Справа № 161/20185/20 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/770/21 Категорія: 39 Доповідач: Карпук А. К.
07 червня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року,
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.06.2008 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 , взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не погашав, унаслідок чого станом на 28.10.2020 утворилася заборгованість у розмірі 19198,64 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 959,23 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом - 3 714,72 грн.
Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02.06.2008 у розмірі 19198,64 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту на підставі кредитного договору б/н від 02.06.2008 у розмірі 15 749 грн. 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі, а саме - 1 724 грн. 35 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсотках та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині у зв'язку з неповерненням відповідачем кредиту. При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови, у тому числі щодо сплати відсотків.
З поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Відповідач не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (19198,64 грн.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 07.06.2021 тобто, дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи 02.06.2008 ОСОБА_1 підписав заяву, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с 14).
В цій заяві містяться персональні дані ОСОБА_1 та зазначено суму кредитного ліміту 100,00 грн., базова процентна ставка: 30% із розрахунку 360 днів в році, порядок погашення заборгованості: щомісячний платіж в розмірі 7% від суми заборгованості.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , базова процентна ставка становить 2,5% на місяць, порядок погашення заборгованості щомісячний платіж в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн., строк щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням більше ніж на 30 днів становить 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, також передбачена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та комісії (а.с.14, зворот).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву від 02.06.2008, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (02.06.2008) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудні 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відмовляючи в задоволенні вимог банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом суд першої інстанції вказав, що в заяві позичальника від 02 червня 2008 року відсутні умови договору про розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Проте, пред'являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на заяву від 02.06.2008 та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 02.06.2008, яка підписана ОСОБА_1 .
У заяві позичальника та Довідці зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5% в місяць), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а. с. 14).
Отже, договірні правовідносини сторін зафіксовані в заяві від 02.06.2008 та Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які є складовими укладеного сторонами договору і врегульовують спірні правовідносини.
Оскільки заявою та Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитом (2,5% на місяць), вони підлягають стягненню із відповідача на користь банку.
З поданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок проведений за період з 03.06.2008 по 28.10.2020 (а.с. 5-6).
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , термін дії останньої до 01.2020 (факт отримання карток відповідачем не оспорюється, а.с. 12).
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки (до січня 2020 року). У межах цього строку позичальник зобов'язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. З 01.02.2020 право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинилось.
Отже, підстав для стягнення відсотків, що нараховані банком за період з 01.02.2020 по 28.10.2020, немає, а заявлені позовні вимоги за зазначений період задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування здійснені банком поза межами строку дії кредитної картки.
Визначаючи розмір відсотків за користування кредитом за період з 03.06.2008 по 31.01.2020, апеляційний суд, дослідивши виписки по рахунку ОСОБА_1 , а також беручи до уваги умови, погоджені сторонами, виходить з такого.
Базова відсоткова ставка за користування кредитом, яка визначена у заяві від 02.06.2008 та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 02.06.2008 становить 2,5% в місяць (нараховується на залишок заборгованості). З 01.04.2015 банком збільшено розмір відсоткової ставки до 2,9 %, що вбачається з розрахунку, поданого банком. Оскільки збільшення відсоткової ставки не передбаченого заявою та Довідкою про умови кредитування, підписаними відповідачем, суд відхиляє поданий банком розрахунок процентів з часу їх збільшення, та вважає за необхідно провести розрахунок заборгованості за процентами, ураховуючи відомості про розмір тіла кредиту, розрахований банком та стягнутий судом першої інстанції, з яким погодились і позивач і відповідача, не оскражуючи рішення суду в цій частині.
Згідно з виписками по рахунках та наданим банком розрахунком, станом на 01.04.2015, тобто на дату збільшення відсоткової ставки, заборгованість відповідача перед банком становила: 3587,37 грн. за тілом кредиту та 143,94 грн. за відсотками, нарахованими за користування кредитом.
Розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2015 по 31.01.2020 становить 10030,56 грн.
Враховуючи суму коштів, які ОСОБА_1 отримав та повернув, а також розмір заборгованості по тілу кредиту, апеляційний суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по відсотках за кредитним договором від 02.06.2008, оскільки внесені на картковий рахунок кошти на 26445,64 грн. перевищують суму заборгованості, виходячи з такого розрахунку: 3587,37 грн. (заборгованість за тілом кредиту станом на 01.04.2015) + 143,94 грн. (заборгованість за відсотками станом на 01.04.2015) + 10030,56 грн. (розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2015 по 31.01.2020) + 40343,91 (сума кредитних коштів, які зняв відповідач починаючи з 01.04.2015) - 64802,08 грн. (сума коштів, які повернув відповідач починаючи з 01.04.2015) - 15749,34 грн (розмір заборгованості по тілу кредиту).
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, однак колегія суддів не погоджується з наведеними в мотивувальній частині рішення висновками щодо підстав для відмови у стягненні процентів, а саме - необумовлення сторонами у письмовому порядку розміру відсотків за користування кредитом.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині наведених місцевим судом підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, виклавши мотивувальну частину рішення у зазначеній частині в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2021 року в даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: