Справа № 199/2470/21
(2/199/2179/21)
Іменем України
04.06.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -
02 квітня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільних дітей сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 13 400,00 гривень на кожну дитину, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дати пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей. На теперішній час відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча є працездатною особою, інших дітей або осіб, що перебувають на його утриманні не має, а тому позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, проте направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Натомість до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить розглядати справу без його участі, вказує на підтримання позову та не заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 247 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної цивільної справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі проживають разом із позивачем. Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини, довідкою з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї (а.с.5-7, 22, 23).
Як встановлено судом в ході розгляду справи та не спростовується матеріалами справи, на даний час спільні діти сторін знаходяться на утриманні позивача, відповідач належної матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає.
Згідно наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач працює у ТОВ «Агробудівельний альянс «АСТРА» та займає посаду директора департаменту з фінансів, має середній заробіток з урахуванням утримання податків і зборів за останні 12 місяців - 63 421,25 гривень, а тому суд вважає, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у заявленому позивачем розмірі, проти чого сам відповідач не заперечує.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про прав дитини.
Так, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов'язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов'язку щодо дитини.
Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Нормою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з 1 січня становить 1921 гривню.
Згідно норми ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Положеннями ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Схожі за змістом положенням містить ст.3 Конвенція про прав дитини.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що відповідач є батьком спільних з позивачем малолітніх дітей, яких зобов'язаний утримувати до досягнення повноліття, однак регулярної матеріальної допомоги на утримання своїх дітей не надає, хоча об'єктивних перешкод для цього або визначених законом, зокрема нормами ст.ст.188, 190 СК України, підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, припинення права на аліменти тощо судом не встановлено, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак частково.
Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що позивач просить суд поряд із твердою грошовою сумою аліментів визначити розмір останніх із посиланням на те, що він не має бути меншим за мінімально рекомендований розмір аліментів на одну дитину (прожитковий мінімум для дитини відповідного віку), що є неможливим, оскільки це не передбачено положеннями СК України. Більш того, ст.182 СК України, яка визначає мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, застосовується, якщо судом призначаються до стягнення аліменти саме у мінімально рекомендованому розмірі (тверда грошова сума аліментів) або ж у випадку стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів, коли згідно усталеної судової практики суд робить посилання, що стягувані у частці від доходу платника аліменти не можуть бути меншими за мінімально гарантований/рекомендований розмір аліментів. Натомість, за наслідками розгляду даної цивільної справи аліменти підлягають стягненню з відповідача у твердій грошовій сумі у розмірі, що набагато перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини будь-якого віку (мінімально рекомендований розмір аліментів на одну дитину).
Керуючись положеннями ст.264 ч.1 п.7, ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 18, 141, 180-183, 188, 190, 191 СК України, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 27 Конвенції про прав дитини, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 13 400,00 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 02 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 13 400,00 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 02 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко