Червоноармійський районний суд Житомирської області Справа №292/333/18
Номер провадження 1-кп/292/3/21
08 червня 2021 року смт.Пулини
Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Пулини кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017060300000480 від 27.12.2017 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт.Олесько Буського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше несудимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Згідно обвинувального акта 27 грудня 2017 року близько 05 години 58 хвилин ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем Mitsubishi L 200, д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Чоп Пулинського району Житомирської області зі сторони м.Новоград-Волинський в напрямку м.Житомира, перевозячи при цьому на передньому пасажирському сидінні пасажира ОСОБА_7 .
Рухаючись у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом на 169 км+992 м вказаної автодороги, водій ОСОБА_4 в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, та в порушення вимог п.12.1 цих же Правил невірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожніх умов, а саме - стану поверхні проїзної частини (чистоти, рівності, шорсткості, зчеплення), не обрав безпечної швидкості з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, та, не впоравшись з керуванням автомобіля, допустив його бічний занос, порушуючи вимоги дорожньої розмітки 1.1 (суцільна лінія) розділу 34 вказаних Правил, перетинати яку забороняється, допустив виїзд за межі проїзної частини у правий кювет, де відбулося його перекидання та наїзд на дерево.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир вищевказаного автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, 2.3 б) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв"язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України як необережні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 .
Суд звертає увагу на те, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 зазначено порушення останнім Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, тоді як вказаною постановою затверджено Правила дорожнього руху.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в день ДТП керував автомобілем Mitsubishi L 200, д.н.з. НОМЕР_1 у правій смузі руху, на передньому пасажирському сидінні якого знаходився його товариш ОСОБА_7 . Швидкість автомобіля була близько 80 км/год. За кермом перебував близько двох годин. Дорожнє покриття було асфальтове, дорога була прямою, жодних перешкод для руху не було. В якийсь момент відчув вібрування керма, тому почав зменшувати швидкість, натискаючи на педаль гальма. У цей час автомобіль почало заносити боком (юзом) в праву сторону, після чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини на узбіччя, почав перекидатися та зіткнувся з деревом. У подальшому пам"ятає лише, що стояв на дорозі, коли приїхала швидка допомога.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з"явилася, на підготовчому судовому засіданні подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не має та просить його суворо не карати. Також просить застосувати до останнього покарання із встановленням іспитового строку та без позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, в матеріалах справи наявна її письмова заява від 07.08.2018 року про розгляд справи без її присутності, так як претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має.
На обґрунтування винуватості підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.12.2017 року з ілюстративними таблицями до нього 27.12.2017 року о 06 годині 15 хвилин на 170 км+50 м траси Київ-Чоп поблизу с.Видумка Пулинського району Житомирської області водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки "Міцубісі L-200", н/з НОМЕР_2 , який належить фірмі ТЗОВ "ЛК Юкреїн ГУ", не впорався з керуванням та з"їхав в кювет, де перекинув транспортний засіб, в результаті чого пасажир ОСОБА_7 загинув на місці події. Внаслідок ДТП водій автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки, ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійної рани надушної області голови (а.с.70-87 т.1).
Захисники обвинуваченого в судових дебатах просили визнати протокол огляду місця події від 27.12.2017 року з додатками до нього недопустимим доказом з наступних підстав. В даному протоколі в графі "17.6 Колеса і шини (модель, розмір, висота протектора, тиск повітря шин усіх коліс ТЗ) зазначено: "Відсутній тиск в колесах з лівої сторони", тобто вказано лише стан лівих колес автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 на момент огляду, про стан інших колес на момент огляду слідчим у протоколі не вказано. Крім того, зазначили, що для всебічності та об"єктивності з"ясування обставин справи необхідно правильно вилучити, опечатати та передати на дослідження експерту всі чотири колеса зазначеного транспортного засобу, що зроблено не було, в результаті чого під час транспортування автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 від місця події до місця тимчасового тримання шини його передніх коліс були повністю знищені. Також при проведенні огляду місця події від 27.12.2018 року було допущено ряд порушень кримінально-процесуального законодавства. Так, в протоколі огляду місця події зазначено, що при його проведенні брали участь четверо понятих та старший інспектор-криміналіст Пулинського ВП ОСОБА_9 , тоді як у схемі до протоколу наявні підписи лише двох понятих, а у фототаблиці до протоколу взагалі відсутні підписи понятих та старшого інспектора-криміналіста. В порушення вимог ч.1 ст.238 КПК України до огляду трупа ОСОБА_7 не були залучені судово-медичний експерт або лікар. У графі 4 "Вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду)" зазначено "асфальтобетонне, сухе чисте", тоді як у фотоілюстративній таблиці до протоколу огляду місця ДТП від 27.12.2018 року вбачається, що укріплююча смуга та узбіччя вкриті снігом. Також у протоколі огляду місця пригоди від 27.12.2018 року у графі 23 "Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об"єктами, предметами" зазначено: "відсутні", тоді як з фотознімків до протоколу чітко видно, що автомобіль Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 в процесу руху після з"їзду з проїзної частини контактував з деревами.
Відповідно до положень ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, ґарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, ґарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для визнання протоколу огляду місця пригоди від 27.12.2017 року недопустимим доказом, оскільки вказані стороною захисту порушення вимог кримінально-процесуального законодавства про проведенні огляду місця пригоди істотно не порушують прав та свобод обвинуваченого чи інших осіб та не можуть повністю спростовувати фактів, які зафіксовано в даних документах, хоча і мали місце.
Згідно висновку експерта №1222 від 12.03.2018 року смерть ОСОБА_7 настала від тупої сукупної травми тіла, яка призвела до миттєвої смерті. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження, які в своїй сукупності є тупою сукупною травмою тіла (голови, тулуба та кінцівок), утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями, від дії тупих предметів з ріжучими властивостями (краї розбитого скла, краї деформованої пластмаси та металу тощо), якими могли бути виступаючі та переважаючі частини салону автомобіля, можливо за обставин та в час, що вказані в постанові про призначення експертизи, одночасно, або в швидкій послідовності один за одним, незадовго (секунди) до часу настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням смерті. На думку судово-медичного експерта, врятувати життя ОСОБА_7 при наявних у нього тілесних ушкодженнях було неможливо (а.с.97-99 т.1).
Відповідно до висновку експерта №3/196 від 02.03.2018 року з ілюстративними таблицями до нього на момент ДТП робоча гальмова система та рульове керування автомобіля Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 знаходились в технічно працездатному стані. На момент огляду ходова частина даного автомобіля знаходиться в непрацездатному стані через пошкодження її окремих елементів під час події ДТП (деформацію закраїн ободів передніх коліс та руйнацію ресори в підвісці заднього лівого колеса), а також руйнацію шин передніх коліс, зчосів на закраїнах ободів передніх коліс, що відбулось після даної ДТП при евакуації, збереженні та переміщенні автомобіля до місця зберігання. Встановити в якому технічному стані на момент ДТП знаходилася ходова частина автомобіля Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 не представилось можливим з причин руйнації шин автомобіля після події ДТП. В процесі дослідження технічного стану автомобіля Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічної непрацездатності систем, вузлів, агрегатів і деталей, робочої гальмової системи та рульового керування, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв"язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.101-118 т.1).
Згідно висновку експерта №3/299 від 22.03.2018 року в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди величина швидкості руху автомобіля Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 перед початком слідів бокового юзу коліс автомобіля визначається рівною в межах 81.1...88.2 км/год. Дане значення швидкості руху являється мінімальним, оскільки при розрахунку не були враховані втрати кінетичної енергії, затрачені на деформацію деталей кузова. У даній дорожній обстановці, при заданих вихідних даних, водієві автомобіля Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п.1.10 "дорожні умови", "дорожня обстановка", 12.1 Правил дорожнього руху України (а.с.137-143 т.1).
Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_10 підтвердив висновки експерта №3/196 від 02.03.2018 року та №3/299 від 22.03.2018 року, пояснив, що до моменту ДТП недоліків в технічному стані автомобіля не встановлено, щодо технічного стану ходової частини стверджувати не може, оскільки шини його передніх коліс були повністю знищені. У зв"язку з цим судово-технічна експертиза не може дати відповіді про час, місце та причину виникнення у них пошкоджень. Переднє праве колесо було замінено на заднє ліве. В кузові було ще одне колесо, ліве переднє колесо було пошкоджено внаслідок буксирування (тертя). Щодо впливу пошкоджень шин автомобіля на динаміку його переміщення, експерт зазначив, що однозначно такий вплив буде і він буде викликати аварійну обстановку. Оскільки слідством не було задано необхідного комплексу вихідних даних, а сам він не зміг їх взяти з матеріалів справи, тому відповіді на питання чи порушив вимоги ПДР України водій ОСОБА_4 та про технічну причину настання даної дорожньо-транспортної пригоди він дати не може. При визначенні швидкості руху автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 вихідні дані щодо сухого стану дороги були взяті ним з постанови слідчого про призначення судово-автотехнічної експертизи. Деформація закраїни ободу колеса призводить до виходу повітря з шини. Така деформація в контексті матеріалів кримінального провадження могла статися внаслідок наїзду автомобіля на дерева. Крім того, до втрати керованості транспортного засобу може призвести сон, різка зміна напрямку руху, переоцінка водієм своїх можливостей. Ожеледиця не може вважатися різкою зміною дорожньої обстановки. Якщо автомобіль пішов юзом, це означає, що з боку водія був вплив на систему керування. Різка зміна повороту може призвести до заносу транспортного засобу.
Згідно даних Житомирського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.02.2018 року №247-03-16/1-228 за даними спостережень метеостанції Житомир, яка найближче розташована до с.Видумка Пулинського району Житомирської області (170 км а/д Київ-Чоп) погодні умови 27 грудня 2017 року в період часу з 05 год. 30 хв. до 06 год. 30 хв. були такими: безхмарно, вітер південний швидкістю 2-3 м/с, температура повітря 2 +, відносна вологість повітря 91 %, слабкий серпанок та слабка ожеледиця, метеорологічна дальність видимості становила 4 км (а.с.120 т.1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та металознавчої експертизи №21255-21258/18-52 від 30.11.2018 року розлом ресори підвіски заднього лівого колеса автомобіля марки Mitsubishi L-200, д.н.з. НОМЕР_1 , з технічної точки зору, не міг відбутися при прямолінійному русі по автодорозі Київ-Чоп з урахуванням того, що дана ділянка не мала ямковості та вибоїн проїзної частини та факту того, що автомобіль до ДТП вже проїхав близько 300 км по дорозі різної якості. Наявний стан ходової частини, в тому числі і шин, які пошкоджені внаслідок буксирування до місця зберігання (близько 20 км), а також підвіски заднього лівого колеса автомобіля марки Mitsubishi L-200, р/н НОМЕР_1 не перебувають в причинному зв"язку з виникненням даної ДТП, враховуючи дані дослідження та обставини ДТП. Розлом ресори підвіски заднього лівого колеса під час руху автомобіля марки Mitsubishi L-200, д.н.з. НОМЕР_1 відбувся за межами проїзної частини дороги при перекиданні автомобіля та контактуванні ресори, паливного баку з деревом. Причиною пошкодження зовнішньої арки заднього лівого колеса автомобіля марки Mitsubishi L-200, д.н.з. НОМЕР_1 стало як перевертання автомобіля, так і контактування з фрагментами дерев. В ході дослідження не виявлено слідів контактування арки заднього лівого колеса з колесом та диском (а.с.45-50 т.2).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтримав висновок експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та металознавчої експертизи №21255-21258/18-52 від 30.11.2018 року та пояснив, що прибув до смт.Пулини один та оглянув автомобіль. Експерт ОСОБА_12 в смт.Пулини не їздив, автомобіль не оглядав, лише погодився з висновком та підписав його. При огляді були присутні прокурор та слідчий, за ініціативою якого один із співробітників райвідділу відрізав частину ресори та передав йому на дослідження. Особисто він будь-яких дій з автомобілем не проводив. Підтвердив, що має допуск лише до проведення експертиз по експертних спеціальностях 10.1, 10.2, 10.3, 10.4. На запитання захисників щодо численних порушень при складанні висновку експерт пояснив, що деякі з них є технічними помилками, а щодо використання змінених вихідних даних чіткої відповіді надати не міг, як і відповісти на інші питання захисників.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні подали письмове клопотання про визнання недопустимим доказом у справі висновку експертів №21255-21258/18-52 від 20.11.2018 року, оскільки при експертному огляді автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 було допущено ряд порушень. Так, до огляду не було залучено сторону захисту, незважаючи на її клопотання про присутність під час експертного огляду. Крім того, допуск експертом для участі в огляді автомобіля слідчого та прокурора без дозволу суду є грубим порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. В даному висновку експертами вказано, що на дослідження автомобіль наданий не у видозміненому після пригоди стані за місцем його зберігання, тоді як судом встановлено та задано у п.7 вихідних даних, що після ДТП автомобіль Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 20 км буксирували до місця стоянки трактором, що призвело до пошкодження його шин, а також було проведено заміну коліс в автомобілі. Крім того, експерти Київського НДІСЕ Григор" ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не мають відповідних допусків для проведення металографічних та металознавчих експертиз та дослідження автомобільних шин. Крім того, вказують на інші недоліки, зазначені в дослідницькій частині висновку експертів.
Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Погоджуючись з доводами сторони захисту, суд приходить до висновку про недопустимість даного доказу, оскільки при проведенні експертизи були порушені вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема, п.2.2 ("Експерт зобов"язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його; не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати"), п.2.3 ("Експерту забороняється вступати у непередбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи), ч.6 ст.69 КПК України ("Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів"). Крім того, у висновку вбачається невідповідність даних, вказаних в його дослідницькій частині, вихідним даним, вказаним в ухвалі Червоноармійського районного суду Житомирської області про призначення комісійної експертизи дослідження деталей транспортного засобу від 17.09.2018 року та допущено ряд помилок і неузгодженостей, тому суд вважає даний висновок необ"єктивним, необґрунтованим, суперечливим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а відтак визнає його недопустимим доказом.
Як вбачається з висновку експерта за результатами проведеної комплексної судової експертизи із дослідження металів і сплавів та автотехнічної експертизи по матеріалах кримінального провадження №12017060300000480 від 05.02.2020 року №5421/5422 руйнування корінного листа ресори заднього лівого колеса досліджуваного автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 має втомний характер. Втомне руйнування корінного листа ресори заднього лівого колеса даного автомобіля розвивалося в процесі тривалої експлуатації. При розвитку втомної тріщини, а саме розповсюдженні на її повну товщину 7,5 мм листа та по ширині до розміру ~ 67 мм, що займає ~ 95% січення листа, долом корінного листа ресори заднього лівого колеса досліджуваного автомобіля міг статися в любий момент експлуатації від дії згинаючих експлуатаційних навантажень та зусиль розтягу, які виникають на корінному листі ресори, наприклад, при гальмуванні, при сповільненні в процесі руху задньопривідного автомобіля. Ознак, які б свідчили про руйнування корінного листа внаслідок одномоментного руйнування його від дії ударних зусиль знизу вгору не виявлено. На деталях кріплення фрагменту передньої частини корінного листа є локальні ділянки зсуву відносно металевого елементу обмежувача ходу, що могло виникнути тільки після долому корінного листа. Долом (остаточне руйнування, розділення на фрагменти) корінного листа ресори заднього лівого колеса автомобіля Mitsubishi L-200, д.н.з. НОМЕР_1 , з технічної точки зору, міг виникнути в процесі руху транспортного засобу перед ДТП (а.с.2-12 т.3).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтримав висновок експертів за результатами проведеної комплексної судової експертизи із дослідження металів і сплавів та автотехнічної експертизи №5421/5422 від 05.02.2020 року та вказав, що причиною розлому ресори було втомне руйнування, тобто послідовний розвиток тріщини в одному з листів ресори. Якщо фрагменти листа ресори утримуються в ресорі і ресора не розділена, тобто передня частина ресори не є від"єднана, то для експлуатації транспортного засобу необхідно знати чи розділена ресора на частини і чи відділений задній міст від переднього кріплення. У досліджуваному випадку ресора лівого заднього колеса автомобіля Mitsubishi L-200, р.н. НОМЕР_1 не була розділена, хоча корінний лист був зруйнований повністю. Фрагменти листа ресори знаходилися у з"єднанні, тому автомобіль з технічної точки зору міг рухатися та виконувати свою функцію. Долом корінного листа ресори стався задовго до даної події, оскільки на поверхнях корінного листа ресори заднього лівого колеса автомобіля було стійке нашарування іржі, яке утворюється на чисто утворених поверхнях руйнування тривалий час (приблизно 0,05-0,10 мм нашарування іржі на один рік експлуатації). Наявність відповідного дефекту ресори заднього лівого колеса не відчувається у процесі руху транспортного засобу по прямій ділянці дороги, а може мати місце при гальмуванні та рушанні транспортним засобом.
Аналогічні покази дав суду експерт ОСОБА_15 , який повністю підтримав висновок експертів за результатами проведеної комплексної судової експертизи із дослідження металів і сплавів та автотехнічної експертизи №5421/5422 від 05.02.2020 року.
Крім цього, судом в судовому засіданні досліджено наступні докази. Так, згідно рапортів інспектора СРПП Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 27.12.2017 року о 06 годині 15 хвилин до чергової частини Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області звернулась диспетчер карети швидкої допомоги КУ "РЦПМСД Пулинської районної ради" ОСОБА_17 з повідомленнм про те, що на 170 км траси Київ-Чоп поблизу с.Видумка Пулинського району Житомирської області трапилась ДТП, є потерпілі особи (а.с.68-69 т.1).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть №29746 від 27.12.2017 року причиною смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , є тупа сукупна травма голови, тулубу та кінцівок (а.с.95 т.1).
Як вбачається з копії карти виїзду швидкої медичної допомоги №261б) від 27.12.2017 року при огляді виявлено тіло чоловіка без ознак життя під уламками автомобіля та дерева. Смерть останнього наступила до прибуття швидкої медичної допомоги (а.с.119 т.1).
Відповідно до результатів токсикологічного дослідження крові на вміст алкоголю, відібраної 27.12.2017 року о 07 годині 10 хвилин у ОСОБА_4 , в доставленому зразку крові етиловий алкоголь не виявлений (а.с.121 т.1).
За даними служби автомобільних доріг у Житомирській області №11-02/674 від 23.03.2018 року на час скоєння ДТП тимчасові знаки на ділянці автодороги М-06 Київ-Чоп км 169+800 - км 170+200 не встановлювались та ремонтно-будівельні роботи не проводились. Акт обстеження дорожніх умов ділянки автодороги, де сталася ДТП, відсутній (а.с.135-136 т.1).
26 березня 2017 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.144-146 т.1).
Згідно висновку експертного автотехнічного дослідження по листу адвоката ОСОБА_5 №334/18 від 15.05.2018 року з технічної точки зору, при пошкодженні шини переднього правого колеса, переднього лівого колеса, заднього лівого колеса внаслідок "пневматичного вибуху", а також при пошкодженні ресори заднього лівого колеса може розпочатись занос автомобіля Mitsubishi з подальшим його виїздом вправо за межі проїзної частини дороги. В даній дорожній ситуації безпосередньо перед початком утворення зафіксованих на місці пригоди слідів заносу автомобіль Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 міг рухатись зі швидкістю приблизно 66...75 км/год. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля Mitsubishi ОСОБА_4 відповідали вимогам пунктів 19.1 "а", 12.6 "г", 12.2, 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною настання даної ДТП - виїзду автомобіля Mitsubishi , д.н.з. НОМЕР_1 за межі проїзної частини дороги - стали обставини, пов"язані із раптовою зміною технічного стану автомобіля під час руху, внаслідок чого виник занос автомобіля, який в подальшому привів до виїзду автомобіля за межі проїзної частини дороги.
Прокурор в судових дебатах просив визнати неналежним доказом висновок експертного дослідження №334/18 від 15.05.2018 року, оскільки, відповідаючи на поставлені запитання, експерт ОСОБА_18 не попереджався про кримінальну відповідальність, посилання останнього на дані дослідження фірми Dunlop при варіантах розвитку події у випадку пошкодження шин транспортного засобу є сумнівним, оскільки у вказаному висновку відсутні будь-які посилання на те, що відповідні дослідження рекомендовані в Україні для використання в експертній практиці.
При вирішенні даного клопотання суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки висновок експертного дослідження не є доказом в розумінні ст.84 КПК України, при складенні висновку експерт ОСОБА_18 не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, тому суд не може визнати висновок експертного дослідження належним доказом в даній справі.
Допитаний в ході судового засідання ОСОБА_18 пояснив, що надавав висновок дослідження №334/18 від 15.05.2018 року, яке повністю підтримав та пояснив, що пошкодження ресори не могло відбутися у разі бічного заносу, а лише у разі вертикального навантаження. Перекидання автомобіля та навантаження на ресору не могло привести до її пошкодження. Вважає, що пошкодження ресори відбулося до ДТП.
Оскільки судом висновок експертного дослідження №334/18 від 15.05.2018 року визнано недопустимим доказом, тому показання ОСОБА_18 суд до уваги не бере.
Свідок обвинувачення ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що вранці 27 грудня 2017 року керував автомобілем Рено Докер на автодорозі Київ-Чоп зі швидкістю близько 90-95 км/год. Надворі було темно, мряка, дорога була слизькою. На зустрічній смузі руху побачив автомобіль з увімкненими фарами, який різко понесло вправо та він почав перевертатися. На проїзній частині автомобіль не заносило в ліву сторону. Розвернувши свій автомобіль, він поїхав на місце пригоди, де побачив, що автомобіль знаходився на значній відстані від дороги в лісопосадці, він був перевернутий дахом донизу та дуже пошкоджений. Водій постійно кричав: "Де мій друг?". В цей час інших осіб в транспортному засобі та біля нього він не бачив. Потім він викликав швидку, поліцію та працівників МНС. Першою приїхала швидка. Разом з медсестрою вони знайшли руку потерпілого, яка виглядала з-під автомобіля. Останній не подавав ознак життя.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці 2018 року працював старшим інспектором-криміналістом Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області. Близько 5-6 години йому зателефонував черговий та повідомив, що трапилася ДТП. На місці події були також слідчий, який керував проведенням огляду, працівники ГРПП та працівники ДСНС. При ньому був фотоапарат Саnon та чемодан криміналіста. Автомобіль був пошкоджений, його транспортували працівники ГРПП Пулинського ВП. Огляд місця пригоди проводився під керівництвом слідчого протягом декількох годин. При огляді були присутні четверо понятих. Труп був поблизу автомобіля, як його транспортували йому невідомо. Він здійснював фотозйомку, робив змиви з керма, коробки передач, був присутній при вимірюванні. З протоколом огляду місця події він ознайомився, на схемі місця ДТП його підпису немає. В день пригоди на дорозі частково була ожеледиця, візуально жодних вибоїн не було, були сліди юзу шин. Які саме фотознімки він робив і як передавав їх слідчому чітко пояснити не зміг.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 пояснив суду, що працював старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Житомирській області. Наприкінці грудня 2018 року після 06 години отримав телефонне повідомлення про ДТП та близько 6.30-7 години виїхав на місце пригоди. По прибуттю на автодорозі Київ-Чоп на місці пригоди вже була слідчо-оперативна група, працівники патрульної поліції та спеціаліст. Він проводив огляд місця пригоди з дотриманням методології, здійснював фотофіксацію та в подальшому зробив фототаблицю як додаток до протоколу. При огляді місця події оглянув ділянку до виявлених слідів юзу транспортного засобу та пройшов за 50 метрів до слідів юзу, які вели в кювет та лісосмугу, було повалено дерева, кущі. На проїзній частині не було вибоїн або слідів контактування дисків коліс. При цьому чітко прослідковувалися прямолінійні сліди бокового юзу. При детальному огляді транспортного засобу побачив, що колеса правого боку були під тиском, без пошкоджень. Переднє ліве колесо автомобіля було без тиску, але без пошкоджень. Заднє ліве колесо автомобіля мало пошкодження диску та знаходилося без тиску. При цьому сама шина була цілою, без розривів та тріщин. Після того як автомобіль витягнули на проїжджу частину, він додатково оглянув транспортний засіб. В результаті ДТП був один труп, водій автомобіля був доставлений до лікарні. Підпис спеціаліста проставляється на першому та останньому аркуші протоколу огляду місця події, схему місця ДТП спеціаліст не підписує. Понятих було четверо. Заміри проводились в присутності двох понятих. Він робив детальні фотознімки, поняті їх не підписували. Судово-медичні експерти не залучалися. Коли він виїхав з місця роботи на місце пригоди, була незначна ожеледиця, по приїзду через дві години після ДТП дорога вже була суха. Поблизу проїзної частини не було відбійника, дерева також були відсутні. Задній лівий диск на автомобілі був пошкоджений, можливо внаслідок контакту з деревом чи пеньком, також була пошкоджена ресора та весь кузов автомобіля. Тертя від дисків не було, був боковий юз. Транспортування автомобіля відбулося автомобілем ЗІЛ за допомогою троса до проїзної частини автодороги, де був викликаний евакуатор, після чого він поїхав додому. Подальше транспортування автомобіля на штрафмайданчик проводилося працівниками Пулинського ВП. Направлення трупа в морг видавав він, хто доставляв не знає. Погода була прохолодною з ожеледицею. На його думку, причиною ДТП є те, що водій ОСОБА_4 не обрав безпечної швидкості руху при наведених дорожних та погодних умовах.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що працює старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Житомирській області. Проводив розслідування по даній справі і направив обвинувальний акт до суду для розгляду по суті. Підтвердив, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_4 повідомив, що, керуючи автомобілем, в якийсь момент відчув вібрування керма, тому почав зменшувати швидкість, натискаючи на педаль гальма. У цей час автомобіль почало заносити боком (юзом) в праву сторону, після чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини на узбіччя, почав перекидатися та зіткнувся з деревом. Крім того, повідомив, що йому відомо про неналежне транспортування автомобіля, який доставлявся трактором шляхом волочіння його по дорозі близько 20 км до місця зберігання транспортного засобу, та в результаті цього відбулося знищення шин коліс. На запитання які саме пункти ПДР були порушені водієм і в чому вони полягають пояснити не зміг, лише повідомив, що вважає ОСОБА_4 винним у скоєнні ДТП.
Свідок ОСОБА_22 пояснив, що був присутній при проведенні огляду місця події. Пам"ятає, що на проїзній частині були сліди юзу транспортного засобу, сам автомобіль знаходився в кюветі, під автомобілем був труп. Близько до автомобіля не підходив. Вантажний автомобіль витягнув автомобіль Міцубісі з кювету. Зі слів працівників патрульної поліції при транспортуванні автомобіля Міцубісі з місця ДТП до майданчика Пулинського ВП відбулася заміна переднього правого колеса із заднім лівим з огляду на те, що заднє ліве колесо було пошкоджене.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб"єктом злочину (ч.1 ст.11 КК України).
Відповідальність за ч.2 ст.286 КК України настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Зі змісту сформульованої у ст.286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, тому для встановлення ознак об"єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з"ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп"яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов"язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
При цьому причинний зв"язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.
У зв"язку з цим суд під час розгляду кримінального провадження зобов"язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення Правил дорожнього руху, які мали місце під час конкретної ДТП, та водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст.286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв"язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
У разі недоведення прокурором належними, допустимими і достовірними доказами те, що обвинувачений водій порушив правила дорожнього руху, в результаті чого відбулася ДТП, то останній підлягає виправданню.
Згідно обвинувального акту порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, 2.3 б) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв"язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Згідно п.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У відповідності до п.1.10 ПДР:
- небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
- дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
У постанові слідчого про призначення судової автотехнічної експертизи обставин ДТП задано, що ділянка дороги в місці ДТП горизонтального профілю, без дефектів, пряма в плані. Тип дорожнього покриття - асфальтобетон, стан проїзної частини - суха, чиста. Автомобіль Mitsubishi L-200 р.н. НОМЕР_1 технічно справний, рухався у межах допустимої на даній ділянці дороги швидкості. З боку інших учасників руху водію ОСОБА_4 не було створено небезпеки для руху.
В судовому засіданні встановлено такі ж дані, крім стану проїзної частини, яка на момент ДТП була з ожеледицею.
Згідно пункту 2.3 б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
В судовому засіданні не встановлено факту відволікання водієм ОСОБА_4 своєї уваги від дорожньої обстановки. Під час керування транспортним засобом, перед моментом ДТП дорожня обстановка не змінювалася, вантажу він не перевозив, автомобіль не виявляв технічних несправностей до останнього моменту.
Згідно пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В судовому засіданні встановлено, що швидкість руху автомобіля Mitsubishi була в межах 81.1...88.2 км/год, вантаж не перевозився, дорожня обстановка не змінювалася, до моменту виявлення ознак несправності автомобіль Mitsubishi знаходився у технічно справному стані, тому не було факторів, які б змушували водія ОСОБА_4 обмежувати швидкість руху свого автомобіля.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жодної з вимог Правил дорожнього руху, передбачених пунктами 1.5, 2.3 б) та 12.1 даних Правил, які інкримінуються досудовим слідством обвинуваченому ОСОБА_4 , останній не порушив.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Стандарт доведення "поза розумним сумнівом" означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення "поза розумним сумнівом" законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017060300000480 від 27.12.2017 року 13.03.2018 року відбулася зміна підслідності в даному кримінальному провадженні та визначено групу прокурорів, які здійснюють кримінальне керівництво по ньому.
20.03.2018 року начальником відділу СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_23 було надано доручення слідчому про проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню.
В цей же день старшим слідчим відділу СУ ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_21 було призначено експертизу механізму та обставин ДТП та з 12 год. 00 хв. до 13 год. 15 хв. допитано ОСОБА_4 в якості свідка.
При цьому висновок експерта за результатами експертизи механізму та обставин ДТП №3/299 був складений, надрукований та підписаний експертом ОСОБА_10 22.03.2018 року, тобто через день з моменту її призначення.
26 березня 2018 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В цей же день в період з 08 год. 10 хв. до 08 год. 20 хв. підозрюваному ОСОБА_4 було роз"яснено право на захист, з 08 год. 25 хв. до 09 год. 00 хв. проведено його допит в якості підозрюваного. Цього ж дня з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. підозрюваному ОСОБА_4 надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з"являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. Враховуючи короткі строки, які пройшли з моменту зміни підслідності у кримінальному провадженні, повідомлення про підозру до надання доступу матеріалів досудового розслідування та складання обвинувального акту, яке відбулося 27.03.2018 року, суд приходить до висновку, що досудове розслідування було швидким та недостатньо ефективним для реалізації підозрюваним ОСОБА_4 в повній мірі свого права на захист усіма дозволеними законом засобами та способами. Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом. Відповідно до вимог статтей 22, 26 КПК України судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків. Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок. На підставі викладеного, всебічно, повно дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення в частині, що стосується обставин його скоєння, порушення вимог Правил дорожнього руху, яке інкримінується обвинуваченому, не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням вимог процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції обвинуваченого про те, що він не вчиняв цього злочину, приймаючи до уваги вимоги ст.62 Конституції України, суд приходить до висновку, що належних, достатніх та допустимих доказів на спростування його тверджень стороною обвинувачення не було надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактуються на користь останнього. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність вчинення ним даного кримінального правопорушення. У відповідності до ст.124 КПК України процесуальні витрати розподіляються у разі ухвалення обвинувального вироку. Таким чином, понесені по цій справі та підтверджені судові витрати на залучення експерта компенсуються за рахунок держави. Питання щодо речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України. Цивільний позов потерпілою не заявлявся. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, ч.2 ст.286 КК України, суд-
Визнати ОСОБА_4 невинуватим за пред"явленим обвинуваченням за ч.2 ст.286 КК України та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09.01.2018 року на автомобіль марки "Mitsubishi L-200, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який належить ТОВ "ЛК ЮКРЕЙН ГРУП", головний офіс розташований за адресою: Львівська область, Буський район, смт.Красне, вул.Колеси, 9, скасувати.
Речові докази по справі після набрання вироком суду законної сили:
- автомобіль марки "Mitsubishi L-200", р/н НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ТОВ "ЛК Юкрейн Груп", адреса реєстрації транспортного засобу: Львівська область, Буський район, смт.Красне, вул.Колеси, 9 - повернути ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" як власнику;
- чохол з водійського сидіння автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 (спецпакет №4448477), чохол з підголовника переднього пасажирського сидіння автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 (спецпакет №4448479), сонцезахисний козирок з переднього пасажирського сидіння автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 (спецпакет №4448475), які знаходяться в Пулинському ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області, - повернути ТОВ "ЛК Юкрейн Груп" як власнику;
- паперовий конверт №1, в якому знаходиться змив з важеля перемикання передач автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 , паперовий конверт №2, в якому знаходиться змив з керма автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 , паперовий конверт №3, в якому знаходиться контрольний зразок тканини, використаної під час змиву з важеля перемикання передач автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 , паперовий конверт №4, в якому знаходиться контрольний зразок тканини, використаної під час змиву з керма автомобіля "Mitsubishi L-200", д.н.з. НОМЕР_1 , які зберігаються в Пулинському відділенні Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області, - знищити;
На вирок суду до Житомирського апеляційного суду Житомирської області через Червоноармійський районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1