ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/20068/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ"
про витребування майна з незаконного володіння та стягнення заборгованості у сумі 173 859,57 грн
за участю представників:
від позивача: Демидас Д.А.
від відповідача: не з'явився
Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ" про стягнення 1 496 245, 07 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.12.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
16.01.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.01.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі № 910/20068/20 на 16.02.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/20068/20 на 16.03.2021.
15.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що неодноразово звертався до позивача щодо порушення останнім п. 6.2. договору та утримання на території спірного майна, не допуск відповідача до техніки та не надання технічних паспортів на техніку. Отже, відповідач вважає, що сума орендної плати складає 12 783,59 грн. Окрім того, відповідач надав докази часткової оплати заборгованості у розмірі 67 377,50 грн.
У судовому засіданні 16.03.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2021.
05.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
06.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/20068/20 на 28.04.2021.
28.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідач не надав доказів звернення останнього шляхом направлення листів позивачу про утримання на території спірного майна та не надання технічних паспортів на техніку. Також, звернув увагу, що оплата оренди відбулась відповідачем після звернення до суду з позовом - 16.01.2021.
28.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2021 закрито провадження у справі №910/20068/20 в частині позовних вимог про стягнення орендної плати у сумі 67 377,50 грн, подальший розгляд справи №910/20068/20 здійснювався в частині вимог про витребування майна з незаконного володіння та стягнення заборгованості у сумі 173 859,57 грн.
25.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.
25.05.2021 у судовому засіданні суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУЮ-19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2" та іншими нормативними актами, прийнятими на її виконання та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби не встановлено обмежень професійної діяльності адвокатів чи заборони проведення відкритих судових засідань.
Окрім того, суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОУГО-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".
На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України №196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Отже, в учасників справи відсутні обмеження пов'язані у реалізації своїх процесуальних прав, оскільки не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, оскільки поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, враховуючи заперечення представника позивача щодо укладення мирової угоди, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 25.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в
сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.08.2019 між Дочірнім підприємством "ПІРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ" (надалі - орендар, відповідач) укладений договір №01- 08/19-01 оренди рухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, яке обліковується на балансі ДП «ПІРБУ №100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», на підставі висновків про вартість майна, згідно переліку майна, що є додатком до даного договору. Майно передається в оренду з метою використання в підприємницькій діяльності орендаря (п.п. 1.1. та 1.2. договору).
Згідно додатку №2 до договору сторонами визначений перелік майна, що передається за договором оренди, а саме: автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ; автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ; напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ; КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 .
За змістом пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.
Відповідно до п. 2.4. договору, обов'язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням договірної річної орендної ставки, пропорційно розрахунку плати за базовий місяць оренди за кожен об'єкт згідно переліку майна. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця вказаний у цьому договорі або виставленому орендодавцем рахунку, в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
У додатку №1 до договору сторонами обумовлено розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди майна, що становить в загальному розмірі 15 687,59 грн:
1. Автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 - 2 680,81 грн;
2. Автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 - 2 045,41 грн;
3. Напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 - 8 163,32 грн;
4. Налівпричіп-цементовоз АЦ22, д.н. НОМЕР_4 - 858,50 грн;
5. КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 - 1 939,55 грн.
У відповідності до умов договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (п. 4.2. договору).
Водночас, за змістом п. 6.1. та 6.2. договору орендодавець зобов'язався своєчасно передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за Актом приймання-передачі майна, який є його невід'ємною частиною. Не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.
Згідно п. 8.3. договору у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).
Відповідно до п. 9.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами до 01 липня 2022 року.
01.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено п'ять Актів приймання-передачі майна, відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ; автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ; напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ; КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 .
На виконання умов договору у період з серпня 2019 року по жовтень 2020 року позивач надав послуги з оренди на загальну суму 223 893,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) по договору: №ОУ-0000493 від 31.08.2019, №ОУ-0000584 від 30.09.2019, №ОУ-0000667 від 31.10.2019, №ОУ-0000732 від 30.11.2019, №ОУ-0000816 від 31.12.2019, №ОУ-0000038 від 31.01.2020, №ОУ-0000081 від 29.02.2020, №ОУ-0000108 від 31.03.2020, №ОУ-0000134 від 30.04.2020, №ОУ-0000168 від 31.05.2020, №ОУ-0000182 від 30.06.2020, №ОУ-0000215 від 31.07.2020, МЮУ-0000254 від 31.08.2020, №ОУ-0000312 від 30.09.2020.
Відповідачем оплату вказаних вище нарахувань не сплатив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача становила 223 893,85 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач ухилявся від виконання зобов'язань за договором, оплату оренди рухомого майна не здійснив, у зв'язку із чим, позивач направив на адресу відповідача лист вих. №139 від 11.09.2020, в якому повідомив про відмову від договору та дострокове розірвання договору оренди, та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, відповіді на лист не надав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 223 893,85 грн та витребування рухомого майна: автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ; автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ; напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ; КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 .
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за договором позивачем нараховані пеня у сумі 13138,03 грн. та 3% річних у сумі 4 205,19 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 на виконання умов договору №01-08/19- 01 оренди рухомого майна позивача передав відповідачу автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ; автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ; напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ; КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 , що підтверджується Актами приймання-передачі майна.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що з 01.08.2019 відповідач користувався рухомим майном, переданим в оренду за договором №01-08/19-01 від 01.08.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу на загальну суму 223 893,85 грн рахунки-фактури на оплату оренди рухомого майна (№СФ-0000515 від 31.08.2019, №СФ-0000604 від 30.09.2019, №СФ-0000646 від 31.10.2019, №СФ-0000748 від 30.1.2019, №СФ-0000823 від 31.12.2019, №СФ-0000048 від 31.01.2020, №СФ-0000097 від 29.02.2020, №СФ-0000135 від 31.03.2020, №СФ-0000154 від 30.04.2020, №СФ-0000184 від 31.05.2020, №СФ-0000206 від 30.06.2020, №СФ-0000245 від 31.07.2020, №СФ-0000291 від 31.08.2020, №СФ-0000352 від 30.09.2020).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав послуги з оренди рухомого майна на загальну суму 223 893,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) по договору: №ОУ-0000493 від 31.08.2019, №ОУ-0000584 від 30.09.2019, №ОУ-0000667 від 31.10.2019, №ОУ-0000732 від 30.11.2019, №ОУ-0000816 від 31.12.2019, №ОУ-0000038 від 31.01.2020, №ОУ-0000081 від 29.02.2020, №ОУ-ООООЮ8 від 31.03.2020, №ОУ-0000134 від 30.04.2020, №ОУ-0000168 від 31.05.2020, №ОУ-0000182 від 30.06.2020, №ОУ-0000215 від 31.07.2020, №ОУ-0000254 від 31.08.2020, №ОУ-0000312 від 30.09.2020.
Факт направлення на електронну адресу відповідача вищевказаних рахунків-фактур та актів підтверджується копіями скріншотів електронної пошти позивача та сторонами не заперечувалось.
Проте, судом встановлено, що зазначені вище Акти виконаних робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача.
При цьому, суд наголошує на тому, що умовами договору не передбачено обов'язку зі складання актів виконаних робіт (надання послуг) для підтвердження факту оренди відповідачем рухомого майна у відповідний період.
Окрім того, суд звертає увагу, що Розділом 3 договору передбачений порядок сплати оренди та відповідно до п. 3.2. договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця вказаний у цьому договорі або виставленому орендодавцем рахунку, в розмірі 100 % щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За розрахунком позивача у відповідача виникла заборгованість у сумі 223 893,85 грн за користуванням рухомим майном відповідно до договору №01-08/19-01 від 01.08.2019.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в свою чергу, заперечує визначену позивачем до стягнення суму заборгованості та надав копії платіжних доручень про часткову сплату боргу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2021 закрито провадження у справі №910/20068/20 в частині позовних вимог про стягнення орендної плати у сумі 67 377,50 грн, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості.
Отже, станом на 25.05.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 156 516,35 грн, з урахуванням оплат, які були здійснені відповідачем.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що неодноразово звертався листами №1-12/20 від 12.08.2020, №1-12/20 від 11.12.2020, №04/12/19 від 04.12.2019 до позивача щодо порушення останнім п. 6.2. договору та утримання на території спірного майна, не допуск відповідача до техніки та не надання технічних паспортів на техніку. Відповідач зазначає, оскільки позивачем не надано жодної відповіді на лист, Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ- МАГІСТРАЛЬ" здійснено виключення з рахунків орендної плати за автомобіль тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 , а тому за доводами відповідача на підставі ст. 762 ЦК України сума орендної плати за договором становить 12 783,59 грн.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, тягар доведення направлення відповідачем заперечень позивачу щодо неналежного виконання умов договору покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено про відсутність доказів направлення або вручення позивачу листів №1-12/20 від 12.08.2020, №1-12/20 від 11.12.2020, №04/12/19 від 04.12.2019, на які відповідач посилається в своїх запереченнях.
Таким чином, заперечення відповідача в частині порушення позивачем п. 6.2. договору та зменшення суми орендної плати за договором судом відхиляються, з підстав не доведеності відповідачем належними та достовірними доказами.
Щодо посилання відповідача на здійснення останнім ремонту Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 на суму 41 000,00 грн, суд зазначає, що за умовами п.п. 4.3. та 4.4. договору відповідач зобов'язався забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, утримувати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки відповідно до вимог правил пожежної безпеки України, та у разі необхідності здійснювати поточний ремонт орендованого майна. Отже, враховуючи умови договору, відсутність заперечення та зауважень відповідача в актах приймання-передачі щодо стану переданого майн та відсутність в матеріалах справи доказів звернення до орендодавця щодо здійснення ремонту спірного рухомого майна, суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.
Таким чином, належних доказів в спростування заборгованості по договору оренди рухомого майна у загальному розмірі 156 516,35 грн відповідачем не надано.
Оскільки невиконане зобов'язання з орендної плати підтверджується матеріалами справи у розмірі 156 516,35 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 156 516,35 грн.
Також, позивачем' заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 13138,03 грн. та 3% річних у сумі 4 205,19 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового обов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення
грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 8.3. договору сторони погодили, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).
Перевіривши розрахунок пені, за перерахунком суду за визначений період розмір пені становить 13 132,75 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вірним розрахунком 3% річних є 4 185,51 грн, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про витребування у відповідача рухоме майно, а саме:
1. Автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ;
2. Автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ;
3. Напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ;
4. Напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ;
5. КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 .
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом, відповідно до п. 4.13. договору, у разі дострокового розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендоване майно не пізніше дня припинення розірвання) договору з оформленням акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними у ньому поліпшеннями або відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно з частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За змістом статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, з врахуванням вищенаведених норм договір може бути розірвано лише його стороною та на момент розірвання договір має бути чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).
У відповідності до п. 9.1. договору, договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, який діє з моменту його підписання обома сторонами до 01 липня 2022 року.
Як встановлено судом, в пункті 7.3. договору сторони погодили, що орендодавець має право розірвати договір у разі порушення орендарем вимог п. 4.2. договору.
Враховуючи те, що відповідач не сплачував орендну плату понад три місяці, позивачем прийнято рішення про відмову від договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист №139 від 11.09.2020 про розірвання договору оренди №01-08/19-01 від 01.08.2019, в якому повідомив, що орендарем порушено п. 4.2. щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення вказаного листа №139 від 11.09.2020 про розірвання договору оренди №01-08/19-01 від 01.08.2019 на адресу відповідача, а саме копією опису вкладення в цінний лист №0317009366311 від 11.09.2020, копією довідки АТ «Укрпошта» ф.20 про повернення 28.09.2020 поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.
У відзиві на позов відповідач заперечив щодо розірвання договору, оскільки позивач не звертався до відповідача з листами про розірвання договору.
Однак, з опису вкладення в цінний лист №0317009366311 від 11.09.2020 вбачається, що позивачем направлено лист №139 про розірвання договору на юридичну адресу відповідача: 03061, місто Київ, вулиця М. ШЕПЕЛЄВА, будинок 6, яка зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також повідомлена відповідачем листом за вих.№30/10/2019 від 30.10.2019, копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому, суд зазначає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку позивачем направлено за належною адресою та яка повернулася до позивача у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Більш того, норми законодавства передбачають право позивача на заперечення щодо продовження строку дії договору оренди та не встановлюють обов'язку позивача вручати заяву про розірвання договору оренди безпосередньо відповідачу чи перевіряти факт такого отримання.
З урахуванням встановлених обставин, оскільки лист №139 про розірвання договору оренди направлено позивачем на належну адресу відповідача та докази такого направлення наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що договір оренди рухомого майна №01-08/19-01 від 01.08.2019 є розірваним з 28.09.2020 (відмітка про повернення поштового відправлення).
Отже, у зв'язку з достроковим розірванням договору №01-08/19-01 від 01.08.2019 у відповідача відсутні підстави для користування рухомим майном: автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ; автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ; напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ; КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 , що підтверджується Актами приймання-передачі майна.
Таким чином, наслідком розірвання договору оренди є втрата відповідачем статусу орендаря, а отже вимога позивача про витребування рухомого майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ" про витребування майна з незаконного володіння та стягнення заборгованості у сумі 173 859,57 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ" (03061, місто Київ, вулиця М. ШЕПЕЛЄВА, будинок 6; ідентифікаційний код 43051472) на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, село Демидів; ідентифікаційний код 05423018) рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), а саме:
- Автомобільний тягач Сканія R-143 Н д.н. НОМЕР_1 ;
- Автомобільний тягач МАЗ 544008 д.н. НОМЕР_2 ;
- Напівпричіп-платформа Faymonville STN ЗАU д.н. НОМЕР_3 ;
- Напівпричіп-цементовоз АЦ 22, д.н. НОМЕР_4 ;
- КРАЗ 6510, д.н. НОМЕР_5 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУДСТРОЙ-МАГІСТРАЛЬ" (03061, місто Київ, вулиця М. ШЕПЕЛЄВА, будинок 6; ідентифікаційний код 43051472) на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, село Демидів; ідентифікаційний код 05423018) заборгованість у розмірі 156 516,35 грн, пеню у розмірі 13 132,75 грн, 3% річних у розмірі 4 185,51 грн та судовий збір у розмірі 21 432,65 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 04.06.2021.
Суддя О.В. Гулевець