м. Черкаси
07 червня 2021 року Справа № 823/1634/17
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Білоноженко М.А.,
суддів: Руденко А.В., Трофімової Л.В.
за участі:
секретаря судового засідання - Хіврич В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 за його позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
13 травня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17, в якій просить:
- переглянути постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у цій справі за виключними обставинами та скасувати її.
- прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у справі та визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про відмову у виплаті позивачу вихідної допомоги при виході судді у відставку.
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області виплатити мені вихідну допомогу при виході судді у відставку у розмірі десяти місячних заробітних плат, стягнувши відповідні кошти на мою користь.
В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 у задоволенні позову відмовлено повністю. Зазначене рішення суду мотивоване тим, що змінами, внесеними пп.1 п.28 Законом України №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено із Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме ст. 136, норми яка передбачала виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку.
При цьому заявником зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», відтак оскільки вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним положення законодавства, яке Черкаським окружним адміністративним судом використано при вирішенні спору в даній справі, на підставі п.1 ч.5 ст.361 КАС України, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 має бути переглянуте за виключними обставинами з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Розгляд поданої заяви позивач просив здійснити за його відсутності.
Ухвалою від 19 травня 2020 року відкрито провадження за виключними обставинами в адміністративній справі №823/1634/17 та призначено судове засідання 16 червня 2020 року.
11 червня 2020 року відповідач подав до суду заперечення на заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін. В обгрунтування позиції зазначено, що 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" підпунктом 1 пункту 28 розділу якого, статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якої суддям, які вийшли у відставку, виплачувалася вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключено. Таким чином, суддям, які виходили у відставку з 01 квітня 2014 року до 30 вересня 2016 року виплата вихідної допомоги законодавством не передбачалась. Представником відповідача зазначено, що вказані положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні неконституційними на момент судового розгляду не визнавалися. Також звернуто увагу, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р/(ІІ)/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VIІ не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, відтак зазначене рішення Конституційного Суду України не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки правовідносини у даній справі (08 вересня 2016 року) виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
16 червня 2020 року ухвалою суду зупинено провадження у даній справі, до набрання законної сили рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №808/1628/18.
Ухвалою суду від 07 червня 2021 року поновлено провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17.
До суду 19 травня 2021 року від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та 02 червня 2021 року від Державної казначейської служби України надійшли заяви про розгляд без участі їх представників заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами.,
Таким чином, від усіх учасників розгляду справи надійшли заяви про розгляд за їх відсутності.
Згідно ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст. 368 КАС України, якою встановлено порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи, а також беручи до уваги подані учасниками справи клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 за відсутності учасників справи, у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви та її вирішення по суті, суд встановив наступне.
23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області з позовними вимогами щодо:
- визнати неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про відмову у виплаті вихідної допомоги за останньою посадою судді Катеринопільського районного суду Черкаської області, у зв'язку з звільненням у відставку;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат на час звільнення у відставку за останньою посадою - суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області, виходячи з розрахунку 26100 грн. у місяць, що складає 261000 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Серед підстав для відмови в задоволенні позовних вимог викладеними в Постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 зазначено, що нормою ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону від 14 березня 2014року № 887-VII було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Разом з тим, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набув чинності з 01 квітня 2014 року, виключено вказану статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення ст. 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.
Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22 вересня 2016 року).
Тобто, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції станом на день прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади (22 вересня 2016 року) не передбачав право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
В подальшому, Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р/(ІІ)/2020, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VIІ.
З огляду на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VІІ, на підставі якого Черкаським окружним адміністративним судом при вирішенні спору в даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду із даною заявою про перегляд постанови від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 за виключними обставинами з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, згідно з п.1 ч.5 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами.
Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
За наслідками розгляду заяви по суті суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли 22 вересня 2016 року (дати прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади).
На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15 квітня 2020 року у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15 квітня 2020 року.
Згідно з положеннями ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII залишаються чинними станом на дату звільнення позивача з посади судді як і станом на дату прийняття Черкаським окружним адміністративним судом постанови від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі №823/2372/17, від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 814/1274/17.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
Проте у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, що висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18, від 17 грудня 2019 року у справі №808/2492/18.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, про необгрунтованість поданої заяви, з огляду на що в її задоволенні належить відмовити.
Згідно з ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295, 361-369 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №823/1634/17 - відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.А. Білоноженко
Судді А.В. Руденко
Л.В. Трофімова