Справа 688/1022/20
№ 6/688/44/21
Ухвала
07 червня 2021 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Марчук І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка в залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича про примусове проникнення до житла боржника,
встановив:
07 червня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р.М. подав до суду подання, в якому просив надати йому дозвіл на примусове проникнення до житла фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , для виконання виконавчого листа, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області у справі №688/1022/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» 231 235 грн. у відшкодування майнової шкоди, 5500 грн. витрат на проведення судових автотоварознавчих експертиз та 3521 грн. 04 коп. судового збору.
Подання приватний виконавець мотивує тим, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, виданий 08 лютого 2021 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області у справі №688/1022/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Транс Компані» 231 235 грн. у відшкодування майнової шкоди, 5500 грн. витрат на проведення судових автотоварознавчих експертиз та 3521 грн. 04 коп. судового збору. В процесі примусового виконання даного виконавчого документа приватним виконавцем перевірено наявність належного боржниці майна, грошових коштів та доходів, на які можливо звернути стягнення для погашення заборгованості за рішенням суду. Відповідно до інформації, наданої органами державної податкової інспекції Більчук Т.М. доходів від податкових агентів не отримує, є самозайнятою особою, яка самостійно нараховує собі дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності і на її ім'я зареєстровані рахунки в банківських установах. Постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника від 02.03.2021 року накладено арешт на зазначені органами ДПС рахунки в АТ «УКРГАЗБАНК», однак грошових коштів на них виявлено не було. З повідомлення банківської установи вбачається, що залишки грошових коштів на банківських рахунках відсутні. Згідно інформації органів Пенсійного фонду України боржниця ОСОБА_1 доходів та пенсійних виплат не отримує. Транспортні засоби, відповідно до інформації органів МВС за ОСОБА_1 , не зареєстровано. Тому приватний виконавець просив надати дозвіл на примусове проникнення до володіння фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартири АДРЕСА_1 .
В судове засідання приватний виконавець Лабчук Р.М. не з'явився, хоча про день, час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, що беруть участь справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали подання, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича перебуває виконавчий лист, виданий 08 лютого 2021 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області у справі №688/1022/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» 231 235 грн. у відшкодування майнової шкоди, 5500 грн. витрат на проведення судових автотоварознавчих експертиз та 3521 грн. 04 коп. судового збору.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Статтею 30 Конституції України визначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
У рішенні Європейського суду «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи до іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла та іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). У справі «Кайсин проти України» Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі «Бурдов проти Росії» Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є не від'ємною стадією процесу правосуддя.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного чи приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджала вільному доступу приватного виконавця до квартири АДРЕСА_1 . Доданий до подання акт приватного виконавця від 21 квітня 2021 року, не може вважатися таким доказом, оскільки в ньому вказано лише про те, що двері під'їзду будинку, де розташована вказана квартира обладнані домофоном, при виклику до квартири АДРЕСА_2 , що ніяким чином не свідчить про перешкоджання боржника у вільному доступі державному виконавця до цієї квартири.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту умисного створення перешкод з боку ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій, приватним виконавцем суду не надано.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріали подання про примусове проникнення до житла боржника не містять даних про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає вчиненню виконавчих дій.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим та передчасним, оскільки в силу ч. 2 ст. 30 Конституції України проникнення до житла чи іншого володіння є крайньою мірою та одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов'язане з обмеженням конституційного права людини на недоторканість житла чи іншого володіння, а тому подання приватного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 76-81, 83, 260-261, 353-354, 439 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Романа Михайловича про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.
Апеляційна скаргана ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.В. Козачук