про повернення позовної заяви
м. Вінниця
24 травня 2021 р. Справа № 120/3602/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу семиденного строку з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
18 травня 2021 року на виконання вимог ухвали від 26 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Така аргументована тим, що позивач просить обчислювати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з моменту отримання відповіді від Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації, тобто з 08 квітня 2021 року. За таких обставин позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому не подано на виконання вимог ухвали від 26 квітня 2021 року заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Визначаючись з приводу того, чи усунено позивачем недоліки, що містила позовна заява, зважаю на таке.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із тим, що ним пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Цією ухвалою позивачеві запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Проте, позивач не подав таку заяву, адже вважає, що ним строк звернення до суду не пропущено, оскільки такий слід обчислювати з моменту отримання ним листа від відповідача (тобто, з 08 квітня 2021 року).
Так, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Водночас, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід звернути увагу на тому, що законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02 березня 2020 року у справі №420/4352/19, від 13 квітня 2020 року у справі №520/11334/18, від 17 вересня 2020 року у справі №186/1881/19.
Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до іншої практики Європейського суду з прав людини (справи "Пелевін проти України", №24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", №49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Також згідно з пунктом 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Із поданих матеріалів слідує, що у 2020 року позивач отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня як учасник бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Отже, позивач не міг не знати, що сума допомоги, яка йому виплачувалася відповідачем у вказаний період, є меншою, ніж розмір п'яти мінімальних пенсій, в якому відповідач, на думку позивача, був зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату спірної щорічної грошової допомоги.
Наведений висновок додатково підтверджується тим, що конструкції "повинна була дізнатися" в розумінні положень частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №800/30/17).
Відтак, слід дійти висновку, що позивач не був позбавлений права на звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом шестимісячного строку після отримання допомоги у меншому, на його думку, розмірі.
Натомість, позовну заяву щодо оскарження дій Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації позивач подав до суду лише 20 квітня 2021 року, тобто з перевищенням строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, жодних поважних причин, які б перешкодили своєчасному зверненню до суду, позивач не навів.
Більше того, на думку позивача, ним такий строк не пропущено, адже про порушення своїх прав та інтересів він дізнався з листа Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 08 квітня 2021 року.
Проте, такі аргументи слід відхилити, оскільки подання відповідної заяви та отримання відповіді на неї не змінює моменту, з якого починає свій відлік строк звернення до суду з цим позовом, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання допомоги у належному, на його думку, розмірі.
Крім того, слід дійти висновку, що факт звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та отримання відмови відповідача, оформленої листом, не свідчить про обчислення строку звернення до суду з дати отримання позивачем (його представником) такого листа, оскільки, як вже зазначалося, позивач не міг не знати про порушення відповідачем його прав та інтересів у зв'язку з виплатою спірної допомоги за вказаний період у меншому розмірі, в порівнянні з тим, який, на його думку, мав би виплачуватись у відповідності до закону.
Отже, твердження позивача про те, що ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду, адже про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача, є необгрунтованими.
При цьому, варто врахувати правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Так, у вказаній постанові касаційний суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшов таких висновків щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08 листопада 2019 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
Крім того, касаційний суд звернув увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Таким чином, слід констатувати про невиконання позивачем вимог ухвали від 26 квітня 2021 року, адже ним не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, а наведені ним у заяві щодо усунення недоліків позову доводи не свідчать про те, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що позивачем не усунено недоліки, що містить позовна заява, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, тому дійшов висновку, що позовну заяву з доданими до неї документами слід повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович