Іменем України
01 червня 2021 року Справа № 915/131/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю "КОМПЛІТЕХ" щодо підтвердження суми судових витрат на професійну правничу допомогу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "КОМПЛІТЕХ" (04114, м.Київ, вул. Кобзарська, буд. 67, код ЄДРПОУ 43302347)
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546)
про: стягнення заборгованості,
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
04.02.2021 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 27.01.2021 про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на постачання товару №51-123-01-20-06193 від 13.03.2020 в сумі 275760,00 грн, 3% річних в сумі 5516,87 грн та інфляційних збитків у розмірі 6094,30 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/131/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2021 у справі № 915/131/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "КОМПЛІТЕХ" заборгованість за Договором на постачання товару №53-123-01-20-09193 від 13.03.2020: 275760,00 грн - основного боргу, 4951,79 грн - 3% річних; 5524,03 грн - інфляційні збитки; 4293,54 грн - витрат по сплаті судового збору, в задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 565,08 грн та інфляційних збитків в сумі 570,27 грн відмовлено.
В судовому засіданні 18.05.2021 до закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив суду про намір, у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
24.05.2021 до суду від позивача надійшла заява від 20.05.2021 щодо підтвердження суми судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування ТДВ "КОМПЛІТЕХ" (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України), до якої позивачем додано докази підтвердження понесення ТДВ "КОМПЛІТЕХ" судових витрат пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, а саме:
1) копія рахунку № 2 до Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, від 15.01.2021;
2) копія платіжного доручення № 239 від 20.05.2021 на суму 20000,00 грн;
3) копія акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.05.2021.
Ухвалою суду від 25.05.2021 розгляд заяви відповідача призначено на 01 червня 2021 року о 10:50.
Заявою від 28.05.2021 відповідач просить суд здійснити розгляд клопотання ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС №32/188 від 18.02.2021 без участі представника відповідача.
Крім того, відповідач зазначає, що не погоджується з заявленими позивачем витратами на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн з підстав, наведених у клопотанні ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС №32/188 від 18.02.2021.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
У судовому засіданні 01.06.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійне правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 було здійснено висновок про те, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Відповідно, обґрунтованість її стягнення підлягає оцінці з урахуванням співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
24.05.2021 до суду від позивача надійшла заява від 20.05.2021 щодо підтвердження суми судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування ТДВ "КОМПЛІТЕХ" (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України), до якої додано докази підтвердження понесення ТДВ "КОМПЛІТЕХ" судових витрат пов'язаних із отриманням професійної правничої допомоги, а саме:
1) копія рахунку № 2 до Договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, від 15.01.2021;
2) копія платіжного доручення № 239 від 20.05.2021 на суму 20000,00 грн;
3) копія акт приймання передачі наданої правової допомоги від 20.05.2021.
При цьому, відповідно до інформації на поштовому конверті, заявником було скеровано вказану заяву на адресу суду 22.05.2021.
Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідний намір у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач реалізував у встановлений строк.
У ході розгляду справи № 915/131/21 Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 22.02.2021 звертався до суду з клопотанням № 32/188 від 18.02.2021 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює дані відносини, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом за матеріалами справи № 915/131/21, позивачем подано до суду наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:
1). Копію Договору про надання правової допомоги від 03.01.2021, укладеного між Адвокатським Бюро "Володимира Чеботарьова" та Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех", за умовами якого: адвокатське бюро зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта (п. 2.1.1); клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокатському бюро в розмірі та в строк погоджені між ними (п. 2.3.1); цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 03.01.2022 (п.3.1); гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору (п. 4.2).
2). Копію Додаткової угоди № 1 від 15.01.2021 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2021, умовами якої передбачено, зокрема, таке:
1. Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги ДТВ "Комплітех" у справі про стягнення за Договором на постачання товару № 53-123-01-20-06193. Бюро зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд Миколаївської області);
2. Вартість послуг:
- вивчення матеріалів справи; написання та подання позовної заяви про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних збитків - 15000,00 грн;
- представництво, правове супроводження господарської справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, клопотання тощо) - 5000,00 грн;
- інші послуги, які безпосередньо пов'язані з наданням правової допомоги у спорі передбаченому п. 1 Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, зокрема участь адвоката у судовому засіданні (алгоритм визначення ціни наданої послуги: 1 год. (година) = 2000,00 грн;
3. Оплата послуг, передбачених п. 2 даної угоди сплачується клієнтом в період судового розгляду спору передбаченого даною додатковою угодою судом першої інстанції, але не пізніше 2-х днів з моменту ухвалення рішення по справі (п. 3.1);
Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 7.1);
Бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п. 7.2).
3). Рахунок № 2 до Договору про надання правової допомоги від 03.01.2021 року (у відповідності до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 15.01.2021 року) на суму 20000,00 грн зокрема:
- Оплата вартості послуг, що передбачені Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2021 (вивчення матеріалів справи, написання та подання позовної заяви), погоджена п. 2 додаткової угоди - 15000,00 грн.
- Представництво, правове супроводження господарської справи у суді першої інстанції (відповідь на відзив, клопотання тощо, участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду (ціна погоджена п. 2 додаткової угоди) -5000,00 грн.
4). Платіжне доручення №239 від 20.05.2021 про сплату грошових коштів Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех" адвокатському бюро "Володимира Чеботарьова" на суму 20000,00 грн.
Проаналізувавши вказані докази суд вважає їх достатніми для підтвердження фактичного понесення Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех" витрат на професійну правничу допомогу по даній справі.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що визначений Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех" розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн не перевищує 10 % від суми заявлених та задоволених позовних вимог, а також узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат.
Крім наведеного, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначалось вище, відповідач 22.02.2021 звертався до суду з клопотанням № 32/188 від 18.02.2021 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,00 грн.
Вказане клопотання мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правовому допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, і тому це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також відповідач зазначає, що: вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести має неспівмірннй розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які подані до справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони; незначна складність справи; відсутній публічний інтерес до справи.
Відповідач вважає, що заявлена сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне зауважити, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).
Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.
Крім того, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим, будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех" витрат на правничу допомогу або про неналежність послуг адвоката до справи, Відокремлений підрозділ "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суду не надав.
Також відповідач у своїх запереченнях не зазначив обґрунтованих підстав та доводів, як і не надав доказів стосовно неспівмірності / нерозумності визначених та понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Таким чином суд відхиляє як необґрунтоване заявлене Відокремленим підрозділом "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" клопотання № 32/188 від 18.02.2021 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
З огляду на наведене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені Товариством з додатковою відповідальністю "Комплітех" витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям.
Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 19920,98 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 129, 238-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Комплітех" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Комплітех" (04114, м. Київ, вул. Кобзарська, буд. 67; ідентифікаційний код 43302347) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19920,98 грн.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "КОМПЛІТЕХ" (04114, м.Київ, вул. Кобзарська, буд. 67, код ЄДРПОУ 43302347)
відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546).
Повний текст судового рішення складено і підписано 07.06.2021.
Суддя В.О. Ржепецький