ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа № 910/21089/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ АЛЬФА"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про стягнення 1 510 816,60 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 08.04.2021,
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ АЛЬФА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 1 510 816,60 грн, з яких 1 413 600,00 грн основного боргу, 38 407,30 грн три проценти річних та 58 809,50 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 536(6)19УК/53-121-01-19-08810 від 31.10.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.01.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/21089/20, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.02.2021 та встановив строки для вчинення процесуальних дій.
05.02.2021 до суду надійшов відзив на позов.
11.02.2021 у судовому засіданні представники сторін надали пояснення, представник позивача подав відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 11.02.2021 було оголошено перерву до 10.03.2021.
01.03.2021 до суду надійшла заява про долучення відкоригованого відзиву.
09.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відкоригований відзив.
У судове засідання 10.03.2021 прибули представники сторін та надали пояснення.
За наслідками судового засідання 10.03.2021 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.04.2021.
31.03.2021 до суду від Компанії надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Під час судового засідання 08.04.2021 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та відповіді на відзив. Також, Товариство просило здійснити розподіл судових витрат.
У свою чергу представник Компанії заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сегмент Альфа», як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», як покупцем, укладено договір поставки № 536(6)19УК/53-121-01-19-08810 від 31.10.2019 (далі - договір).
27.11.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 29.11.2019 договору, якою було викладено пункт 1.2. договору поставки в наступній редакції: «Строк поставки товару: жовтень 2019 року - грудень 2019 року.
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до переліку. Згідно пункту 1.2. договору (у редакції додаткової угоди від 29.11.2019) строк поставки: жовтень-грудень 2019 року.
Вартість договору складає: 1 178 000,00 грн, крім того ПДВ 235 600,00 грн. Разом 1 413 600,00 грн (пункт 1.3. договору).
Відповідно до пункту 3.2. договору встановлено оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 3.3. оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до пункту 4.1. договору поставка продукції відбувається відповідно до правил Інкотермс 2010: DDP склад Вантажоодержувача, Запорізьке відділення «Складське господарство», 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова 133, склад № 6.
Згідно з пунктом 4.6. Договору, постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її у форматі «xml» на дві електронні адреси Покупця «pdvl@atom.gov.ua» та «pdvzaes@mgw.npp.zp.ua» протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ.
На виконання умов укладеного договору Товариство поставило, а Компанія прийняла товар на загальну суму 1 413 600,00 грн.
Факт поставки підтверджується наступними документами: видаткова накладна № СА-00019 від 18.12.2019 на суму 331 452,00 грн, видаткова накладна № СА-00020 від 18.12.2019 на суму 352 704,00 грн, видаткова накладна № СА-00021 від 19.12.2019 на суму 408 702,00 грн, видаткова накладна № СА-00022 від 19.12.2019 на суму 270 882,00 грн, видаткова накладна № СА-00023 від 20.12.2019 на суму 49 860,00 грн.
На виконання вимог пункту 4.6 договору Товариством були подані та зареєстровані наступні податкові накладні: податкова накладна № 2 від 18.12.2019 (квитанція № 1 від 04.01.2020 про реєстрацію ПН в ЄРПН), податкова накладна № 3 від 18.12.2019 (квитанція № 1 від 10.01.2020 про реєстрацію ПН в ЄРПН), податкова накладна № 4 від 19.12.2019 (квитанція № 1 від 09.01.2020 про реєстрацію ПН в ЄРПН), податкова накладна № 6 від 20.12.2019 (квитанція № 1 від 28.12.2019 про реєстрацію ПН в ЄРПН), податкова накладна № 10 від 19.12.2019 (квитанція № 1 від 14.01.2020 про реєстрацію ПН в ЄРПН), податкова накладна № 15 від 19.12.2019 (квитанція № 1 від 07.02.2020 про реєстрацію ПН в ЄРПН).
Оскільки оплата за поставлений товар від відповідача на користь позивача здійснена не була, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з Компанії 1 413 600,00 грн боргу, 58 809,50 грн інфляційних втрат за період з березня по грудень 2020 року, 38 407,30 грн три проценти річних, розрахованих за період з 01.02.2020 по 28.12.2020.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Компанія стверджує, що строк оплати поставленого товару виникає у покупця після отримання всього товару, а не його частин, при чому за виключенням сум ПДВ, обов'язок сплати якого виникає після подання податкових накладних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, умовами пункту 3.2. договору сторонами погоджена оплата протягом 45 календарних днів після прийняття товару.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що товар поставлений позивачем відповідачу 18.12.2019, 19.12.2019 та 20.12.2019, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав 03.02.2020 включно.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 1 413 600,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, з аналізу пункту 3.2-3.3 договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.
У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору,передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ (пункт 7.7. Договору).
При цьому, відповідно до пункту 4.6. договору постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її у форматі «xml» на дві електронні адреси Покупця «pdvl@atom.gov.ua» та «pdvzaes@mgw.npp.zp.ua» протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (а); дата складання податкової накладної (б); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (в); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (г); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (д); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (е); ціна постачання без урахування податку (є); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (ж); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (з); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (і); індивідуальний податковий номер (й).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень-зауважень у видатковій накладній, оскільки реєстрації податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного пункті 3.2-3.3 договору, тобто до сплину 45 календарних днів з моменту поставки товару, отже, після сплину визначеного строку, у відповідача виник обов'язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк та відсутності підтвердження зменшення ціни договору відповідачем в односторонньому порядку, а можливість отримання податкової накладної відповідачем безпосередньо з ЄРПН, а не від позивача саме по собі не нівелює обов'язок відповідача у відповідності до п. 201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 58 809,50 грн інфляційних втрат за період з березня по грудень 2020 року, 38 407,30 грн три проценти річних, розрахованих за період з 01.02.2020 по 28.12.2020.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає три проценти річних у розмірі 38 120,85 грн (здійснивши розрахунок з 04.02.2020) та інфляційні втрати в розмірі 58 809,50 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги Товариства, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню частково за розрахунком суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, позивачем були заявлені до стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає наступне.
Між Товариством та Адвокатським бюро «ДМИТРА МАТВІЙЧУК» було укладено договір про надання правової допомоги № 39 від 23.12.2020, згідно пункту 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання щодо надання Клієнту правової допомоги, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, інших процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними і юридичними особами.
Згідно Акту надання послуг № 1 від 04.03.2021 всього було надано послуг на суму 30 000,00 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає за необхідне відзначити, що керуючись принципом розумності, вважає обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу - 21 000,00 грн (тобто за виключенням авансування витрат на поштову кореспонденцію, зменшення часу на розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних та уникнення подвійного стягнення вартості представництва в судових засіданнях)
Керуючись приписами статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 22 657,96 грн судового збору та 20 996,02 грн витрат на правову допомогу - тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ АЛЬФА" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 1 510 816,60 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ АЛЬФА" (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗРОШУВАЛЬНА, будинок 15; ідентифікаційний код 39629892) 1 413 600,00 грн (один мільйон чотириста тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) суму боргу, 38 120,85 грн (тридцять вісім тисяч сто двадцять гривень 85 копійок) три проценти річних, 58 809,50 грн (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот дев'ять гривень 50 копійок) інфляційних втрат, 22 657,96 грн (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 96 копійок) судового збору та 20 996,02 грн (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 02 копійки) витрат на правову допомогу.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03.06.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ