ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/21092/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "МТД"
до Фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича
про стягнення 639 270,16 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 13.05.2021,
У грудні 2020 року Фермерське господарство "МТД" (далі - позивач, Господарство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича (далі - відповідач, Підприємець, ФОП) про стягнення 639 270,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів у розмірі 639 270,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21092/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адреси сторін відповідно до приписів чинного законодавства та була отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача 27.01.2021 та 25.01.2021 відповідно, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень 01054 77425050 та 01054 77425069.
03.02.2021 до суду відповідачем подано відзив та клопотання про призначення судової експертизи.
15.02.2021 від представника позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.
25.02.2021 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
11.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
15.03.2021 від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третіх осіб.
23.03.2021 від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 05.04.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/21092/20 за правилами спрощеного позовного провадження із викликом представників сторін в судовому засіданні 15.04.2021.
У судовому засіданні 15.04.2021 судом було розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи. Такий висновок суду ґрунтувався на тому, що у межах даної справи не було встановлено наявності умов призначення судової експертизи, передбачених приписами статті 99 ГПК України.
Також під час судового засідання 15.04.2021 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено наявності обставин, передбачених статтею 50 ГПК України, зокрема, що рішення в даній справі вплине на їх права та обов'язку.
У судовому засіданні 15.04.2021 судом була оголошена перерва до 13.05.2021.
Під час судового засідання 13.05.2021 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та відповіді на відзив.
У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Звертаючись із даним позовом до суду, Господарство зазначає, що 28.11.2018 Фермерським господарством «МТД» перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича грошові кошти в сумі 639 270,16 грн в якості попередньої оплати за алюмінієві конструкції згідно рахунку №11/2018-1 від 28.11.2018.
У той же час, відповідач не виставляв позивачеві рахунок № 11/2018-1 від 28.11.2018, договір купівлі-продажу (поставки) алюмінієвих конструкцій у формі єдиного документа у письмовій формі сторонами укладено не було.
Крім того, сторонами також не було досягнуто домовленостей щодо істотних умов договору купівлі-продажу (поставки) алюмінієвих конструкцій. Відповідачем алюмінієві конструкції позивачеві продані чи поставлені не були, а грошові кошти в сумі 639 270,16 грн, які були перераховані позивачем - не поверталися.
З огляду на вказане, Господарство стверджує про наявність підстав вважати грошові кошти в сумі 639 270,16 грн такими, що набуті та збережені відповідачем без належної правової підстави, а тому просить суд стягнути грошові кошти в сумі 639 270,16 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідач у своєму відзиві зазначає, що твердження позивача про відсутність виставленого рахунку № 11/2018-1 від 28.11.2018 не відповідає дійсності, оскільки 28.11.2018 ФОП Кіро І.М. на електронну адресу було направлено рахунок № 11/2018-1 від 28.11.2018 на підтвердження чого надає знімок екрану з електронної пошти, як доказ направлення рахунку та саму копію рахунку. Також ФОП зазначає, що після надання послуг (виконання робіт) відповідачем направлявся також і Акт передачі-прийому наданих послуг № 11-1 від 28.11.2018, однак Господарство відмовилось його підписати та вказало, що підпише Акт безпосередньо після закінчення всіх будівельних робіт у вищевказаній квартирі. Додатково відповідач зауважує, що ним розроблялися та направлялися на погодження позивачу проектно-кошторисна документація, закуповувались матеріали для проведення будівельних робіт, спростовуючи той факт, що відповідачем не було виконано жодних робіт (на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надана копія видаткової накладної № 0802/003 від 08.02.2019).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Звернувшись з даним позовом до суду, Господарство стверджує про відсутність правової підстави перерахування ним грошових коштів на рахунок Підприємця, оскільки останній рахунку не виставляв та поставку алюмінієвих конструкцій не здійснював. Тобто фактично позивач стверджує про помилковість здійсненого грошового переказу на користь відповідача.
У той же час, за твердженнями Підприємця, підставами для перерахування грошових коштів були домовленості сторін, а також шляхом обміну електронними листами, зокрема, ФОП Кіро І.М. 28.11.2018 на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено рахунок № 11/2018-1 від 28.11.2018 на підставі якого і було здійснене спірне перерахування грошових коштів, що зокрема підтверджується розділом у платіжному дорученні № 103 від 28.11.2018 призначення платежу: «за алюмінієві конструкції згідно рахунку №11/2018-1 від 28.11.2018 року. Без ПДВ».
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, норми статті 1212 ЦК можуть бути застосовані тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Оскільки позивач просить стягнути грошові кошти, помилковість перерахування яких ним не доведена належними та допустимими доказами, я к і не доведено безпідставного їх збереження відповідачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Господарства про стягнення 639 270,16 грн.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).
Судом також взято до уваги підтверджений факт замовлення, доставки та оплати конструкцій алюмінієвих у спірний період Підприємцем у ТОВ "Гуд Він ХХІ", що у свою чергу не спростовує, але ставить під сумнів твердження позивача про непоставку спірних конструкцій.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venirе соntrа fасtum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non соnсеdіt venirе соntra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirе соntrа fасtum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пред'явлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Фермерського господарства "МТД" до Фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича до стягнення 639 270,16 грн відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на Фермерське господарство "МТД".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.06.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ