Справа № 487/1166/18
Провадження № 1-кс/487/2985/21
03.06.2021 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2016 року за №42016151020000154, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
Слідчий СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 28.10.2016 року за №42016151020000154, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 11.05.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах. Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. На наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказують наступні встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини. Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. У правовому висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 21.01.2016 року №5-249 кс 15, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту потерпілих, свідків, порядок дослідження яких регламентовано ст.ст. 357-359 КПК України. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожен доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст. 94 КПК і сформувати повне і об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Між тим, підозрюваний ОСОБА_5 обізнаний про місце поживання свідків у даному кримінальному провадженні, тому є вірогідність того, що підозрюваний може впливати на свідків з метою зміни їх показів у кримінальному провадженні шляхом підкупу, умовляннями, погрозами або іншими формами поза межами суду, шляхом особистих зустрічей або телефонних дзвінків. Вказане твердження підтверджується тим, підозрюваному надано ряд копій матеріалів кримінального провадження в якому містяться персональні данні, номера телефонів, адреса свідків, потерпілих, які ще недопитані безпосередньо судом, а тому є наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на посаді директора ТОВ «Центрліфт», існують підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення майнового складу та продовжити свою злочинну діяльність. Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки не є можливим у зв'язку з відсутністю у підозрюваного міцних соціальних зв'язки з особами, що заслуговують довіру та можуть поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду. Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання ніяким чином не перешкоджає підозрюваному вчинити інші кримінальні правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. Беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному цілодобово залишати місце проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засідання проти задоволення клопотання заперечували, у зв'язку із необґрунтованістю підозри, відсутністю доказів на підтвердження вини підозрюваного, недоведеністю ризиків, зазначених у клопотанні, та недоведеністю неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні клопотання, або обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За нормами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016151020000154 від 28.10.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 в період з 2015 року по теперішній час обіймає посаду директора ТОВ «Центрліфт».
Відповідно до п. 11.1 Розділу 11 статуту ТОВ «Центрліфт», органом управління товариством є Директор товариства, як виконавчий орган управління. Відповідно до п.11.17 Розділу 11, Директор товариства має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, самостійно з урахуванням обмежень, встановлених статутом, розпоряджатися майном та грошовими коштами Товариства, укладати будь-які угоди та договори у відповідності з чинним законодавством.
Отже, ОСОБА_5 в силу займаної ним посади директора ТОВ «Центрліфт» і, будучи наділеним повноваженнями відповідно до вищевказаного статуту, володів організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці у ОСОБА_5 виник злочинний корисливий умисел, направлений на заволодіння бюджетними грошовими коштами під час виконання робіт з капітального ремонту ліфтів на території м. Миколаєва.
Останньому стало відомо, що Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради планується в 2016 році укладення ряду договорів підряду з ремонту ліфтів у багатоквартирних будинках в Миколаєві.
Крім того, ОСОБА_5 стало відомо, про те, що розробку проектно-кошторисної документації, якою, у тому числі, буде визначено вартість запланованих робіт, доручено ТОВ КП «Архбюро», що підконтрольне останньому.
ОСОБА_5 , використовуючи свій вплив на директора ТОВ КП «Архбюро» ОСОБА_7 , шляхом висунення останньому погроз припинити фінансування діяльності вказаної проектної організації, змусив ОСОБА_7 зависити вартість робіт щодо капітального ремонту ліфтового обладнання в багатоквартирних будинках в м. Миколаєві, зазначену у проектно-кошторисній документації, що розроблялась ТОВ КП «Архбюро» на замовлення Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради.
В подальшому, переслідуючи корисливий умисел, направлений на заволодіння бюджетними грошовими коштами, ОСОБА_5 , будучи директором та кінцевим бенефіціаром ТОВ «Центрліфт», уклав від свого імені, як директор ТОВ «Центрліфт» з однієї сторони та Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради з іншого боку ряд договорів на «Капітальний ремонт ліфтів» у м. Миколаєві, у тому числі за наступними об'єктами: у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 10; у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 52-Д, під'їзд №1, 2; у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 65, під'їзд № 2; у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелов, 2, ліфт № 1, 2; у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Кобера, 13, ліфт № 1, 2; у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 50, під'їзд № 1, 2.
При цьому, ОСОБА_5 усвідомлював, що вартість робіт, зазначена у вищезазначених договорах є завищеною.
В подальшому з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, отриманими за результатами виконання робіт відповідно до вищевказаних договорів, ОСОБА_5 , як директор ТОВ «Центрліфт» здійснював закупівлю ліфтового обладнання через підконтрольне йому ТОВ «Ліфат», кінцевим бенефіціаром якого була його мати.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що підконтрольне ОСОБА_5 ТОВ «Ліфат» придбало у офіційного представника постачальника на території України ПП «Магніт» ліфтове обладнання за цінами що відповідають ринковим.
В подальшому директор ТОВ «Ліфат» ОСОБА_8 виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_5 , уклав договори з ТОВ «Центрліфт» на продаж ліфтів та ліфтового обладнання за завищеними цінами, а саме:
ліфту у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 10 вартість якого завищено на 75 833, 33 грн.;
ліфту у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Передова, 52-Д, під'їзд №1, 2 завищено на 104 166, 67грн х2;
ліфту у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 65, під'їзд № 2 завищено на 95 833, 34 грн.;
ліфту у житловому будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелов, 2, ліфт № 1, 2 завищено на 50 833, 33 грн. та 56 041, 66 грн. відповідно;
ліфту у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ліфт № 1, 2 завищено на 74 166, 67 та 104 166, 67 грн. відповідно;
ліфту у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , 4 завищено на 116 666, 67 грн.х2.
Загальна сума завищення вартості робіт по об'єктам склала 948 541, 68 грн.
За результатами виконання робіт по вищевказаних об'єктах на адресу ТОВ «Центрліфт» Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради перераховано грошові кошти в повному обсязі.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду інтересам міської громади в особі Департаменту житлового - комунального господарства Миколаївської міської ради на суму 948 541, 68 грн.
11.05.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, свідчать про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 , це, зокрема, дані: дослідження №49/14-29-16-00/39904132 від 27.10.2016 фінансово-господарських операцій ТОВ «Центрліфт» (код ЄДРПОУ 39904132) при здійсненні закупівель обладнання для ліфтів в 2016 році виконаному ГУ ДФС у Миколаївській області; висновку №1503/18-1 комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи складеної 15.03.2018, ТОВ «Миколаївський центр судової експертизи»; висновку №2112/18-1 комплексної товарознавчої та економічної експертизи складеної 21.12.2018, ТОВ «Миколаївський центр судової експертизи»; протоколу допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколу огляду документів від 15.12.2017; протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 14.12.2017; протоколів допитів свідків ОСОБА_8 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; висновку №105 судово-економічної експертизи складеної 18.12.2020 Миколаївським НДЕКЦ; протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 .
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_13 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Тому доводи захисника та підозрюваного про відсутність належних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є безпідставними.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_5 на посаді директора ТОВ «Центрліфт», з наведеним стороною обвинуваченням обґрунтуванням є недоведеною.
Крім того, в клопотанні, в останньому абзаці перед прохальною частиною, здійснено формальне посилання на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте не розкрито суті даного ризику та його обґрунтування, у зв'язку з чим наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя також вважає недоведеною.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1982 році; на обліку станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2016 років народження, мати, яка має онкологічне захворювання, сестру, 1981 року народження, яка є інвалідом І групи та потребує постійної сторонньої допомоги. ОСОБА_5 має вищу освіту, постійне місце мешкання за яким проживає із співмешканкою; працює директором ТОВ «Цетрліфт», за місцем роботи характеризується позитивно. ОСОБА_5 раніше не засуджувався, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має; розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , складає 948541 гривня 68 копійок.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, а тому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який відповідно до ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового слідства (до 11.07.2021 року включно) та зможе запобігти ризикам. При цьому, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 181, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати строком до 11.07.2021 року до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати ОСОБА_5 строком до 11.07.2021 року виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з свідками, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального правопорушення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий згідно ч. 3 ст. 179 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді діє до 11.07.2021 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 07.06.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1