Справа № 308/12378/20
2/308/3538/20
21 квітня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна», що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Швабська, 17, до
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4-10464 від 20.03.2017 року в розмірі 23 726,04 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 березня 2017 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 4-10464, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 600 гривень зі сплатою 730 % річних та кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав повністю, в той час як відповідачка умови договору не виконувала, в результаті чого, станом на 21.09.2020 року за нею обліковувалась заборгованість у розмірі 23 726,04 гривень, з яких 600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15372,00 гривень - відсотки за користування кредитом; 7 596,00 гривень - нараховані штрафні санкції (пеня); 103,98 гривень - нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 54,06 гривень - 3 % річних згідно з ст. 625 ЦК України.
Оскільки, станом на день пред'явлення даного позову до суду, відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, позивач просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» зазначену заборгованість, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2118,08 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Однак, подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, шляхом надіслання судових повісток та розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, а тому відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд розглянув справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Двадцятого березня 2017 року між ТОВ «ІНТЕРКЕШ Україна» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 4-10464, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 600 гривень зі сплатою 730 % річних з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.
Згідно з п. 1.1 Договору, кредитор надає позичальнику грошові кошти в національній валюті на загальну суму 600,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений договором строк та сплатити 2,00 % річних за кожен день користування коштами.
Положеннями п.1.2 договору визначено, що кредит надається позичальнику строком на 14 календарних днів (дата видачі кредиту - 20.03.2017 року, дата повернення кредиту - 03.04.2017 року). Закінчення строку дії договору не припиняє щоденне нарахування Кредитором процентів (відсотків).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що позичальник сплачує відсотки за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 2 % за календарний день, що становить 730% річних за весь строк користування грошовими коштами.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що позичальник зобов'язується погасити кредит шляхом внесення готівки в касу або на рахунок кредитора до 03.04.2017 року. Аналогічний обов'язок щодо сплати відсотків за користування кредитом у строк до 03.04.2017 року встановлений пунктом 4.2 Договору.
Відповідно до п. 4.7 Договору, сукупна вартість кредиту складає 730 % річних від суми Кредиту або 168 гривень.
Згідно з видатковим касовим ордером від 20.03.2017 року, ОСОБА_3 отримала 600,00 гривень кредиту.
Із заяви клієнта № 4-10464, заповненої та підписаної від імені відповідачки ОСОБА_1 , вбачається наступна інформація по кредиту: сума видачі: 600,00 гривень, період 14, сума переплати 168,00 гривень, сума до сплати 768,00 гривень. Дата повернення 03.04.2017 року, відсоткова ставка (денна) - 2 %.
Згідно з розрахунком суми боргу по ОСОБА_4 по договору кредиту № 4-10464 від 20.03.2017 року залишок по тілу кредиту становить 600 гривень, залишок пені - 7596,00 гривень, залишок по процентах - 15372,00 гривні. При цьому в даному розрахунку відповідач, зазначаючи дату початку розрахунку 20.03.2017 року, не вказав дату його закінчення, тобто часу протягом якого нараховувались проценти та пеня.
Також розрахунком визначені: інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 103,98 гривень та нарахування 3 % річних від простроченої суми в розмірі 54,06 гривень.
Оцінивши докази, досліджені в ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки
Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 не повернула своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що підтверджується розміром заборгованості, відображеним в наявному в матеріалах справи розрахунку заборгованості.
Наявність заборгованості по тілу кредиту у розмірі 600,00 грн підтверджується вказаним розрахунком, видатковим касовим ордером від 20.03.2017 року, іншими матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 103,98 гривень інфляційних та 54,06 гривень - три проценти річних за період 21.09.2017 по 21.09.2020, які також підлягають стягненню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 15372,00 гривень та 7596,00 гривень штрафних санкцій (пені), суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.
З пункту 1.2 кредитного договору № 4-10464 вбачається, що сторони погодили, що кредит надається позичальнику строком на 14 календарних днів. При цьому дата видачі кредиту - 20.03.2017 року, дата повернення кредиту - 03.04.2017 року.
Заявлена в розрахунку заборгованості за кредитним договором сума коштів у розмірі 15 372 гривень, як заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом, вочевидь не відображає дійсну заборгованість відповідача за встановлений сторонами у договорі строк кредитування (14 днів), що виходячи з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, свідчить про те, що відповідач у своєму розрахунку нарахував зазначену суму, враховуючи період, що знаходиться поза межами строку дії договору.
Зі змісту статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України вбачається, що для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Виходячи з аналізу зазначених норм суд дійшов до висновку, що проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах погодженого строку кредитування.
Як зазначила Велика Палата ВС у своїй постанові у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, оскільки за умовами кредитного договору № 4-10464 від 20.03.2017 сторони погодились, що позичальник повинен сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 730 % річних в межах строку кредитування з 20.03.2017 по 03.04.2017 року, то вимога позивача про стягнення процентів на підставі п. 1.1., п. 1,2 кредитного договору № 4-28972 від 20.11.2019 можлива лише в частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом станом на день закінчення строку кредитування, тобто стягненню з відповідача підлягають тільки відсотки за користування кредитом у розмірі 168 гривень, що також зазначено в таблиці погашення, яка міститься в п. 7 розділу І Кредитного договору, а також у відповідній заяві клієнта № 4-10464, в якій зазначена інформація по кредиту.
Водночас суд вважає, що положення п. 1.2 даного кредитного договору, відповідно до яких закінчення строку дії договору не припиняє щоденне нарахування кредитором відсотків (процентів) незаконними, такими що явно не відповідають вищезазначеним нормам ЦК України, що регулюють відносини кредитування, а також загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісністності та розумності, а тому не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суд не взяв їх до уваги при вирішенні спору по суті.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 7 596,00 гривень нарахованих штрафних санкцій (пені), то суд вважає такі вимоги безпідставними з огляду на те, що позивач не навів належних доказів такого нарахування. Так, хоч з абзацу третього розділу 6 копії кредитного договору, доданого до позовної заяви, вбачається що у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за даним договором позичальник сплачує пеню, однак, встановити її погоджений сторонами розмір та строки нарахування з даної копії позовної заяви не вбачається можливим, оскільки зазначене місце копії розмите та є неналежної якості, не охоплює даної частини змісту договору, а отже є неналежним доказом на підтвердження обгрунтованості даної вимоги.
Окрім цього, розрахунок пені, доданий позивачем, містить тільки констатацію суми такої пені, без зазначення її періоду нарахування та суми, з якої вона нараховувалась, що з врахуванням відсутності інформації щодо її узгодженого з позичальником розміру в договорі позбавляє суд можливості належним чином перевірити правильність та обґрунтованість даного розрахунку на пісдтаві наданих позивачем доказів, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача належить стягнути на користь позивача 82,67 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 651,1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» заборгованість за договором кредиту № 4-10464 від 20.03.2017 року в розмірі 926, 04 гривні (дев'ятсот двадцять шість гривень 04 коп.), в тому числі:
- 600 гривень (шістсот гривень) - заборгованість за тілом кредиту;
-168 гривень (сто шістдесят вісім гривень) - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 103,98 гривень (сто три гривні 98 коп.) - нараховане інфляційне збільшення заборгованості;
- 54,06 гривень (п'ятдесят чотири гривні 06 коп.) - 3% річних згідно з ст. 625 ЦК України;
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» 82,67 грн ( вісімдесят дві гривні 67 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддя Н.І. Зарева