Справа № 420/4781/21
07 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними та скасування рішень № 116 від 22.05.2020 р., №951060142052 від 06.10.2020р., зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 116 від 22.05.2020 р. «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» та рішення №951060142052 від 06.10.2020р. «Про відмову у перерахунку пенсій»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020р. з урахуванням заробітної плати згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №60-0034/375 від 29.07.2020р., №60-0034/576 від 29.07.2020р., виданих Національним банком України та повернути утримані суми з пенсії до раніше встановленого розміру з квітня 2020 року.
Ухвалою від 08.04.2021р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 27.04.2004р. отримує пенсію за віком, розраховану з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців підряд до 2000 року на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії №06/115 від 12.03.2004р., виданих Акціонерним комерційним банком «Прем'єрбанк», проте у квітні 2020р. позивач отримала пенсію значно меншу від тієї, що отримувала до квітня 2020 року. У червні 2020р. позивач отримала рішення відповідача «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» № 116 від 22.05.2020 р., в якому зазначено, що у зв'язку з наданням недостовірних даних по заробітній платі пенсіонеркою, сума переплати склала 39551,65 грн., яку з 01.06.2020р. буде утримано у розмірі 20 % щомісячно з суми пенсії до повного погашення. У липні 2020 р. позивачем отримано листа, яким повідомлено, що сума переплати становить 44529,22 грн. та надано рішення № 116 від 22.05.2020 р. на вказану суму. У жовтні 2020 р. позивач знову отримала рішення «про утримання надміру виплачених сум пенсії» № 116 від 22.05.2020р., але вже на суму переплати 43241,64 грн. Отримавши від Національного банку України довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0034/575, №60-0034/576, №60-0034/577 від 29.07.2020р., позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців підряд до 2000р., за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 06.10.2020р. про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з наявністю, на думку органу Пенсійного фонду України, розбіжностей у нарахуванні. На теперішній час із пенсії позивача протиправно проводяться утримання у розмірі 20 % від пенсії щомісячно. Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо утримання сум з пенсійних виплат, оскільки з боку позивача відсутнє зловживання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22838/21 від 06.05.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду на оскарження рішення № 116 від 22.05.2020 р., оскільки виплата є періодичним платежем та здійснюється щомісячно. Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії з доданими довідками. ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивачу відповідно до довідки №06/115 від 12.03.2004р., виданої АКБ «Прем'єрбанк». За результати проведеної перевірки встановлено відхилення в сумах заробітної плати, відображених у відповідних довідках, в наслідок чого виникла переплата пенсії позивачу у розмірі 43241,64 грн. за період з 27.04.2004р. по 31.03.2020р. Зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню з урахуванням приписів ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому рішення про утримання з позивача надміру виплаченої суми пенсії (43241,64 грн.) відповідає нормам чинного законодавства.
06.05.2021 р. (вх. № 22846/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.
06.05.2021 р. (вх. № 22840/21) від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 з 27.04.2004 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, яку було розраховано з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців підряд до 2000 року на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії № 06/115 від 12 березня 2004 р., виданих Акціонерним комерційним банком «Прем'єрбанк».
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 116 від 22.05.2020 р. «про утримання надміру виплачених сум» у зв'язку з наданням недостовірних даних по заробітній платі пенсіонеркою, сума переплати склала 39551,65 грн. за період з 01.05.2005р. по 31.03.2020р., яку з 01.06.2020 р. буде утримано у розмірі 20% щомісячно з суми пенсії до повного погашення.
07.07.2020р. (вих.№ 1500-0410-8/44481) ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено позивача, що при доопрацюванні пенсійної справи № 951060142052 ОСОБА_1 відбулись зміни. На заміну рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 116 від 22.05.2020р. була скасована сума переплати 39551,65 грн. за період з 01.05.2005р. по 31.03.2020р. та встановлена нова сума переплати у розмірі 44529,22 грн. за період з 27.04.2004 р. по 31.03.2020р. При цьому додано рішення "про утримання надміру виплачених сум пенсій" № 116 від 22.05.2020 р. на суму переплати 44529,22 грн.
У подальшому ОСОБА_1 знову отримала рішення "про утримання надміру виплачених сум пенсій" № 116 від 22.05.2020р., але вже на суму переплати у розмірі 43241,64 грн.
05.10.2020 р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців підряд до 2000 р. на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 60-0034/575, № 60-0034/576, № 60-0034/577 від 29.07.2020 р., виданих Національним банком України.
За результатом розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 951060142052 від 06.10.2020р. "про відмову у перерахунку пенсій", яким відмовлено у перерахунку пенсії за наданими довідками, оскільки, на думку відповідача, по даним довідкам наявні розбіжності в сумах нарахування. Відділом контрольно-перевірочної роботи Пенсійним фондом України в м. Київ складено акт перевірки довідки № 06/115 від 12.03.2004 р. за період з 01.03.1993 по 31.12.1999 р. на підставі первинних документів в яких виявлені розбіжності та Національним банком України, надані нові довідки, які були враховані для визначення розміру пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За приписами ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.
У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, за приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності такої умови як зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її (ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення чи її перерахунку на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019р. у справі №344/6370/14-а.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003р. №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Пунктом 3 Порядку №6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
З урахуванням наведеного пенсіонер не несе відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваних рішень послугувала не наявність зловживань з боку пенсіонера при призначенні пенсії, а те, що під час проведення перевірки правильності призначення пенсії встановлено відхилення в сумах заробітної плати, відображених у відповідних довідках про заробіток для обчислення пенсії №06/115 від 12.03.2004р., виданих Акціонерним комерційним банком «Прем'єрбанк», в наслідок чого визначено суму переплати пенсії позивачу у розмірі 43241,64 грн. за період з 27.04.2004р. по 31.03.2020р.
За приписами ч.18 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, покладено на роботодавця (страхувальника).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №712/9936/17.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В оскаржуваному рішенні про утримання надміру виплачених сум пенсій № 116 від 22.05.2020 р. на суму переплати 43241,64 грн. (остаточний варіант рішення, отриманого позивачем) зазначено підставу для утримання -недостовірні дані по заробітній платі пенсіонеркою.
Проте, довідки про заробіток для обчислення пенсії від 12 березня 2004 р. № 06/115, Акціонерним комерційним банком "Прем'єрбанк" видавались на підставі особових рахунків ОСОБА_1 за 1993-1999 роки.
Окрім того, як вбачається зі змісту акту № 1789-2 від 03.10.2019р., складеного за результатами перевірки достовірності документів про заробітну плату, наданих для обчислення (перерахунку) пенсії громадянину, встановленою перевіркою первинних документів помилково взято проїзд - харчування.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзацом 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В даному випадку заробітна плата ОСОБА_1 за період з березня 1993 року по грудень 1999 року підтверджена первинними документами, що не заперечується відповідачем.
В даному випадку відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії відсутні.
Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 116 від 22.05.2020 р. «Про утримання надміру виплачених сум пенсій», №951060142052 від 06.10.2020р. «Про відмову у перерахунку пенсій».
Суд акцентує увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву, щодо поважності причин його неподання жодних пояснень до суду не подав, жодних доводів в обґрунтування правової позиції не зазначив, тобто з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України фактично визнав позов.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020р. з урахуванням заробітної плати згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №60-0034/575 від 29.07.2020р., №60-0034/576 від 29.07.2020р., виданих Національним банком України та повернути утримані суми з пенсії до раніше встановленого розміру з квітня 2020 року.
Слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1816,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними та скасування рішень № 116 від 22.05.2020 р., №951060142052 від 06.10.2020р., зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 116 від 22.05.2020 р. «Про утримання надміру виплачених сум пенсій».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060142052 від 06.10.2020р. «Про відмову у перерахунку пенсій».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020р. з урахуванням заробітної плати згідно з довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №60-0034/575 від 29.07.2020р., №60-0034/576 від 29.07.2020р., виданих Національним банком України та повернути утримані суми з пенсії до раніше встановленого розміру з квітня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк