 року, згідно із положеннями наведеної вище норми, не вважалися реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
А з 1 січня 2017 року у зв'язку із набранням чинності Закону України № 1791-VIII від 20 грудня 2016 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (надалі також - Закон № 1791-VIII) не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
Відповідно до абзацу першого пункту 231.1 статті 231 ПК України платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Згідно з абзацом другим пункту 231.1 статті 231 ПК України платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального втраченого, як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
У в'язку із набранням чинності Закону України № 1791-VIII з 1 січня 2017 року абзац другий пункту 231.1 статті 231 ПК України викладено у новій редакції, згідно з якою платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
За змістом пунктів 231.4, 231.6 статті 231 ПК України право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу. Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Пунктом 120-2.1 статті 120-2 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі:
2 відсотків від суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
30 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 61 до 90 календарних днів;
40 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 91 і більше календарних днів.
За змістом пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну/розрахунок коригування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, на які платник податку зобов'язаний скласти таку акцизну накладну/розрахунок коригування.
Сукупність наведених норм у взаємозв'язку дає підстави для висновку, що до 31 грудня 2016 року включно у платників акцизного податку не виникав обов'язок щодо реєстрації акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання.
Втім, такий обов'язок виник з 1 січня 2017 року у зв'язку із набранням чинності Закону України № 1791-VIII.
А відтак, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій на підставі пунктів 120-2.1 та 120-2.1 статті 120-2 Податкового кодексу України, як відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, складених до 31 грудня 2016 року включно на обсяги пального, використаного для власного споживання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №1.380.2019.004847 (К/9901/10244/20).
В ході проведення перевірки контролюючим органом взяті до уваги дані Системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), наведено до додатків 13, 14 до акта перевірки, з 01.07.2016 по 16.01.2019 року.
За таких обставин, за використаний скраплений газ для вчасного споживання у 2016 році у позивача був відсутній обов'язок щодо складання акцизних накладних. Відтак, відповідачем протиправно враховані дані щодо кількості скрапленого газу за період липнь - груднь 2016 року.
Крім того, як вбачається із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року №0000104003 граничний термін складання акцизних накладних визначено - 31 січня 2019 року.
Ухвалою суду від 6 квітня 2021 року зобов'язано відповідача надати пояснення стосовно визначення граничного терміну складання акцизних накладних (31 січня 2019 року), що зазначений у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року №0000104003.
На виконання ухвали суду відповідачем надано додаткові пояснення, за змістом яких зазначено, що станом на 16 січня 2019 року за даними фактичної перевірки встановлені розбіжності залишків скрапленого газу. При цьому, податковим органом не наведено обґрунтування щодо визначення граничного терміну складання акцизних накладних саме до 31 січня 2019 року.
Враховуючи, використання даних у період відсутності обов'язку у позивача щодо складання акцизних накладних та не доведення контролюючим органом обов'язку платника складання акцизних накладних саме до 31 січня 2019 року, суд вважає, що податковий орган дійшов хибного висновку про допущення позивачем порушення в частині не складання та не реєстрації акцизних накладних на обсяги скрапленого газу, використаного для власного використання на 521 985,97 літрів.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року №0000104003 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2019 року № 0000161414, № 0000171414, № 0000181414, № 0000191414, № 0000201414, суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Як встановлено пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, під час проведення перевірки позивачем надано документи, що підтверджують використання скрапленого газу на власні потреби (опалення та використання на виробничі потреби підприємства) накази та акти списання скрапленого газу на опалювання виробничих приміщень за період 2015-2017 рік у обсягах 421 113,996 літрів. Відповідно до наданих документів опалення здійснювалося з використанням апарата опалювального газового з водяним контуром типу АОГВ (котел опалювальний газовий «Люкс» - АОГВ96).
Також під час проведення перевірки позивачем надано документи, що підтверджують використання скрапленого газу на власні потреби (ремонт авто техніки, та виготовлення металевих конструкцій) накази та акти списання скрапленого газу використаного електродугової газозварювальної установки УДГУ-315УЗ за період 2015-перший квартал 2019 року у обсягах 289 975,66 літрів.
В акті перевірки №819/05-99-14-14/25097621 від 14 серпня 2019 року знайшли своє відображення накази та акти списання для власного використання скрапленого газу, технічна документація на вказані газові прилади. Також позивачем надано копії вказаних доказів для приєднання до матеріалів справи, а саме: накази про виділення скрапленого газу для виробничих цілей, використання електродуговою газозварювальною установкою від 03.01.2015 року, від 03.01.2016 року, від 31.12.2016 року, від 03.01.2017 року, від 03.01.2018 року, від 03.01.2019 року, акти списання скрапленого газу для виробничих цілей від 13.05.2019 року, від 07.08.2019 року, 30.07.2019 року, 31.12.2016 року, копії технічної документації на електродугову газозварювальну установку 315У3, копії технічної документації на котел опалювальний газовий «Люкс», наказ від 5.11.2015 року №5/11 про встановлення котла для опалення газовий «Люкс» - АОГВ96, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 5 листопада 2015 року, наказ про виділення газу на опалювальний сезон 2017 року від 03.01.2017 року №1, акт від 04.01.2018 року щодо списання скрапленого газу для опалювального сезону 2017 року, наказ про виділення газу на опалювальний сезон 2016 року від 03.01.2016 року №1, акт від 04.01.2017 року щодо списання скрапленого газу для опалювального сезону 2016 року, наказ про виділення газу на опалювальний сезон 2015 року від 03.01.2015 року №1, акт від 04.01.2016 року щодо списання скрапленого газу для опалювального сезону 2015 року,
Контролюючим органом не прийняті до уваги накази та акти списання для власного використання скрапленого газу, оскільки не встановлено фактів відображення у бухгалтерському обліку Концерна “Тріон” у періоді, що перевірявся, списання скрапленого газу у обсягах 421 113, 996 літрів та 289 275, 66 літрів.
Дане порушення, на думку відповідача, вплинуло на визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Разом з тим, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що порушення ведення бухгалтерського обліку, а саме: не своєчасне відображення витратних господарських операцій у бухгалтерському обліку, при наявності первинних документів, не може свідчити про відсутність таких операцій.
За таких обставин, висновок контролюючого органу про використання позивачем скрапленого газу в кількості 562 230,51 л на суму 5 025 876,81 (без ПДВ) не господарській діяльності також є помилковим.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року № 0000161414, № 0000171414, № 0000181414, № 0000191414, № 0000201414 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції 0.0.1546769527.1 про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 19 210,00 грн.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 10 вересня 2019 року № 0000161414, № 0000171414, № 0000181414, № 0000191414, № 0000201414, № 0000144003.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ: 43142826) на користь Концерна “Тріон” (місцезнаходження: Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ: 25097621) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 1 червня 2021 року, у повному обсязі рішення виготовлене 8 червня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Дмитрієв