ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13122/20
провадження № 2/753/806/21
"27" травня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Долею М.А.,
за участі
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У серпні 2020 до суду надійшла вказана позовна заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява обґрунтована наступними обставинами.
Відповідач 28.03.2017 взяв у борг у позивача грошові кошти в розмірі 54 000 доларів США на невизначений термін, про що надав власноруч написану розписку. Відповідач мав повернути борг за першою вимогою позивача. Станом на дату звернення позивачем до суду, відповідач не повернув грошові кошти, не дивлячись на те, що позивач направляв відповідачу вимоги, які ним були отримані, а тому позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
21.08.2020 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
14.01.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, просив задовольнити, уточнив, що бажає стягнути з відповідача борг у доларах США та надав для огляду оригінал розписки.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
28.03.2017 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 54 000 доларів США.
На підтвердження цієї обставини позивачем додано до позову належним чином завірену копію розписки, а також надано оригінал розписки для огляду у судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зважаючи на положення частини 2 статті 1047 ЦК України, розписка відповідача, яка посвідчує передання йому позивачем грошових коштів і містить вказівку на його зобов'язання повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, розцінюються судом як доказ укладення між сторонами договору позики.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 61-33891св18.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу боргу, який за домовленістю сторін був замінений позиковим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивачем до суду, відповідач не виконав свої зобов'язання, що відповідачем визнано в судовому засіданні.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з приписами частини 1 статті 533 цього Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такі випадки передбачені ст. 193, ч.4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».
Підсумовуючи аналіз положень наведених законів, суд приходить до висновку, що відсутня заборона на укладення між фізичними особами цивільних правочинів, які виконуються на території України, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
За таких умов, суд може виносити рішення про стягнення з позичальника грошової суми в іноземній валюті.
До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки відповідачем визнано позов та оскільки під час дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики від 28.03.2017 щодо повернення позивачеві суми позики, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення на його користь з відповідача суми заборгованості 54 000 доларів США є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 54 000 доларів США.
Зважаючи на результат розгляду справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на відповідача покладається сплата судового збору в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 79, 80, 81, 89, 141, 259,263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 28.03.2017 в розмірі 54 000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 11350 грн.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О.Заставенко