Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 червня 2021 р. Справа№200/1114/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що під час проходження служби ним не було отримано індексацію грошового забезпечення.
З метою отримання індексації представниця позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом. Однак, листом від 27.01.2021 відповідач відмовив у задоволенні вказаного запиту, посилаючись на відсутність фінансування, а також на те, що при звільненні ОСОБА_1 не наданий рапорт на виплату вказаної індексації.
Позивач вважає, що при звільненні відповідачем порушено його право на отримання індексації грошового забезпечення, а тому просить суд:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2015 по 14.08.2018;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2015 по 14.08.2018.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що індексація грошового забезпечення виплачувалась виключно в межах наявного фінансового ресурсу Збройних Сил України з січня 2016 по лютий 2018 року. Представник військової частини також наголошує, що позивачем не було подано відповідного рапорту, в якому він зазначив претензії до командування військової частини НОМЕР_1 , жодної заяви, викладеної в рапорті, про не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 20.04.2015 по 14.08.2018 він не надавав. Крім того, позивач вже звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації не отриманої додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки. Жодного посилання на протиправні дії військової частини НОМЕР_1 відносно не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення не було, що, на переконання відповідача, підкреслює необґрунтованість позовної заяви та порушення строку її подання.
Ухвалою від 02.02.2021 Донецький окружний адміністративний суд у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовив. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, залишив без руху. Надав ОСОБА_1 десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 908, 00 грн.
Ухвалою від 09.03.2021 суд продовжив строк ОСОБА_1 на десять днів з моменту отримання копії даної ухвали та ухвали від 02.02.2021 для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 908, 00 грн.
06 квітня 2021 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/1114/21-а. Розгляд адміністративної справи № 200/1114/21-а суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с.4-5).
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.03.2016 (а.с.6).
У період з 20.04.2015 по 14.08.2018 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено копіями військового квитка серії НОМЕР_5 та копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2018 № 227 (а.с.7-10)
20 січня 2021 року представниця позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Однак листом від 27.01.2021 № 836/58 відповідач відмовив у задоволенні вказаного запиту, посилаючись на відсутність фінансування, а також на те, що при звільненні ОСОБА_1 не наданий рапорт на виплату вказаної індексації (а.с.11-14).
Не погоджуючись із такою відмовою, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, останній і звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону № 1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Так, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).
Відповідно до норм статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
Згідно з пп.2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17;
- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів.
Так, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходи громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
ОСОБА_1 у період з 20.04.2015 по 14.08.2018 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, за вказаний період індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена позивачу.
Відповідач пояснює припинення нарахування індексації у вказаний період відсутністю фінансових ресурсів для виплати цієї складової грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача.
Оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення працівника правоохоронних органів є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення працівників, а вже в другу чергу - на премії чи додаткову грошову винагороду. Відповідач всупереч вимогам Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з 20.04.2015 по 14.08.2018, тому повинен був вчинити ці дії при звільненні ОСОБА_1 .
Посилання відповідача на порушення строків виплати індексації суд не приймає до уваги, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати, тому суд погоджується з доводами позивача, що ним не пропущено строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Стосовно не подання рапорту ОСОБА_1 суд звертає увагу, що нарахування та виплата індексації є безпосереднім обов'язком роботодавця (в даному випадку військової частини НОМЕР_1 ). Жодним нормативно-правовим актом не передбачено подання заяв та рапортів з метою отримання належних відповідно до Закону сум грошового забезпечення.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність е має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність, а не дії, як зазначив позивач.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, а отже суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача саме щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за спірний період.
Крім того, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2015 по 14.08.2018.
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав військовослужбовців (прийняття рішення зобов'язального характеру) визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 620/4218/18.
Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).
У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов'язального характеру.
На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу.
В межах цієї справи питання суми індексації грошового забезпечення не входить в предмет доказування, оскільки відповідач в принципі не проводив нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення позивачу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, змінивши при цьому спосіб захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 24.03.2021 (а.с.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Суд зазначає, що з огляду на те, що саме протиправна бездіяльність відповідача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду, стягненню підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 квітня 2015 року по 14 серпня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 квітня 2015 року по 14 серпня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.06.2021.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб