вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/434/21
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав"
до Фізичної особи-підприємця Аль-Курана Джафара
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" та Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
про стягнення 8 217,83 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача: Сербуль О.Ю.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Аль-Курана Джафара про стягнення 8 217,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № КБР-22/07/20-Н від 01.07.2020 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах в частині порушення строків своєчасної оплати за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 7800,00 грн. основного боргу, 125,36 грн. 3% річних та 292,47 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/434/21 від 17.02.2021 позовну заяву Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" залишено без руху.
15.03.2021 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2021.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 23.03.2021 по 02.04.2021 перебувала у відпустці, то зазначена заява була розглянута після виходу судді на роботу.
Ухвалою суду від 06.04.2021 було відкрито провадження у справі № 911/434/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим призначено судове засідання на 12.05.2021; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.04.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 25, кв. 34.
Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду 13.05.20 із поміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.04.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
29.04.2021 на електронну адресу суду надійшла заява Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу "Easycon".
Ухвалою суду від 30.04.2021 судом було відмовлено в задоволенні заяви Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу "Easycon", яке призначене на 12.05.2021 року у справі № 911/434/21.
11.05.2021 від третьої особи-1 до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких остання позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
11.05.2021 від третьої особи-2 до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно д яких остання позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
12.05.2021 в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні 12.05.2021 суд оголосив ухвалу про відкладення судового засідання на 27.05.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача та третіх осіб про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 13.05.2021.
17.05.2021 на електронну адресу суду та 19.05.2021 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява з процесуальних питань.
27.05.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів понесення витрат на послуги адвоката.
В судове засідання 27.05.2021 з'явився представник позивача. Представники відповідача та третіх осіб в друге в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
27.05.2021 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне.
За твердженнями позивача, відповідачем порушено умови договору № КБР-22/07/20-Н від 01.07.2020 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, в частині порушення строків своєчасної оплати за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 7800,00 грн. основного боргу, 125,36 грн. 3% річних та 292,47 грн. інфляційних втрат.
В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 27.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011.
За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону, за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
01.07.2020 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО УЛАСП, позивач), Фізичною особою-підприємцем Аль-Курана Джафара (далі - користувач, відповідач), Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - суміжна організація, третя особа 1) та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - авторська організація, третя особа 2) був укладений договір № КБР-22/07/20-Н (далі - договір) про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (далі - договір).
Пунктами 1.1. та 1.2 договору встановлено, що користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської організації та Суміжної організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Відповідно до п. 3.1 договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Згідно з п. 3.2 договору, договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Умовами п. п. 3.3 та 3.4 договору визначено, що за договорами, зазначеними в п.3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права ( надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських І суміжних прав»).
ПО УЛАСП може надсилатися користувачу рахунок-фактура та акт нарахування роялті в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу. Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п. 3.4. цього договору.
Механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. п. 2 та 3 додатку № 3 до договору, сторонами погоджено наступний розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права 650,00 грн. за заклад користувача. Винагорода не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем. Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховуються користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатку №1 до цього договору і є його невід'ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді додатку №2 до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Умовам п. 4.3 договору визначено, що надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об'єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо додатках №1 та №2 до цього договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 та додаток №2 до цього жоговору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких користувач отримує дозволи використовувати об'єкти авторського права та суміжних прав визначені в додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в додатку №3 та в додатках №1 та №2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок ПО УЛАСП встановлений цим договором та додатком №3 до нього, при цьому порядок сплати винагороди роялті ПО УЛАСП (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської організації та Суміжної організації встановлений також відповідно додатками №1 та №2 до цього договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до цього договору.
Також, судом встановлено, що як зазначено в. п. п. 4.1 та 4.2 договору, між позивачем та третьою особою-1, а також між позивачем та третьою особою-2, в якості додатків № 1 та № 2 до договору, укладено договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав від 01.07.2020 (далі - додаток № 1) та договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права від 01.07.2020(далі - додаток № 2) відповідно.
Отже, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, було надано відповідачу невиключне право на використання творів.
Умовами п. п. 3.3 та 3.4 договору визначено, що за договорами, зазначеними в п.3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права ( надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).
Відповідно до п. 3 додатку № 3 до договору, розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права 650,00 грн.
Судом встановлено, що відповідачем за період дії договору взагалі не було здійснено оплату винагороди (роялті).
Згідно з п. п. 4.3 договору, строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи додаток №1 та додаток №2 до цього договору).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № КБР-22/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.07.2020 та всі наявні додатки до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11. названого Кодексу України, для виникнення у позивача, відповідача та третіх осіб взаємних цивільних прав та обов'язків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом та зазначалось раніше, відповідно до п. 3 додатку № 3 до договору, загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 650,00 грн.
Одночасно, відповідно до п. 3.4 договору, механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.4 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 800,00 грн. дострокової сплати винагороди(роялті).
Згідно з розділом 2 додатків № 1 та № 2 додоговору "Визначення термінів", строк - строк використання «об'єктів суміжних прав» та «Обєктів авторських прав», на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї ліцензійної угоди, зазначеному у п. 5.1. цієї ліцензійної угоди, а у випадку, коли строк, зазначений у п. 5.1. договору, закінчився, але ця ліцензійна угода залишилася чинною - строк визначений на підставі п. 5.2. цієї ліцензійної угоди.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів за липень та серпень 2020 року включно прострочена на строк, більший ніж 4 місяці.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 800,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 125,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 292,47 грн.
Щодо зазначених вимог, судом встановлено наступне.
Позивач визначає період прострочення з 16.07.2020 по 27.01.2020 на всю суму заборгованості у розмірі 7 800,00 грн. Разом із тим, господарський суд зазначає, що позивачем не вірно визначено початок прострочення, з огляду на наступне.
Пунктом 3.4 договору визначено, що механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору.
При цьому, єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховуються користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (п. 3 додатку № 3 додатку № 3 до договору).
Отже, з урахуванням умов договору, та додатків до нього, перший платіж відповідач мав сплатити позивачу до 16.07.2020 (01.07.2020 дата підписання договору + 15 днів) у сумі 650,00 грн., тому прострочення за липень 2020 року почалось з 17.07.2020. За серпень 2020 року відповідач мав сплатити до 26.07.2020 (не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється), тому прострочення за серпень і за всі інші місяці почалось з 27.07.2020.
Господарський суд, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а 3 % річних - частково, в сумі 118,86 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 268,20 грн.
З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.
Наразі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії:
- договору про надання професійної правничої допомоги від 12.08.2020;
- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017 серії КВ № 000083;
- акту приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2021.
Та оригінал довіреності від 12.08.2020.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.
З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката у сумі 9 992,09 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аль-Курана Джафара (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, оф. 10; код ЄДРПОУ 37396233) 7 800,00 грн. основного боргу, 292,47 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 118,86 грн., 2 268,20 грн. судового збору та 9 992,09 грн. витрат на послуги адвоката.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко