04 червня 2021 року справа № 580/1923/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
06.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути з відповідача податковий борг в сумі 312 089,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом в сумі 312 089,83 грн., який виник внаслідок несплати податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб.
Ухвалою від 12.04.2021р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк як і станом на дату прийняття рішення у даній справі відповідачем відзив до суду не подано.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований - 28.04.2015р. та з 29.04.2015р. перебуває на обліку як платник податків). Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження від 12.04.2021р.), направлена судом за вказаною адресою, вручена, згідно запису у рекомендованому повідомленні - 24.04.2021р., дружині ОСОБА_1 ).
Згідно ч.4 ст. 126 КАС України, вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
Оскільки судова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження від 12.04.2021р.) була направлена за адресою реєстрації відповідача, суд здійснив належні заходи щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи №580/1923/21.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачем самостійно було подано до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Станом на 28.02.2021р. в інтегрованій картці (ІКП) відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 312 089,83 грн., що виник згідно наступних документів:
- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №22788712 від 18.07.2019 по строку сплати 19.08.2019 на суму 15326,81 грн., з урахуванням переплати у розмірі 0,19 грн. (15327 грн. - 0,19грн. = 15326,81 грн.).
- податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019р. №0006355413 у сумі 25092,29 грн., прийнятого на підставі Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання №231/23-00-54-13-017/2912500614 від 31.07.2019р.;
- податкових повідомлень-рішень від 11.10.2019 №0009045433 у сумі 2452,41 грн. та №0009035433 у сумі 30428,91 грн., прийнятих на підставі Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання №358/23-00-54-33/ НОМЕР_1 від 11.11.2019р.;
- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №30892419 від 25.10.2019 по строку сплати 21.11.2019 на суму 84869,60 грн.;
- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №18897914 від16.04.2020 по строку сплати 22.05.2020 на суму 153859,55 грн.
- пені, нарахованої відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України у розмірі 60,26 грн.
Позивач зазначив, що станом на день звернення до суду вказана заборгованість у розмірі 312 089,83 грн. є непогашеною.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України) передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 ПК України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Таким чином, визначені податкові зобов'язання, які самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях є узгодженими.
Пунктом 57.3. Податкового кодексу передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно до п.42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, у відповідності до зазначених положень ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків і у тому разі коли вони не вручені у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, за умови якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріали справи містять докази направлення відповідачу податкових-повідомлень рішень від 31.07.2019р. №0006355413, від 11.10.2019р. №0009045433, №0009035433, у відповідності до вимог п.42.2 ст. 42 ПК України, за місцем реєстрації відповідача, вказані ППР було вручено адресату.
Відомості щодо оскарження відповідачем у судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень, відсутні, доказів щодо оскарження цих податкових повідомлень-рішень суду надано не було. Таким чином, суд доходить висновку щодо узгодженості заборгованості, визначених відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно із п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання, ГУ ДФС у Черкаській області сформована податкова вимога форми "Ф" №36067-17 від 23.05.2018р. на загальну суму 121234,11 грн., за кодом бюджетної класифікації - 18050400). Також матеріали справи містять докази направлення зазначеної вимоги за адресою реєстрації боржника, у відповідності до вимог п.42.2 ст. 42 ПК України, яка повернута відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Суд також зазначає про відсутність відомостей та жодних доказів, що містяться у матеріалах справи, щодо оскарження відповідачем у судовому порядку податкової вимоги форми "Ф" №36067-17 від 23.05.2018р.
Таким чином, суд доходить висновку щодо узгодженості заборгованості, що виникла на підставі вищевказаних ППР та вимоги.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, у зазначеному розмірі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 312 089,83 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг на користь бюджету в сумі 312089 (триста дванадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко