Справа № 199/2732/21
(2/199/2232/21)
Іменем України
04.06.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
13 квітня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що сторони з 22 серпня 2003 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивач зазначає, що сімейне життя не склалось через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходженням поглядів на сімейні відносини та обов'язки, в результаті чого виникали постійні сварки та непорозуміння, які призвели до припинення шлюбних відносин, з червня 2019 року сторони не проживають разом, не мають спільного побуту, не ведуть спільного господарства, а тому позивач вважає збереження сім'ї неможливим та просила шлюб розірвати, задовольнивши позов.
Ухвалою суду від 05 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, проте направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, своїм правом на подання відзиву не скористався. Натомість, від відповідача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі, вказує на підтримання позову в повному обсязі.
За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 247 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної цивільної справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 2003 року між сторонами у справі було укладено шлюб, зареєстрований Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом №425, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с.4).
Від шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідні актові записи №553 від 05 липня 2004 року, свідоцтво Серії НОМЕР_2 та №838 від 16 серпня 2011 року, свідоцтво Серії НОМЕР_3 ) (а.с.5, 7).
Як встановлено судом в ході розгляду справи у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України, не спростовується матеріалами справи і не заперечувалось сторонами, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем остаточно припинені ще з червня 2019 року та більше не відновлювались, сторони не мешкають разом, спільного господарства не ведуть, не підтримують тісних стосунків, притаманних подружжю та сім'ї, що зробило подальше збереження шлюбу в кінцевому рахунку неможливим.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України.
Так, відповідно до ст.ст.7, 18 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення.
Положеннями ст.3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється і на підставі шлюбу.
Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Нормами ст.ст.24, 56 СК України, ст.51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Згідно ст.104 СК України підставою для припинення шлюбу є його розірвання.
За змістом ст.ст.105-107, 109, 110 СК України така форма припинення шлюбу як його розірвання у випадку наявності у подружжя спільних неповнолітніх дітей, небажання подружжя за обопільною згодою подати до суду заяви про розірвання шлюбу можлива за позовною заявою одного з подружжя на підставі рішення суду.
У відповідності до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.ст.114, 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ту обставину, що подружжя стосунки не підтримує, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені тривалий час та більше не відновлювались, сторони не проживають разом, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач в цьому підтримує позивача, сторони зберігати шлюб не бажають, враховуючи інтереси кожного з подружжя та їх спільних дітей, суд приходить до висновку, що шлюб сторін по даній справі розпався остаточно, відновлений бути не може, а тому підлягає розірванню.
Крім того, приймаючи до уваги, що позивачем в тексті її позовної заяви та заяви про розгляд справи за її відсутністю висловлено намір не змінювати своє теперішнє прізвище на дошлюбне, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.113 СК України, ст.ст.10, 294 ЦПК України прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити незмінним - « ОСОБА_5 ».
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, які складаються зі сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 908 гривень (а.с.1), керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.51 конституції України, ст.ст.3, 7, 18, 21, 24, 56, 104-107, 109, 110, 112-115 СК України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 142, 211, 223, 240, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 22 серпня 2003 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом №425, - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 , яке було змінено нею під час укладення шлюбу, після розірвання шлюбу залишити без змін - « ОСОБА_5 ».
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), судовий збір в розмірі 908 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко