79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2021 справа № 914/13/21
Господарський суд Львівської області в складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судових засідань А.П. Полянського
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р», м. Рівне,
до відповідача: Гайдусь Ольги Іванівни , м. Львів,
про: стягнення заборгованості в сумі 500 627,32 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Гончарук В.В.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Гайдусь Ольги Іванівни про стягнення заборгованості в сумі 500 627,32 гривень.
Ухвалою 20.01.2021, суд призначив розгляд справи в порядку загального провадження та призначив розгляд справи на 16.02.2021.
Ухвала суду про відкриття провадження, трекінг номер відправлення АТ «Укрпошта» 7901413692477, поштовий конверт повернувся на адресу суду, із довідкою про причину повернення: за закінченням терміну зберігання.
Судові засідання 16.02.2021 та 02.03.2021 були відкладені на 02.03.2021 та 16.03.2021 відповідно.
Ухвали суду, трекінг номер відправлення АТ «Укрпошта» 7901413736008 - вручено особисто, натомість трекінг номер відправлення АТ «Укрпошта» 7901413769925, повернулось на адресу суду, із довідкою про причину повернення: за закінченням терміну зберігання.
Ухвалою від 16.03.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.04.2021.
Ухвала суду від 16.03.2021, трекінг номер відправлення АТ «Укрпошта» 7901413795977, поштовий конверт повернувся на адресу суду, із довідкою про причину повернення: за закінченням терміну зберігання.
Ухвалою від 13.04.2021 судове засідання відкладено на 18.05.2021. З метою належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, судом направлено запит у Відділ обліку та моніторингу інформації Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання (перебування) Гайдусь Ольги Іванівни , з метою отримання достовірної інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи. Направлено запит в Акціонерне товариство «Укрпошта» з метою отримання інформації щодо відправлень на ім'я Гайдусь Ольги Іванівни , за адресою: АДРЕСА_1 , чому не вручено відповідний процесуальний документ суду та відсутні відомості щодо причин не вручення чи неможливості вручення поштового відправлення.
Ухвала суду від 13.04.2021, трекінг номер відправлення АТ «Укрпошта» 7901413852040, поштовий конверт повернувся на адресу суду, із довідкою про причину повернення: за закінченням терміну зберігання.
28.04.2021 на адресу суду надійшли відомості відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, де зазначено, що Гайдусь Ольга Іванівна проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, судом надіслано ухвалу від 13.04.2021 на адресу: АДРЕСА_2 . Однак, згідно трекінг номеру відправлень АТ «Укрпошта» 7901413891100, відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній.
Для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, ухвалою від 18.05.2021 судом відкладено розгляд справи на 01.06.2021.
В судове засідання 01.06.2021 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник Відповідача не з'явився, причин не явки не вказав.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 01.06.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 01 жовтня 2016 року між 'Говариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» та ФОП Гайдусь О.І було укладено договір комерційної концесії (далі - Договір).
За Договором комерційної концесії ТзОВ «Арго-Р» зобов'язувалось надати Відповідачу за плату право користування комплексом належних Позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки „ НАШ КРАЙ ".
На виконання умов договору комерційної концесії ТзОВ «Арго-Р» було надано Відповідачу копію документа, що підтверджує право власіюсті па торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи і форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальників та асортименту товарів.
ТзОВ «Арго-Р» забезпечило: організування ввідного навчання персоналу Відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників Відповідача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації.
ТзОВ «Арго-Р» була надана допомога Відповідачу на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання.
ТзОВ «Арго-Р» було виділено куратора для Відповідача, який консультував з питань організації виробничих процесів та контролював їх дотримання.
Відповідно до умов Договору (п. 3.1.), Відповідач зобов'язувався один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом сплачувати Прововолодільцеві Роялті у розмірі 521,5 євро по курсу Національного банку України на день виникнення зобов'язання по сплаті роялті. Відповідно до статті 1 Договору роялті - щомісячна плата, яку Користувач сплачує
Правоволодільцеві за право використання об'єктів інтелектуальної власності Правоволодільця у порядку та строки вказані в Статті З цього договору.
За період з 05 січня 2017 року по 05 жовтня 2019 року Позивачем було нараховане роялті у розмірі 543 794,13 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті роялті на суму 43466,81 грн.
Зазначене виконання зобов'язань відбулось на підставі протоколів заліку зустрічних вимог від 30 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 31 січня 2017 року.
Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті роялті станом на 21 грудня 2020 року становить 500327,32 грн.
Правова позиція відповідача.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
На адресу суду повертались поштові конверти від Гайдусь Ольги Іванівни з ухвалами Господарського суду Львівської області від 20.01.2021, 02.03.2021, 16.03.2021, 13.04.2021, із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання. Ухвалу від 16.02.2021, згідно інформації на сайті АТ «Укрпошта» Відповідачем отримано особисто.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження/місця проживання не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Фактичні обставини встановлені судом.
01 червня 2015 року між ГРЕГСОН ГРУП ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (Позивач) був укладений Ліцензійний договір № 1.
Відповідно до умов зазначеного договору ГРЕГСОН ГРУП ЛТД (Ліцензіар) за плату передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (Ліцензіат) дозвіл на використання торговельної марки « НАШ КРАЙ » при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п. 1.3 цього договору. Відповідно до п. 1.3. Ліцензійного договору № 1 під використанням Ліцензіатом торговельної марки « НАШ КРАЙ » у цьому договорі розуміється нанесення її на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг Ліцензіатом, а також застосування її в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням Ліцензіатом торговельної марки « НАШ КРАЙ » у цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами Торгової марки « Наш Край » (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в Свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (Клас 35 класифікації).
01.11.2017р. між ПАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інест" (ліцензіар) та ТОВ "Арго-Р" був укладений Ліцензійний договір № 1/17.
Відповідно до п.1.1. Ліцензійного договору, Цим Договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання Ліцензіаром дозволу Ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану Торговельну марку (знак для товарів і послуг) НАШ КРАЙ (надалі іменується "Знак"), що засвідчується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 195855 (дата реєстрації 26.01.2015р.)(надалі іменується "Свідоцтво"). Ліцензіар за плату надає Ліцензіату дозвіл на використання Знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п. 1.3 цього Договору.
Згідно п.1.3. Ліцензійного договору, під використанням Ліцензіатом Знака у цьому Договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг Ліцензіатом, а також застосування його в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням Ліцензіатом Знака у цьому Договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами Торгової марки Наш Край (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в Свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (Клас 35 класифікації).
01 жовтня 2016 року між 'Говариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» та ФОП Гайдусь О.І було укладено договір комерційної концесії.
Відповідно до п.2.1. Договору, правоволоділець зобов'язується надати користувачу плату (Роялті) право користування відповідно до встановлених Договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозицій, продажу і іншого введення в господарський обсяг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торгівельної марки " НАШ КРАЙ ".
Згідно п. 3.1 Договору починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує правоволодільцеві Роялті у розмірі 521,5 євро по курсу Національного банку України на день виникнення зобов'язання по сплаті Роялті. Розмір роялті визначається в залежності від розміру торгівельної площі на якій користувач використовує Торгівельну марку за наступною формулою: розмір роялті за місяці = торгівельна площа Користувача * розмір роялті за 1 м.кв. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати наступний розмір роялті - 3,5 євро за 1 м.кв. Роялті сплачується в повному обсязі та у національній валюті - гривні.
Відповідно до п.3.4. Договору, у випадку прострочення користувачем термінів сплати платежів за Договором нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Сторони погодили, що прострочення сплати користувачем Роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного Договору з його ініціативи. (п.3.4.1. Договору).
Відповідно до п.3.6. Договору, у випадку не надходження на адресу Правоволодільця в термін, передбачений для сплати Роялті (п.3.1. даного Договору), мотивованих зауважень Користувача з приводу виконання Правоволодільцем своїх обов'язків по даному Договору, Користувач стверджує, що Правоволоділець в повному обсязі виконав свої обов'язки по даному Договору у відповідному звітному періоді.
Згідно п.7.1.1. Договору, протягом дії цього Договору користувач зобов'язаний використовувати торгівельну марку " НАШ КРАЙ " та систему лише у точці, що знаходиться за адресою: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Гнатюка, 15 . Торгівельна площа точки складає 149 м. кв.. Користувач зобов'язується дотримуватися корпоративних домовленостей досягнутих між правоволодільцем та виробниками, постачальниками товарів (представленість та дольове розміщення товарів на основних та додаткових місцях продажу, умов та термінів оплати та інше). Зміна асортименту товарів, їх представленість та дольове розміщення у франчайзинговій точці можливе за наявності письмової згоди на це правоволодільця.
Даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.09.2019р. (п.11.1. Договору).
За період з 05 січня 2017 року по 05 жовтня 2019 року Позивачем було нараховано Відповідачу роялті у розмірі 543 794,13 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті роялті на суму 43 466,81 грн. Зазначене виконання зобов'язань відбулось на підставі протоколів заліку зустрічних вимог від 30 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 31 січня 2017 року.
Таким чином, Позивач просить стягнути з Відповідача роялті у розмірі 500 327,32 грн.
Оцінка суду.
Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з Гайдусь О.І. , як з фізичної особи, заборгованість за договором комерційної концесії, укладеним між ТОВ «Агро-Р» та Гайдусь О.І. , як фізичною особою підприємцем. Тобто з фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена.
Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ч.8 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (в реакції на час припинення Гайдусь О.І. підприємницької діяльності) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статтей 51, 52, 598-609 ЦК України, статтей 202-206, 208 ГК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи підприємця не припиняються.
Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Павочином, згідно п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на
набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України , згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Зобов'язанням, відповідно до пп.1 , 2 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Дана норма кореспондується з нормою статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між позивачем та відповідачем укладено договір комерційної концесії №б/н від 01.10.2016 за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати винагороди (роялті) за використання у своїй діяльності прав інтелектуальної власності, що належать позивачу.
Згідно зі ст.1115 ЦК за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець і користувач. Ними відповідно до ст.1117 ЦК можуть виступати фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно, органи державної влади та інші суб'єкти, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, права брати участь (бути сторонами) у договорі комерційної концесії не мають.
Згідно зі ст.1116 ЦК предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за період дії договору з 05 січня 2017 року по 05 жовтня 2019 року Позивачем було нараховано Відповідачу роялті у розмірі 543 794,13 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті роялті на суму 43 466,81 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті роялті залишилась не сплаченою у розмірі 500 327,32 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заперечень щодо порядку проведення розрахунку роялті відповідачем не надано. Доказів оплати заявленої до стягнення суми 500 327,32 грн суду не надано та відповідно матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позива, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову посністю.
Судові витрати.
У судових дебатах Позивач заявив про стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши, що всі докази понесення такої додані до матеріалів справи.
Згідно поданої позовної заяви Позивач включає до судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу Позивача в розмірі 5391,25 грн. В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду : копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 08.02.2019р.; копію Акт прийому-передачі наданих послуг від 21.12.2020р.; копію платіжного доручення № 20112 від 22.12.2020р.; копію довіреності від 17.08.2020р.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" представляв адвокат Гончарук Віталій Володимирович., який діяв на підставі довіреності № б/н від 17.08.2020 р.
Як вбачається із укладеного між позивачем та адвокатом Гончарук В.В. договору про надання правничої допомоги, адвокат взяв на себе зобов'язання надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), та представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах,
Відповідно до розділу 4 Договору за надану Виконавцем Клієнту правову допомогу Клієнт виплачує Виконавцеві Вартість послуг Адвоката (гонорар) визначається за домовленістю сторін, визначається у актах приймання-передачі послуг. Клієнт протягом трьох днів з моменту підписання відповідного акту приймання передачі наданих послуг, сплачує вартість таких послуг. Адвокат залишає за собою право в односторонньому порядку надати весь обсяг або частину роботи безоплатно. Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката або внесенню готівкою в касу Адвоката.
21 грудня 2020 року між Позивачем та адвокатом підписано Акт прийому-передачі наданих послуг в рамках Договору про надання правової допомоги №б/н від 08.02.2019. Актом визначили розмір оплати послуг Адвоката (гонорару) за надання правової допомоги, за годину роботи адвоката на рівні 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент підписання Сторонами даного Акту, а саме : 1135грн. Згідно якого адвокат здійснив:
- Зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи;
- Правовий аналіз наданих клієнтом документів, саме: Ліцензійного договору № 1 від 01 червня 2015 року, Ліцензійного договору № 1/17 від 01 листопада 2017 року,договору комерційної концесії від 01 жовтня 2016 року, протоколів заліку зустрічних вимог;
- Пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, а саме : ЄДРСРУ 68290711; ЄДРСРУ № 75296546; ЄДРСРУ № 78082451;ЄДРСРУ№ 79397275;
- Склав позовну заяву, попередньо (орієнтовний) розрахунок судових витрат, підготував додатки до позовної заяви,копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам, поїздка до пошти та подання позову.
З метою оплати відповідних послуг, 22.12.2020 ТОВ «Арго-Р» було сплачено гонорар адвокату Гончарук В.В., згідно акту виконаних робіт у розмірі 5391,25 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 20112.
З огляду на викладене, Відповідач заперечень щодо суми відшкодування на правову допомогу не висловив, беручи до уваги складність даної справи, ціну позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки даного позову, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи суд дійшов до висновку про покладення на Відповідача понесених Позивачем витрат на оплату послуг адвоката повністю у розмірі 5391,25 грн.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 7504,91 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р I Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Гайдусь Ольги Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, ЄДРПОУ 31299420) заборгованість в сумі 500 327,32 грн, судовий збір в сумі 7504,91грн та 5391,25 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021.
Суддя О.Д. Запотічняк