01.06.2021 Справа № 920/110/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/110/21
за позовом: керівника Сумської місцевої прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 79)
до відповідачів: 1) Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23823253);
2) фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,
представники сторін:
прокурор - Карпенко Д.В.;
першого відповідача - Заїка І.В.;
другого відповідача - адвокат Пилипенко О.С., Крамаренко О.В.
03.02.2021 до господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідачів, в якій прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку А.В. земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018, який укладений між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В.; застосувати наслідки недійсності договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, а саме: зобов'язати фізичну особі-підприємця Ляпощенка А.В. повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за пред'явлення позову.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2021.
02.03.2021 до суду надійшов відзив представника першого відповідача, в якому зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вважає, що в позові доводи є безпідставними.
Ухвалою суду від 04.03.2021 у справі №920/110/21 відкладено підготовче засідання на 25.03.2021, 10:40, продовжено прокурору строк для подання відповіді на відзив до 12.03.2021; встановлено першому відповідачу строк для заперечень до 22.03.2021.
10.03.2021 від Сумської місцевої прокуратури надійшла відповідь №34-2208вих-21 від 09.03.2021 (вх. №2477/21) на відзив відповідача, в якій зазначає, що в даному випадку наявний як державний так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 10.05.2021 та відкладено підготовче засідання на 15.04.2021.
Ухвалою суду від 15.04.2021 відкладено підготовче засідання на 06.05.2021.
26.04.2021 до суду надійшов відзив другого відповідача, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено підстав визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018, який було укладено на підставі вказаного рішення, вимоги про визнання відсутнім права користування у ФОП Ляпощенка А.В. спірною земельною ділянкою також є необґрунтованими та такими, що не можуть підлягати задоволенню.
Ухвалою суду від 06.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2021.
У судовому засіданні 18.05.2021 оголошено перерву до 01.06.2021.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив.
За змістом ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, які визначені законом.
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.
Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначив, що набуває статусу позивача, оскільки у цьому випадку відсутній орган, до компетенції якого належить здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
За твердженнями прокурора порушення інтересів держави полягає у недотриманні встановленого земельним законодавством України порядку передачі земельної ділянки в користування, що призвело до недоотримання надходжень до дохідної частини місцевого бюджету.
З урахуванням наведеного, дії прокурора свідчать про здійснення самостійного захисту інтересів держави та вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки, яка використовується на підставі договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, у даному випадку наявні обґрунтовані підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави та у повному обсязі дотримано вимоги ст. 23 Закону Україну «Про прокуратуру».
20.01.2016 фізична особа-підприємець Ляпощенко А.В. звернувся із заявою до Сумської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4261 га по АДРЕСА_2 у зв'язку з розміщенням на ній виробничих приміщень, що перебувають у його приватній власності.
Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 № 754-МР вказану заяву розглянуто та надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування.
Рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а новостворену ділянку з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га надано в користування з подальшим укладенням між Сумською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ляпощенком А.В. (орендар) договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка виділена в натурі у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0057. На земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.
Згідно з п. 1.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2082222,87 грн.
Строк дії договору до 28.02.2023 (п. 2.2. договору).
На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення площею 676,5 кв.м, що знаходиться за вищезгаданою адресою, другий відповідач придбав у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2014.
Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:15:003:0190 площею 0,1637 га.
Згідно з довідкою управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області від 08.04.2014 № 3065/0123-3456, право власності та право користування на земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:15:003:0190 за продавцем не зареєстровано (п. 3 договору купівлі-продажу).
За інформацією ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 18.01.2021 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:15:003:0190 в Державному реєстрі земель та Державному земельному кадастрі відсутні.
Прокурор звернувся до суду із позовною заявою, аргументуючи її тим, що рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме ст.ст. 120,124, 134 Земельного кодексу України, у зав'язку з чим, на думку прокурора, підлягає скасуванню в частині надання в оренду другому відповідачу земельної ділянки, а договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 має бути визнаний недійсним з застосуванням відповідних наслідків недійсності договору. Прокурор зазначає, що земельна ділянка передана другому відповідачу без проведення земельних торгів з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки безпідставно передано частину земельної ділянки комунальної власності площею 0,35845 га, яка не перебувала у користуванні у попереднього власника нерухомості та яка не була зайнята об'єктами нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1 ст. 93 ЗК України).
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з набуттям другим відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі - продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.
У відповідності до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
На підставі ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги на право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності проводяться з метою визначення суб'єкта, який запропонував найвищу плату за користування нею.
За договором оренди земельної ділянки від 30.05.2018 підприємець Ляпощенко А.В. орендував ділянку розміром 0,4261 га з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057 за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.07.2014 придбав нежитлове приміщення площею 676,5 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,1637 га, кадастровий номер 5910136300:15:003:0190 і саме в цьому розмірі останній мав законне право на користування земельною ділянкою за вказаним кадастровим номером.
Проте відповідно до оскаржуваного рішення Сумської міської ради 28.02.2018 № 3120-МР й оспореного договору оренди земельної ділянки від 30.05.2018 Ляпощенку А.В. передано земельну ділянку більшою площею - 0,4261 га та з іншим кадастровим номером 5910136300:15:003:0057.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 0,4261 га передана у користування Ляпощенку А.В. з порушенням положень земельного законодавства, оскільки така передача повинна була здійснюватися виключно за результатами проведення земельних торгів.
Отже, спірним рішенням Сумської міської ради від 28.02.2018 та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки надано другому відповідачу в оренду земельну ділянку комунальної власності поза конкурсом.
Тому рішення від 28.02.2018 № 3120-МР Сумської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.
Все вищевикладене повністю спростовує заперечення відповідачів щодо законності рішення Сумської міської ради та відсутності правових підстав для його скасування.
Оспорений договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018 укладено між Сумською міською радою та ФОП Ляпощенком А.В. з порушенням вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, а саме: порушено процедуру щодо передачі прав на користування земельною ділянкою на конкурентних засадах, тому цей правочин суперечить інтересам держави та суспільства. Отже відповідно до ст. 203 ЦК України він є недійсним.
У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування
За ч.6 ст.21 Закону в разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
За таких обставин у ФОП Ляпощенка А.В. відсутні підстави для користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, площею 0,4261 га, що знаходиться за адресою: вул. Івана Піддубного, 27 у м. Суми, а тому вона підлягає поверненню власнику.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3120-МР в частині надання в оренду фізичній особі-підприємцю Ляпощенку Андрію Володимировичу земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:003:0057 площею 0,4261 га за адресою: АДРЕСА_2 .
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.05.2018, площею 0,4261 га з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, укладений між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем Ляпощенком Андрієм Володимировичем.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:15:003:0057, площею 0,4261 га, що знаходиться за адресою: вул. Івана Піддубного, 27 у м. Суми.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ляпощенка Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 79, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 17886,67 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 67 копійок) судового збору.
6. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23823253) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 79, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 17886,67 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 67 копійок) судового збору.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07.06.2021.
Суддя В.В. Яковенко