ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.06.2021Справа №910/1669/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 184 887,44 грн.,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 184 887,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" вказує, що ним на підставі Договору на постачання товару №53-123-01-19-05890 від 06.11.2019 та згідно видаткових накладних №25 від 28.11.2019, №29 від 06.12.2019, №30 від 10.12.2019 було поставлено відповідачу товар на суму 171 659,28 грн., в той час як останнім свої зобов'язання з оплати вказаного товару не виконано, у зв'язку з чим у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 045,18 грн., нарахованих за період з 05.02.2020 по 02.02.2021, та інфляційних втрат у розмірі 8 182,98 грн., нарахованих з березня по грудень 2020 року.
У змісті своєї позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2 773,30 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. та витрати на оплату адвокату гонорару у розмірі 20% від суми фактично стягнутих коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 відкрито провадження у справі №910/1669/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
04.03.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтверджує, що станом на 23.02.2021 у бухгалтерському обліку відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обліковується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" за Договором на постачання товару №53-123-01-19-05890 від 06.11.2019 у загальному розмірі 171 659,28 грн.
Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок інфляційних втрат і 3% річних позивачем здійснено без врахування положень п. 3.2 та п. 5.1 Договору.
При цьому, відповідач також зазначає, що його вина, як підстава для відповідальності за порушення зобов'язання, відсутня, а отже інфляційні втрати і 3% річних нараховані безпідставно.
04.03.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
11.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що ним було вірно обраховано строк початку нарахування інфляційних втрат і 3% річних - після спливу 45 робочих днів з дня поставки товару.
Також позивач зазначає, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" жодних дій, спрямованих на інформування про неможливість виконання умов договору у визначений строк, вчинено не було, що нівелює можливість посилання на відповідні обставини як на підставу невиконання зобов'язань.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відповіді на відзив долучено докази направлення її примірника відповідачу (опис вкладення у відправлення №0500368571680, накладна №0500368571680 від 10.03.2021 та фіскальний чек №0500368571680 від 10.03.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 запропоновано сторонам у строк протягом п'яти робочих днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду письмові пояснення щодо виконання п. 3.2 Договору на постачання товару №53-123-01-19-05890 від 06.11.2019 в частині надання покупцю податкових накладних, оформлених на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними №25 від 28.11.2019, №29 від 06.12.2019, №30 від 10.12.2019; запропоновано сторонам у строк протягом п'яти робочих днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду податкові накладні, оформлені на підставі вчинення господарських операцій з постачання товару за видатковими накладними №25 від 28.11.2019, №29 від 06.12.2019, №30 від 10.12.2019, а також квитанції про реєстрацію таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
19.05.2021 засобами електронної пошти, з накладенням електронного підпису, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" надійшло клопотання про надання доказів, а саме: копій податкових накладних №3 від 06.12.2019, №4 від 10.12.2019 та №4 від 28.12.2019, а також копії квитанцій про реєстрацію таких накладних.
31.05.2021 засобами електронної пошти, з накладенням електронного підпису, від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що кінцевий термін оплати за Договором вираховується з урахуванням реєстрації податкових накладних.
До вказаних письмових пояснень відповідачем додано копії податкових накладних №3 від 06.12.2019, №4 від 10.12.2019 та №4 від 28.12.2019.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
06.11.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ", як постачальником, було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-19-05890 (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар - СРV 31710000-6 по ДК 021:2015 Електронне обладнання (ЗПІ для водопідготовчого устаткування), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невідємною частиною цього Договору. Рік виготовлення - не раніше 2019 року (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом - 143 049,40 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 28 069,88 грн. Всього з ПДВ - 171 659,28 грн.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що за даним Договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Згідно з п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes_pdv@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеною чинною редакцію ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; документ який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".
Відповідно до п. 7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Умовами п. 7.2. Договору визначено, що форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов'язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, та виконання діючих зобов'язань (п.п. 12.1, 12.2 та 12.3 Договору).
Специфікацією №1 до Договору №53-123-01-19-05890 від 06.11.2019 сторонами було погоджено кількість, асортимент і ціни товару який постачається.
04.05.2020 позивач звернувся до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з претензією №51/05/20, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 171 659,28 грн.
Листом №07/7613 від 08.05.2020 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ", що у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП НАЕК "Енергоатом" та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, виникла фінансова криза платежів та з урахуванням відсутності джерел надходження коштів для погашення кредиторської заборгованості за поставлену продукцію, не можна зробити прогноз термінів виконання зобов'язань з боку відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
13.08.2020 позивач звернувся до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з претензією №91/08/20, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 171 659,28 грн.
Листом №07/14069 від 25.08.2020 відповідач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати по Договору за раніше поставлені ТМЦ, на максимально можливі терміни, у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП НАЕК "Енергоатом" та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, у зв'язку з чим виникла фінансова криза платежів.
У листі №99/09/20 від 07.09.2020 позивач запропонував відповідачу сплатити 60% заборгованості (102 996,00 грн.) - негайно, а 40% заборгованості (68 663,28 грн.) у строк до 31.12.2020.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого йому згідно Договору на постачання товару №53-123-01-19-05890 від 06.11.2019 товару, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 171 659,28 грн.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 045,18 грн., нарахованих за період з 05.02.2020 по 02.02.2021, та інфляційних втрат у розмірі 8 182,98 грн., нарахованих з березня по грудень 2020 року.
Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" поставлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" товар на загальну суму 171 659,28 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- згідно видаткової накладною №25 від 28.11.2019 поставлено товар на загальну суму 63 329,76 грн. з ПДВ (відмітка уповноваженої особи відповідача від 29.11.2019);
- згідно видаткової накладною №29 від 06.12.2019 поставлено товар на загальну суму 49 764,00 грн. з ПДВ (відмітка уповноваженої особи відповідача від 09.12.2019);
- згідно видаткової накладною №30 від 10.12.2019 поставлено товар на загальну суму 58 565,52 грн. з ПДВ (відмітка уповноваженої особи відповідача від 12.12.2019).
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками, а також в них міститься посилання на реквізити Договору.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що за даним Договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes_pdv@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеному чинною редакцію ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; документ який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".
З аналізу п.п. 3.2 Договору вбачається, що відповідач разом із поставленим товаром повинен надати видаткову накладну, зареєстровану податкову накладну та документ який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).
Суть спору фактично зводиться до того, що позивач обраховує перебіг передбаченого п. 2.2 Договору строку на оплату товару з дати поставки товару (дати видаткових накладних), в той час як відповідач вважає, що перебіг такого строку повинен обраховуватись із врахуванням дати реєстрації податкової накладної та дати вхідного контролю (в залежності від того, яка з цих дат настала пізніше).
Отже, відповідач зазначає, що він зобов'язаний був оплатити товар за Договором:
- за видаткової накладною №25 від 28.11.2019 з урахуванням дати реєстрації податкової накладної (03.12.2019) та дати проходження вхідного контролю (20.12.2019) у строк до - 26.02.2020;
- згідно видаткової накладною №29 від 06.12.2019 з урахуванням дати реєстрації податкової накладної (26.12.2019) та дати проходження вхідного контролю (20.12.2019) у строк до - 03.03.2020;
- згідно видаткової накладною №30 від 10.12.2019 з урахуванням дати реєстрації податкової накладної (27.12.2019) та дати проходження вхідного контролю (27.12.2019) у строк до - 04.03.2020.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пункті 5.1 Договору пов'язали початок перебігу строку на оплату вартості поставленого позивачем товару із відповідними подіями, зокрема, реєстрацією податкової накладної та прийманням продукції за якістю (проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Тотожної правової позиції дотримується Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було своєчасно зареєстровано податкове зобов'язання за видатковими накладними, а саме:
- податкова накладна №4 від 28.11.2019 має квитанцію про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 03.12.2019, відповідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" зареєстровано податкове зобов'язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" товару загальною вартістю 63 329,76 грн. (ПДВ - 10 554,96 грн.);
- податкова накладна №3 від 06.12.2019 має квитанцію про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 26.12.2019, відповідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" зареєстровано податкове зобов'язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" товару загальною вартістю 49 764,00 грн. (ПДВ - 8 294,00 грн.);
- податкова накладна №4 від 10.12.2019 має квитанцію про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 27.12.2019, відповідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" зареєстровано податкове зобов'язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" товару загальною вартістю 58 565,52 грн. (ПДВ - 9 760,92 грн.).
В той же час, відповідач у своїх пояснення вказує на проходження процедури вхідного контролю поставленого позивачем товару за видатковими накладними 20.12.2019 та 27.12.2019, однак на підтвердження наведених обстави не надано жодних доказів, зокрема, ярликів на придатну продукцію.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено проходження процедури вхідного контролю поставленого позивачем товару за видатковими накладними у зазначені ним дати (20.12.2019 та 27.12.2019).
При цьому, на видаткових накладних №25 від 28.11.2019, №29 від 06.12.2019 та №30 від 10.12.2019 містяться штампи відповідача про проходження вхідного контролю від 29.11.2019, від 09.12.2019 та від 12.12.2019 відповідно.
У зв'язку з наведеним, при обрахуванні дат проходження вхідного контролю суд виходить з дат штампів, наявних на видаткових накладних, та в сукупності з виконанням постачальником положення п. 3.2 та п. 5.1 Договору, як умови початку перебігу строку, строк обраховується судом з дат реєстрації податкових накладних.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар:
- за видатковою накладною №25 від 28.11.2019 у строк до 07.02.2020;
- за видатковою накладною №29 від 06.12.2019 у строк до 03.03.2020;
- за видатковою накладною №30 від 10.12.2019 у строк до 04.03.2020.
Суд звертає увагу, що у листі №99/09/20 від 07.09.2020 позивач пропонував відповідачу сплатити 60% заборгованості (102 996,00 грн.) - негайно, а 40% заборгованості (68 663,28 грн.) у строк до 31.12.2020.
Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, що констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.
Таким чином, в даному випадку суд не розцінює лист позивача №99/09/20 від 07.09.2020 як погодження зміни строку та порядку оплати поставленого товару, у зв'язку з відсутністю повного та безумовного прийняття відповідачем (акцептування) пропозиції позивача (оферти), з огляду на несплату Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 60% заборгованості (102 996,00 грн.) негайно.
При цьому, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у своєму відзиві визнало наявність у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" у розмірі 171 659,28 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то такі обставини не підлягають доказуванню.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого позивачем товару у розмірі 171 659,28 грн., а відповідач визнає наявність такої заборгованості.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по оплаті на користь позивача 1 721 880,00 грн. поставленого ним товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 171 659,28 грн.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 045,18 грн., нарахованих за період з 05.02.2020 по 02.02.2021, та інфляційних втрат у розмірі 8 182,98 грн., нарахованих з березня по грудень 2020 року.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (з врахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив), суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 4 853,92 грн.
В інші частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 191,26 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок даної вимоги (не вірно визначено дати з яких відповідач є таким, що прострочив).
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат), та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 8 182,98 грн.
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат посилався на положення ст. 614 Цивільного кодексу України та вказував, що у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, виникла фінансова криза платежів.
Крім того, відповідач зазначає про свій скрутний фінансовий стан, зумовлений в тому числі запровадженням на всій території України карантину.
Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
По-друге, посилання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на запровадження по всій території України карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що зумовило скрутний фінансовий стан відповідача, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки порушення відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого у листопаді-грудні 2019 року товару мало місце до запровадження карантину.
По-третє, запровадження по всій території України карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впливає як на діяльність відповідача, так і інших суб'єктів господарювання у сфері торгівлі, в тому числі на діяльність позивача.
Відтак, наведені відповідачем обставини не звільняють Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" суми основного боргу у розмірі 171 659,28 грн., 3% річних у розмірі 4 853,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 182,98 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Крім того, позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у рішенні зазначити про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних та інфляційних втрат суму боргу до моменту виконання цього рішення в частині боргу.
Згідно приписів ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Таким чином, з метою позбавлення позивача необхідності звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, тобто з 03.02.2021.
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що нормами процесуального закону не передбачено можливість визначення у рішенні суду нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення та інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків віднести не можна.
З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних з 03.02.2021 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахуванням 3% річних) до моменту його виконання з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 Цивільного кодексу України).
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 75, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Топ" (71330, Запорізька обл., Кам'янсько-Дніпровський р-н, с. Благовіщенка, вул. Кузнєцова, буд. 106А; ідентифікаційний код 34697423) суму основного боргу у розмірі 171 659 (сто сімдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 4 853 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 182 (вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн. 44 коп.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №910/1669/21, здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 03.02.2021 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 171 659,28 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко