вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/476/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфосінвест"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"
про стягнення боргу в сумі 1 063 710,00 грн.,
за участю представника:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
15 лютого 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфосінвест" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 1 063 710,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки амінокислот №88/2020/БКЗ від 01.10.2020 року (далі - договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 063 710,00 грн. боргу.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.03.2021 року.
17 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2021 року, яке підлягало задоволенню судом.
17 березня 2021 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Підготовче засідання відкладено на 21 квітня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду.
21 квітня 2021 року підготовче засідання відкладено на 12 травня 2021 року, про що постановлено ухвалу.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
05 травня 2021 року на адресу суду та 12 травня 2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення щодо обставин справи.
12 травня 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 22.02.2021 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 26.02.2021 року, 26.03.2021 року та 30.04.2021 року, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
01 жовтня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ветфосінвест" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (далі - відповідач) був укладений договір поставки амінокислот №88/2020/БКЗ, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з п. 2.2.1 договору, строк поставки товару складає 2 (два) робочі дні та визначається з моменту підтвердження замовлення "позивачем" якщо інший строк поставки товару не визначено у рахунку-фактурі. Поставка здійснюється в робочі дні тижня до 13 години. Поставка товару після 13 години дня заборонена.
Відповідно до п. 2.2.2 договору, приймання товару здійснюється уповноваженою особою "відповідача", повноваження якої підтверджуються довіреністю, за кількістю та якістю згідно з даними, вказаними у супровідних документах на товар, в порядку, що визначається чинним законодавством України та даним договором.
Згідно з п 2.5 договору, обов'язкові документи на товар, що передаються в момент поставки: оригінал рахунку - фактури; оригінал товарної/видаткової накладної; сертифікат якості, в якому повинні бути вказані показники безпеки, якщо власне показники безпеки передбачені виробником товару (копії, засвідчені печаткою "позивача").
Частиною 1 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що ціна товару визначається у рахунках - фактурах, які є невід'ємними частинами даного договору. Ціна на товар, що поставляється "позивачем" за даним договором, зафіксована в національній валюті України - гривні.
Згідно з п. 2.6.1 договору, розмір оплати: 80% від вартості товару; строк оплати: протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів; момент оплати: з моменту поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної та отримання від позивача документів вказаних п. 2.5 цього договору.
Відповідно до п. 2.6.2 договору, розмір оплати: 20% від вартості товару; строк оплати: протягом 3 (три) робочих днів; момент оплати: після того, як "позивач" в строки передбачені чинним законодавством засобами електронного зв'язку надіслав "відповідачу" податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в підпункті 2.6.1 договору.
Згідно з п. 5.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до " 31" грудня 2025 р. без можливості подальшої пролонгації.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 348 350,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №РН-0000010 від 7 жовтня 2020 року на суму 355 800,00 грн., №РН-0000012 від 14 жовтня 2020 року на суму 355 800,00 грн., №РН-0000013 від 21 жовтня 2020 року на суму 355 800,00 грн., №СФ-0000038 від 18 листопада 2020 року на суму 88 950,00 грн., №РН-0000007 від 15 січня 2021 року на суму 192 000,00 грн.; товарно - транспортними накладними №061020 від 06 жовтня 2020 року, №131020 від 13 жовтня 2020 року, №201020 від 20 жовтня 2020 року, №181120 від 18 листопада 2020 року, №140121 від 14 січня 2021 року; довіреностями №БК-1 049 від 06 жовтня 2020 року, №БК-1 077 від 14 жовтня 2020 року, №БК-1 097 від 21 жовтня 2020 року, №БК- 1 126 від 19 листопада 2020 року, №БК-18 від 14 січня 2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Крім цього, до матеріалів справи долучені податкові накладні №2 від 07.10.2020 року, №3 від 14.10.2020 року, №5 від 21.10.2020 року, №20 від 19.11.2020 року, №8 від 15.01.2021 року, а також квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 жовтня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 27 жовтня 2020 року, 24 листопада 2020 року, 22 січня 2021 року.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу рахунки - фактури №СФ - 0000010 від 6 жовтня 2020 року, на суму 355 800,00 грн.; №СФ - 0000012 від 13 жовтня 2020 року, на суму 355 800,00 грн.; №СФ - 0000013 від 20 жовтня 2020 року, на суму 355 800,00 грн.; №СФ - 0000038 від 18 листопада 2020 року, на суму 88 950,00 грн.; №СФ - 0000007 від 14 січня 2021 року на суму 192 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте відповідач товар, поставлений позивачем згідно з вищевказаними документами, оплатив частково, в сумі 284 640,00 грн., що підтверджується банківськими довідками по рахунку позивача від 09.03.2021 року, №20976 від 10.03.2021 року, від 11.03.2021 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язувався сплатити 80% вартості товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 робочих днів з моменту поставки, а остаточний розрахунок в розмірі 20% оплати вартості замовленого товару здійснити протягом 3 робочих днів після того, як позивач засобами електронного зв'язку направить відповідачу податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, остання партія товару, поставленого позивачем відповідачу, повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 26 січня 2021 року (дати останньої реєстрації податкової накладної).
Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 063 710,00 боргу.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 063 710,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфосінвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" про стягнення боргу в сумі 1 063 710,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 46, ідентифікаційний код 42362447) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфосінвест" (61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 13/15, квартира 2, ідентифікаційний код 43465702) 1 063 710,00 грн. (один мільйон шістдесят три тисячі сімсот десять грн. 00 коп.) боргу; 15 955,65 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 65 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 07.06.2021 року.
Суддя С. Грабець