79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2021 Справа № 914/1035/21
За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради "Лікарняна аптеки №341", м. Львів
про стягнення 8246, 86 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Банзулі М.С.
Представники:
Від позивача: Карасюк М.В.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Комунального підприємства Львівської обласної ради "Лікарняна аптеки №341" про стягнення 8246, 86 грн
Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.05.2021.
17.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 18.05.2021 відкладено судове засідання на 01.06.2021, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
В судове засідання 01.06.2021 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Крім цього, через канцелярію суду подав письмові пояснення, по суті спору та долучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.05.2021та копії банківських виписок за договором № Ш-10310-16 від 30.11.2016.
01.06.2021 в судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання, був повідомлений ухвалами суду, які надсилались на адресу, зазначену в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованою кореспонденцією.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення, ухвала суду від 21.04.2021 (ідентифікатор поштового відправлення 7901413867765) не вручено.
Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності прокладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 У справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18).
Згідно ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно ч. 2. ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).
Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження юридичної особи відповідача станом на дату прийняття рішення суду.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд №Ш-10310-16 від 30.11.2016, сплачував орендодавцеві орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок за період з 01.11.2016 по 01.11.2019 виникла заборгованість у розмірі 8246,86 грн, стягнення якої є предметом позову.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
30.11.2016 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Львівська Аптека №341» укладено договір № Ш-10310-16, згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 253,9 м кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пилипа Орлика, 4.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єкт оренди буде використовуватися орендарем для:
-232,0 м кв. (приміщення цокольного поверху) під індексами 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,17,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30,31 - для комунальної лікарняної аптеки по виготовленню ліків за рецептами;
-21,9 м кв. (приміщення першого поверху) під індексами 1,2,3-для аптечного пункту.
Відповідно до п.4.1, договір укладено на термін з 30.11.2016 до 29.11.2019 включно.
Приписами п. 5.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 № 897 (із змінами та доповненнями), і складає ((6 918,08*232,0*0,02)+(6918,08*21,9*0,06))/12=3 432,52 грн (три тисячі чотириста тридцять дві гривні 52 копійки) без ПДВ за перший місяць оренди.
Орендар сплачує 10% розміру орендної плати на рахунок Управління комунальної власності департаменту економічної політики, 90% розміру орендної плати - на рахунок відповідного балансоутримувача.
Згідно п. 5.2. договору, розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік).
Відповідно до п. 5.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць.
Пунктом 5.6 договору визначено, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.
Приписами п. 5.9. договору передбачено, що при погашенні суми заборгованості (її частини) кошти, що сплачує орендар, у першу чергу зараховуються у рахунок погашення пені, у наступну чергу - на погашення заборгованості з орендної плати.
Як вбачається з довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, заборгованість відповідача перед Управлінням комунальної власності станом на 13.04.2021 складає 8246,86 грн.
Згідно з інформацією, що міститься у виписках по рахунках, відповідач за період з 11.09.2017 по 16.08.2019 сплатив 10535,79 грн.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку позову, частина коштів на підставі пункту 5.9 договору спрямовувалися в рахунок погашення нарахованої пені, а саме 1522,99 грн, а в рахунок орендної плати решта - 9012,80 грн. Таким чином, враховуючи сплачені 10535,79 грн, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.04.2021 становить 8246,86 грн, стягнення якої є предметом позову.
Оцінка суду.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір від 30.11.2016 № Ш-10310-16, згідно якого позивач здав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 253,9 м кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пилипа Орлика, 4, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 6 ГК України).
Разом із тим передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, розмір орендної плати за користування майном встановлено сторонами в пункті 5.1 договору оренди.
Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень ст. 179 ГК України, ст. ст. 204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як орендодавця отримати орендну плату та обов'язок Комунального підприємства Львівської обласної ради "Лікарняна аптеки №341", як орендаря, сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно довідки позивача за період 01.11.2016 по 01.11.2019 заборгованість відповідача з орендної плати становить 8246,86 грн. Слід зазначити, що за вказаний період позивачем здійснювались часткові оплати, які на підставі п. 5.9 договору № Ш-10310-16 позивачем зараховувалися у рахунок погашення нарахованої пені.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8246,86 грн заборгованості підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради "Лікарняна аптеки № 341" (79059, м. Львів, вул. П.Орлика, буд.4, ідентифікаційний код 22334196) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) 8246,86 грн - основного боргу та 2270,00 грн судового збору.
Рішення складено 07.06.2021
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз