Справа № 420/5199/21
07 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» (вул. Жуковського,2, м. Одеса, 65014) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» (далі - ТОВ «МЕРІГРЕЙН») з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0003363/07-03 від 23.02.2021 року про зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість на 78037,00 грн.
Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту від 02.02.2020 року №1079/15-32-07-03/43616601, яким встановлено порушення з боку ТОВ «МЕРІГРЕЙН» вимог податкового законодавства, а саме завищення суми податкового кредиту та суми від'ємного значення з ПДВ, яке обґрунтовано відображенням у податковій звітності господарських операцій, які, на думку посадових осіб відповідача, фактично не здійснювалися із контрагентом-постачальником зерна ФГ «РИСК».
Позивач подав заперечення на акт перевірки, проте вони були відхилені.
Позивач не погоджується з висновками Акту та вказує, що всі податкові накладні, складені ФГ «РИСК» за результатами здійснених в листопаді 2020 року поставок зерна на користь позивача, є зареєстрованими, а тому надають позивачу право на декларування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, без будь-якого іншого додаткового підтвердження, а тому і право на отримання бюджетного відшкодування цих сум, адже бюджетне відшкодування фактично є наслідком декларування податкового кредиту.
Позивач також не згодний з висновками акту перевірки щодо його контрагента ФГ «РИСК». Висновок податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність у постачальника основних засобів, необхідних для здійснення діяльності, є необґрунтованим, адже постачальником подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП. Проте це не відповідає дійсності.
11.03.2020 року ФГ «РИСК» подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 11.03.2020 року, відповідно до якого повідомлено про наявність об'єкта, пов'язаного із оподаткуванням, тип об'єкта оподаткування « 520» - «фермерське господарство». Зазначене повністю спростовує посилання відповідача на неподання повідомлення та про встановлення відсутності об'єктів оподаткування, необхідних для здійснення господарської діяльності, адже якщо чинним законодавством передбачено окремий код для типу об'єкта оподаткування «фермерське господарство», слід вважати, що вказівки цього коду достатньо для повідомлення про наявність такого об'єкта оподаткування, як фермерське господарство, не передбачено, що постачальник окремо має зазначити в повідомленні за формою 20-ОПП кожну окрему одиницю основних засобів.
Крім того, 03.02.2021 року постачальником також надано аналогічне повідомлення за звітній період січень 2020 року, в якому відображено трактори в кількості 4 одиниці, комбайн - 1 одиниця, автомобіль вантажний КАМАЗ - одна одиниця, склад - 2 одиниці. Тим самим, постачальником подано повідомлення про об'єкти оподаткування, достатні для здійснення господарської діяльності. Також відповідач визнавав та не ставив під сумнів, що ФГ «РИСК» здійснює діяльність 01.11. Вирощування зернових культур починаючи з 04.06.1998 року, має у користуванні 282,37 га та у власності 24 га сільськогосподарських угідь, що в цілому свідчить про те, що ФГ «РИСК» є підприємством реального сектору економіки, має достатні основні засоби для здійснення господарської діяльності та повідомило про початок використання об'єктів, пов'язаних із оподаткуванням, з січня 2020 року.
Тим самим, наявність у ФГ «РИСК» достатніх для здійснення господарської діяльності основних засобів не спростована належними та достовірними доказами.
Відповідач послався на нереальність операцій, здійснених позивачем із ФГ «РИСК» обґрунтовуючи зазначене тим, що відповідно до поданого постачальником податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ відображено лише трьох працівників, що на думку позивача є недостатнім для забезпечення фермерського господарства.
ФГ «РИСК» зареєстровано ще в 1998 році, директор ФГ «РИСК» має фахову освіту та достатній досвід в сфері сільського господарства з метою забезпечення виробництва фермерського господарства, що із урахуванням впровадження автоматизації виробництва за допомогою сільськогосподарської техніки, зокрема комбайну, дозволяє не залучати велику кількість сторонніх осіб.
Відповідачем не враховано те, що фермерське господарство здійснює виробництво виключно зернових культур, вирощування яких виключає безпосередню людську працю на полях, адже і посів , і збирання врожаю здійснюється за допомогою комбайну, а не вручну. У фермерського господарства є один комбайн, який цілком логічно використовується одним механізатором. З метою виконання робіт з обробки полів, посіву та збирання врожаю на підприємстві працює механізатор ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 . Із урахуванням відносно незначної кількості посівних площ, 306,37 га, відповідні роботи, які при цьому є сезонними, можуть бути здійснені одним механізатором, який офіційно працевлаштований в ФГ «РИСК».
За посиланнями ФГ «РИСК», що відображено у відповідній бухгалтерській довідці, середня тривалість обробки всього обсягу полів господарства під час збирання врожаю складає від_15 до 20 днів, тим самим із урахуванням наявності всього одного комбайну, яким можна зібрати врожай з полів за 20 днів, фермерському господарству не потрібні декілька механізаторів, а достатньо всього одного.
Позивач вказує, що ним дотримано вимоги щодо належної обачності позивача при виборі контрагента, ФГ «РИСК», а саме перевірено, що постачальник працює на ринку зернових з 1998 року, на момент співпраці з позивачем був, і на сьогоднішній день є належним чином зареєстрованою юридичною особою, зареєстрованим платником ПДВ, в єдиному державному реєстрі судових рішень не мав записів, щодо кримінальних проваджень відносно нього, постачальника не внесено до Єдиного реєстру боржників, в ЄДРПОУ не має записів про відкриті але не виконані виконавчі провадження щодо постачальника, немає записів про наявність податкового боргу контрагента.
Вказані відомості позивач перевіряє щодо контрагентів до початку співпраці, і це є необхідною умовою співпраці з ТОВ «МЕРІГРЕЙН».
В той же час, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства. Тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Крім того, придбані у ФГ «РИСК» зернові зберігалися на складі у с. Іваново, Лимарський р-н, Одеська обл, що належить ТОВ «ПАЛЬМИРА ПЛЮС» та в подальшому було використано в господарській діяльності позивача, шляхом продажу зернових за зовнішньоекономічним контрактом, замитнено в митному режимі експорт та вивезено за межі митної території України. Отже стверджувати про нереальність зазначеної господарської операції неможливо. При цьому, відповідач не поставив під сумнів реальність операцій позивача, пов'язаних із зберіганням зернових, придбаних у ФГ «РИСК», на складі ТОВ «ПАЛЬМИРА ПЛЮС», а також не поставлено під сумнів факт експортної реалізації зернових. Тим самим, придбанням зернових у ФГ «РИСК» створено зміну в складі активів позивача, що свідчить про реальність здійсненої операції із ФГ «РИСК».
Відповідач також в акті перевірки зазначив, що за даними ЄРПН ФГ «РИСК» здійснило реалізацію товару із номенклатурою «просо врожаю 2020 року» в кількості 156,96 т, що на 18,36 т більше за кількість вирощеного проса, адже відповідно до звіту за формою 37-сг зібрано було 138,6 т проса.
В той же час, відповідач не додав до акту перевірки будь-яких документів, які б підтверджували інформацію, на яку посилається відповідач.
Поставки, здійснені на користь позивача, здійснені в листопаді 2020 року, та були відповідно другою та третьою поставкою для ФГ «РИСК» за рік, що є звичною практикою, враховуючи час збирання врожаю проса. Тобто після поставки проса позивачу у ФГ «РИСК» залишались залишки проса, які ФГ «РИСК» могли продавати будь-кому, що жодним чином не може свідчити про реальність, або нереальність операцій ФГ «РИСК» із позивачем. Адже на момент вчинення операції з поставки товару позивачу у ФГ «РИСК» були наявні залишки товару в кількості, що в повній мірі відповідає звіту за формою 37-сг, та є достатнім для здійснення операцій із поставки проса.
Тим самим, навіть якщо після здійснення поставки на користь позивача, ФГ «РИСК» і вчинило продаж проса в кількості, що більше за залишок товару, наприклад продавши пересорт проса, видаючи його за просо, то це не може свідчити про нереальність раніше вчинених поставок на користь позивача. Крім того цей факт не підтверджено документально, тобто є лише припущенням.
Висновок відповідача про нереальність господарської операції, вчиненої позивачем із ФГ «РИСК» також обґрунтовується тим, що придбані у ФГ «РИСК» зернові перевозилися перевізниками ФОП ОСОБА_2 , який не подавав податкового розрахунку за формою 1-ДФ та повідомлення за формою 20-ОПП, та ФОП ОСОБА_3 , який не подав повідомлення за формою 20-ОПП, а в податковому розрахунку за формою 1-ДФ відобразив водія ОСОБА_4 , але не відобразив водія ОСОБА_5 , який вказаний в ТТН.
При цьому, операції із вказаними перевізниками не визнані відповідачем нереальними та не вплинули на формування податкового повідомлення - рішення.
Крім того, зазначені посилання не можуть свідчити про нереальність операції із придбання зернових у ФГ «РИСК», адже обидва перевізники підтвердили те, що фактично здійснювали перевезення зернових, шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт з перевезення.
Посилання на неподання перевізниками повідомлень за формою 20-ОПП також не можуть свідчити, про нереальність операцій із перевезення зернових, адже зазначене є лише формальним порушенням вимог податкової дисципліни з боку перевізників, за які позивач відповідати не може та не зобов'язаний.
Належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано те, що вантажні автомобілі належать перевізникам, або знаходилися в їх правомірному користуванні.
В той же час, Позивач не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням всіма своїми контрагентами податкової дисципліни, і вимагати від перевізника пояснень та обґрунтування підстав для користування майном, зокрема автомобілями, позивач не має права. Тим самим, якщо у автомобіль знаходився в користуванні перевізника, у позивача не має підстав ставити під сумнів законність такого користування.
Застосування до позивача негативних наслідків, зокрема у формі зменшення податкового кредиту, у зв'язку із ненаданням звітності контрагентом - постачальником є неправомірними та необґрунтованим. Чинним податковим законодавством не передбачено повноважень податкового органу на зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ через неподання контрагентом - постачальником того чи іншого звіту, форми, повідомлення. А самий по собі факт неподання, несвоєчасного подання або подання із помилками звітності не може свідчити про нереальність операцій.
Крім того, податковий орган не може покладати негативні наслідки неподання, або несвоєчасного подання одними платниками податків повідомлень за формою 20-ОПП на інших платників податків - покупців, через те, що державою не забезпечено додержання податкової дисципліни в цій сфері. Позивач не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням контрагентом та його постачальниками податкової дисципліни в частині подання форми 20-ОПП.
Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18] зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
На думку позивача позиція податкового органу підриває авторитет податкової служби в цілому, адже позивачем сплачено суму ПДВ в складі вартості товару, поставка товару мала абсолютно реальний характер, що підтверджується і первинними документами, і митними деклараціями, і повідомленням про перетин митного кордону, податкові накладні за згаданими операціями зареєстровані, що свідчить про те, що ПДВ фактично сплачено до бюджету.
Відповідач вдається виключно до посилання на формальні обставини в обґрунтування нереальності операцій з метою зменшення сум податкового кредиту в той же час податок на додану вартість сплачено до бюджету, а податкові накладні зареєстровані.
Також не можуть свідчати про нереальність господарських операцій недоліки ТТН. Такий висновок містить також у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 815/2578/16
Позивач стверджує, що ним не порушено норм ст. 198 ПКУ, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0003363/07-03 від 23.02.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.04.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкове повідомлення-рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства, не погоджується з доводами позивача.
Представник відповідача у відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також норми законодавства.
Представник відповідача в обґрунтування своїх доводів навів інформацію відносно контрагентів позивача ФГ «РИСК» та перевізників та стверджує, що вказана інформація свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «МЕРІГРЕЙН» та ФГ «РИСК» протягом листопаду 2020 року, тобто Товар, придбано у невстановлених осіб, як наслідок укладені договори з контрагентом не опосередкуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. При цьому для штучного надання юридичної значимості «первинним документам», оформленим за такими нереальними операціями, до них вносились недостовірні дані.
Фактично ТОВ «МЕРІГРЕЙН» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання Товару і складено «первинні документи» всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція, як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
Таким чином, вищезазначені документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПКУ вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, як наслідок включення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є неправомірним.
ТОВ «МЕРІГРЕЙН» сформовано податковий кредит з ПДВ по взаєморозрахунках з постачальником ФГ «РИСК», які не підтверджено належним чином оформленими первинними документами та існуючою податковою інформацію щодо цього постачальника, що привело до неправомірного формування податкового кредиту на суму 78 037 грн, у тому числі у листопаді 2020 року на суму 78 037 грн.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач не спростував його доводів, наведених у позові та не довів нереальності господарських операцій та порушення ним норм податкового законодавства. Посилання на будь-які порушення податкового законодавства його контрагентами як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неспроможним.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» зареєстровано 08.05.2020 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.05.2020 року, є платником ПДВ з 01.06.2020 року.
На підставі наказу від 19.01.2021 року №17-п з 20.01.2021 року по 26.01.2021 року ГУ ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 02.02.2020 року №1079/15-32-07-03/43616601 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕРІГРЕЙН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах» (а.с.19-48).
Згідно з висновком Акту від 02.02.2020 року №1079/15-32-07-03/43616601 ТОВ «МЕРІГРЕЙН» порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПКУ, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1,п.2.4,п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.1995 року №88, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 78037грн у листопаді 2020 року.
Позивач не погодившись з висновками Акту перевірки подав заперечення на Акт, за результатами розгляду яких листом від 24.02.2021 року залишені без розгляду як таки, що подані не в установлений строк ( а.с.46-51).
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області 23.02.2021 року прийняло податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0003363/07-03 про зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість на 78037грн по декларації №9337173848 від 17.12.2020 року за звітний період листопад 2020 року (а.с.18).
Позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.
У висновку Акту перевірки щодо підстав прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЕРІГРЕЙН» п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПКУ, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1,п.2.4,п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом МФУ від 24.05.1995 року №88, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 78037грн у листопаді 2020 року.
Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (далі ПН/РК) чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в ПН/РК до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано ПН/РК до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК до таких податкових накладних.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наводить в якому значенні вживаються в законі терміни, зокрема:
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Частиною 2 ст.9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:назву документа (форми);дату складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналогічні положення наведені у п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема:
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п.2.1);
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (п.2.4).
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п.2.7).
Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги частині визнання підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В Акті перевірки зазначені контракти позивача з «ANT FIELD Sp», Польша та досліджені господарські операції позивача з постачальниками на його адресу зернових культур, які здійснені позивачем для виконання договірних відношень з «ANT FIELD Sp», а саме з ФГ «РОДЮЧІСТЬ», СГ ТОВ «РОДИНА», СТОВ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА, ФГ «РОСА», ТОВ «УКРАГРОСОЮЗ ЛТД», ФГ «ЦИГОНЯКО», ТОВ «АГРОФІРМА МАР'ЯНІВСЬКА», ТОВ «КОЛОС», ТОВ «НІК», ФГ «ВІДРОДЖЕННЯ», ФГ «РИСК».
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно з актом перевірки був висновок перевіряючих про нереальністю господарських операцій позивача з контрагентом ФГ «РИСК», при цьому в Акті перевірки не заперечується наявність договорів з вказаними контрагентами, які проаналізовані в Акті перевірки, а також не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.
Судом встановлено, що ТОВ «МЕРІГРЕЙН» під час здійснення господарської діяльності укладало договір №МЕР-18-11-2020 від 18.11.2020 року з ФГ «РИСК» на постачання та передачу у власність проса врожаю 2020 року, українського походження на умовах FСА зерновий склад Одеська область Любашівський район, сільрада Гвоздавська, комплекс будівель та споруд,13, згідно ІНКОТЕРМС 2010 у частині, що не суперечить умовам цього договору.
Договір укладений позивачем з ФГ «РИСК» досліджений в Акті перевірки та наданий також до суду. Надані під час перевірки копії всіх первинних документів щодо реальності господарської операцій (Надані акти виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.
Згідно з Актом перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи щодо здійснення вказаних господарських операцій, які досліджені контролюючим органом. В акті не заперечується, що вказані господарські операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, суми ПДВ включено до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2020 року, та відповідають даним додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» до Декларації за листопад 2020 року №9337173848 та даним Єдиного реєстру податкових накладних. В бухгалтерському обліку господарські операції щодо взаємовідносин з ФГ «РИСК» за листопад 2020 року відображені відповідними проводками (картка по бухгалтерському рахунку 631).
Проте перевіряючи в Акті перевірки стверджують про нереальність здійснення операцій з ФГ «РИСК» з посиланням на наявну в податкових базах інформації відносно контрагента позивача - ФГ «РИСК» та перевізників.
Зокрема, в Акті зазначено про форму№20-ОПП, яку повинен подавати до податкового органу платник податків ФГ «РИСК», відсутністю достатньої техніки та працівників. На думку перевіряючих ФГ «РИСК» не мало змоги виконати просо, яке в подальшому протягом листопада реалізовано на адресу ТОВ «МЕРІГРЕЙН».
Крім того, перевіряючи вказують на податкову інформацію відносно перевізників товару, з якими укладений договір надання послуг та порушення з їх сторони вимог податкового законодавства щодо подання необхідних відомостей в контролюючий орган. Перевіряючи також посилаються на недоліки заповнення ТТН.
Проте така позиція перевіряючих не відповідає положенням законодавства. Суб'єкт господарювання для виконання своїх договірних відношень має право долучати інших суб'єктів господарювання, при цьому ПКУ та інші нормативні акти не вимагають наявність у суб'єкта господарювання, якій долучає до виконання своїх договірних відношень інших контрагентів, первинних документів такого контрагента щодо виконання ним взятих на себе зобов'язань. Оскільки у позивача наявні всі первинні документи щодо виконання договірних відносин з ФГ «РИСК», суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень перевіряючих в акті перевірки щодо нереальності господарської операції.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1,8 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з актом перевірки умови вказаних договорів, а також первинні документи на їх виконання досліджувались перевіряючими, жодних застережень до їх складання не зазначено.
Таким чином, твердження перевіряючих в Акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом ґрунтуються лише на наявної в базах контролюючого органу інформації відносно цих контрагентів та припущеннях контролюючого органу.
Суд вважає твердження про нереальність господарських операцій неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов'язаний мати, та не зобов'язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов'язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов'язань перед іншими контрагентами.
При цьому позивач діяв з досить обачливо, перевіривши наявну інформацію відносно контрагента, перевіривши, що ФГ «РИСК» працює на ринку зернових з 1998 року, на момент співпраці з позивачем був, і на сьогоднішній день є належним чином зареєстрованою юридичною особою, зареєстрованим платником ПДВ, в єдиному державному реєстрі судових рішень не мав записів, щодо кримінальних проваджень відносно нього, постачальника не внесено до Єдиного реєстру боржників, в ЄДРПОУ не має записів про відкриті але не виконані виконавчі провадження щодо постачальника, немає записів про наявність податкового боргу контрагента.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17 господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Верховний Суд зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
Також суд вважає необґрунтованим посилання в Акті перевірки як на підставу висновків про нереальність господарських операцій на податкову інформацію інформаційних баз контролюючого органу.
Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагент не перевірявся, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).
На думку суду, вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.
Суд вважає, що первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ФГ «РИСК» підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства. Окремі недоліки документів, у тому числі ТТН, не свідчать про нереальність здійснення господарської операції, здійснення якої підтверджено сукупністю первинних документів.
Саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.
При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.
Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.
Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Такий же правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 року у справі №810/4287/16. Верховним судом вказано, що контролюючим органом всупереч вимог ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) та ст.77 КАС України (у редакції після 15.12.2017) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів підряду, укладених позивачем з контрагентом, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.70 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена ч.2 ст.74 КАС України.
Крім того, відповідач у відзиві не заперечував щодо твердження позивача, про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН щодо його контрагента ФГ «РИСК», на підставі яких сформований податковий кредит, що у відповідності до ст.201 ПКУ податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2270,00грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» (вул. Жуковського,2, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 43616601) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.02.2021 року форми «В4» №0003363/07-03 про зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість на 78037грн по декларації №9337173848 від 17.12.2020 року за звітний період листопад 2020 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІГРЕЙН» судові витрати у сумі 2270,00грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва