Справа № 199/3180/21
(2/199/2328/21)
Іменем України
20.05.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, із зняттям з реєстраційного обліку -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,із зняттям з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що він є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,1000 га. Станом на 01.04.2021 року у вказаному домоволодінні зареєстровані відповідачі по справі, які є громадянами Російської Федерації, не проживають на території України тривалий час, однак залишаються зареєстрованими у спірному домоволодінні.
Відповідачі у спірному домоволодінні не проживають, особистих речей в ній не мають, комунальні послуги не сплачують.
За таких обставин, позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстраційного обліку.
Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов визнали, оскільки є громадянами РФ, проживають та зареєстровані на території вказаної держави.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., належить домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,1000 га.
Відповідачі у вказаному домоволодінні зареєстровані, але не мешкають тривалий час, особистих речей в домоволодінні не мають, оплату комунальних послуг не здійснюють.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідачі не проживають у житлі понад один рік без поважних причин, а тому є такими, що втратили право користування спірним житлом, а тому вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, а тому повинні бути задоволенні.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації у вказаному житловому приміщенні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,141,200, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 391,405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, із зняттям з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 908,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 908,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя