ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2021Справа № 910/21123/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ФІДЕЯ"
до Міністерства оборони України
про розірвання договору,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 08.04.2021,
У грудні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ФІДЕЯ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міністерство) про розірвання договору № 286/1/20/61 від 28.08.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною обставин з 29.11.2020.
Ухвалою від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/21123/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2021, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
01.02.2021 надійшов відзив на позов.
17.02.2021 від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та заява про зміну предмету позову.
За наслідками підготовчого засідання 17.02.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.03.2021.
09.03.2021 до суду надійшов відзив на позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
У підготовче засідання 11.03.2021 прибули представники та надали пояснення.
За наслідками судового засідання 11.03.2021 судом була постановлена ухвала, якою відмовлено у прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову, а також закрите підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 08.04.2021.
05.04.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Під час судового засідання 08.04.2021 судом була розглянута заява позивача про залишення позову без розгляду та залишена без розгляду з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Судом вище вказано, що ухвалою суду від 11.03.2021 підготовче провадження в справі № 910/21123/20 було закрите.
За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Надалі в судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представник Міністерства проти задоволення позову заперечував.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.08.2020 між Міністерством оборони України в особі заступника директора департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства України (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ФІДЕЯ» (постачальник), за наслідками проведення переговорної процедури закупівлі №UA-2020-07-22-007361-b укладено договір № 286/1/20/61 про постачання для державних потреб нафту і дистиляти (09130000-9) (авіаційний газ) (лот 7: (09131000-6) авіаційний газ (паливо для реактивних двигунів РТ та/або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та/або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1), а саме: паливо для реактивних двигунів РТ та/або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та/або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації.
Згідно Специфікації постачальник зобов'язується постачати у 2020 році продукцію в кількості 2 060 т. у строки з 01.11.2020 по 30.11.2020.
Відповідно до пункту 5.5. договору сторони зафіксували, що договір вважається виконаним при умові постачання 99% продукції.
Позивач стверджує, що на момент участі у процедурі та на момент укладення вказаних договорів позивач був забезпечений ресурсами для виконання поставки продукції у визначені строки та мало намір добросовісно, в повному обсязі та в строки виконати договір.
Вказані обставини підтверджуються укладеним між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ», як покупцем, та Компанією CORAL ENERGY DMCC (м. Дубай, ОАЕ) 31.01.2019 Контрактом № CD-FF/310119, відповідно до умов якого найменування, митний код, марка та якість товару, що доставляється за даним Контрактом, буде визначатися Сторонами у Специфікаціях до даного Контракту, що є його невід'ємними частинами.
14.08.2020 між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» та Компанією CORAL ENERGY DMCC підписано специфікацію № 27/1, відповідно: умов якої позивач зобов'язався купити, а Компанія CORAL ENERGY DMCC продати товар «авіаційне паливо Джет-1» у кількості 9 300 МТ товару по вакууму на умовах DAP Миколаїв, Україна (Інкотермс 2010), які належало поставити у строки до 30.10.2020 року, 4800,00 МТ товару по вакууму, повинні бути поставлені до 30.11.2020 року, а всього належало ставити 14100,00 МТ товару.
При цьому в специфікації зазначено про те, що її предметом є паливо авіаційне Джет-1 виробництва SASOL ITALIA S.P.A.C/DA MARCELLINO-AUGUSTA - СР 119-96011 (SR) ITALY та виробництва HELLENIC PETROLEUM S.A.8A CHIMARRAS STR.,15125, MAROUSSI, GREECE.
Вказаний товар позивач мав використати для забезпечення виконання зобов'язань за укладеним договором поставки з Міністерством оборони України.
Листом від 07.10.2020 року № CDM-FF/0710/20 Компанія CORAL ENERGY DMCC повідомила позивача, що у зв'язку зі світовою економічною рецесією, яка викликана пандемією COVID-19та низьким світовим попитом на паливо, з метою оптимізації витрат, спостерігається скорочення обсягів виробництва палива заводами-виробниками, що потягло за собою зміну графіку поставок нафтопродуктів на адресу Компанії, у зв'язку з чим Компанія CORAL ENERGY DMCC змушена продовжити строк постачання товару «авіаційне паливо Джет-1» за специфікацією № 27/1 від 14.08.2020 року до 31.12.2020.
Товариство стверджує, що вказані обставини не були відомі та не могли бути відомі позивачу на момент укладення договору.
Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання в'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов'язань за договором у разі, якщо вони змінилися наскільки, що, якби Сторони могли це передбачити вони б не уклали договір, або уклали його на інших умовах. У разі істотної мини обставин, якими сторони керувались при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
З метою підтвердження настання істотної зміни обставин позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати з запитами, на які отримав висновки про істотну зміну обставин № 1703-4/695 від 21.12.2020, якими підтверджено настання істотної зміни обставин за спірними договорами.
Після отримання висновків Київської торгово-промислової палати , 23.12.2020 позивач повідомив про вказані обставини відповідача та з урахуванням того, що вказані обставини тривали більше 30 днів, ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» просило розірвати спірний договір з 29.11.2020.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не доведено те, що з моменту виникнення істотної зміни обставин останній вживав заходів щодо пошуку інших контрагентів для повного та своєчасного виконання договірних зобов'язань.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Одночасне існування умов, що відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.
Третьою необхідною умовою є умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Нормативно-правове та зобов'язальне (договірне) регулювання відносин сторін з моменту укладення договору залишилося незмінним.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що такою істотною зміною обставин є, зокрема, неможливість виконання контрагентом своїх зобов'язань за контрактом.
З метою підтвердження факту настання істотної зміни обставин за договорами позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору, позивач повинен був довести факт наявності передбачених законом підстав для його розірвання. У той же час, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх необхідних для розірвання договору поставки, передбачених статтею 652 ЦК України, що свідчить про безпідставність позову.
За твердженнями суду доводи Товариства про наявність підстав для розірвання спірного договору з посиланням лише на висновок Київської торгово-промислової палати №1703-4/695 від 21.12.2020 є необґрунтованими.
Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на обставини неможливості поставки товару у визначені договором строки, у зв'язку з тим, що Компанією CORAL ENERGY DMCC не поставила позивачу продукцію вчасно.
При цьому порушення контрагентом позивача своїх зобов'язань за договором поставки за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.
До того ж, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний договором строк. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі №910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі №910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимога Товариства про розірвання договору задоволенню не підлягає.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ФІДЕЯ" до Міністерства оборони України про розірвання договору відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ФІДЕЯ".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03.06.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ