07.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6083/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.,
судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ольга" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р., (повний текст складено 15.01.2021 року, суддя Юзіков С.Г.), у справі №904/6083/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СКІФІЯ"
до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Ольга"
про стягнення заборгованості за поставлений товар, 3% річних за договором купівлі-продажу
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СКІФІЯ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Ольга" заборгованість за поставлений товар у сумі 162 298,90 грн. та 3 % річних станом на день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неналежне виконання відвідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року в частині повної та своєчасної оплати за товар, а саме: повна оплата за переданий товар мала бути здійснена не пізніше 01 жовтня 2010 року, проте борг відповідачем було погашено частково: 16.07.2010 року у розмірі 5 000,00 грн, 04.12.2012 року у розмірі 22 625,00 грн., 28.10.2016 року у розмірі 10 000,00 грн. 27.01.2017 сторони склали Акт узгодження ціни і вартості поставленого товару, за яким продавець виконав коригування ціни товарів, поставлених за накладною №РН-0000025 від 21.04.2010, станом на 27.01.2017 борг за товар за Договором склав 292 395,70 грн., 27.01.2017 покупець провів оплату в сумі 85 000,00 грн. та 06.11.2017 у сумі 52 000,00 грн., залишок боргу згідно з п.2.3. Договору на дату оплати за товар становить 207 395,70 грн. У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3 % річних від простроченої суми боргу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021 року у справі №904/6083/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СКІФІЯ" про стягнення 162 298,90 грн. задоволено частково; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Ольга" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Скіфія" 155 395,70 грн. - основного боргу, 14 684,49 грн. 3% річних, 2 551,20 грн. судового збору, у решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, тим що відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи позивача не спростував. Беручи до уваги, що сторони лише Актом від 27.01.2017 коригували курс гривні до долара США, суд встановив, що розрахунок боргу відповідача повинен коригуватися до долару США за погодженим сторонами курсом - 27,21 грн. за 1 долар США. З урахуванням викладеного, борг відповідача перед позивачем, за розрахунком суду, становить 155 395,70 грн. - основний борг та 14 684,49 грн. - 3% річних за період з 07.11.2017 по 15.01.2020.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Селянське (фермерське) господарство "Ольга" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021 року у справі № 904/6083/20, застосувати у даній справі позовну давність та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з цих підстав.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021 року у справі № 904/6083/20 є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, ув'язку з чим був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву, заяву про застосування позовної давності, інші заяви та клопотання. Як вважає відповідач, підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення зроблений сторонньою особою, яка не є учасником Селянського (фермерського) господарства "Ольга", і тому не можна вважати, що юридична особа повідомлена належним чином.
Відповідач в апеляційній скарзі з посиланням на положення частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до того, що відповідач не подав до ухвалення судом рішення у справі заяву про застосування строку позовної давності.
При цьому, обґрунтовуючи свою позицію про застосування строку позовної давності, відповідач стверджує, що у Договорі купівлі-продажу № ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року строк виконання визначений до 01 жовтня 2010 року, тому перебіг позовної давності розпочався з 02 жовтня 2010 року і сплив 02 жовтня 2013 року. 27 січня 2017 року позивач та відповідач склали Акт узгодження ціни і вартості поставленого товару поза межами позовної давності, тому вказаний акт не має правового значення для визначення позовної давності. Таким чином, на думку, скаржника, будь-які дії вчиненні поза межами позовної давності, не мають правового значення для визначення позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2021 року поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Ольга" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. у справі № 904/6083/20, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
20.04.2010 сторонами укладено Договір №ПР14/04-2010 купівлі-продажу партії товару (далі Договір), за п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.
Документи на товар, які Продавець зобов'язаний надати Покупцеві:
- рахунок-фактури;
- товарна накладна;
- податкова накладна (п.1.3. Договору).
Загальна сума за даним Договором: 122 625,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 20437,50 грн. (п.2.2. Договору).
Ціна товару розрахована за курсом НБУ 7,91 грн. за 1 дол. США на дату поставки товару і є попередньою. Ціна товару може бути змінена за умови зміни курсу НБУ на дату оплати (п.2.3. Договору).
У випадку уточнення буде складений протокол, підписаний обома сторонами на день оплати (п.2.4. Договору).
Оплата за товар здійснюється у наступному порядку: у розмірі 100% від загальної вартості у строк до 01.10.2010 (п.5.1. Договору).
Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання (п.9.1. Договору).
Всі зміни і доповнення до даного Договору дійсні тільки в письмовій формі, підписані обома сторонами (п.12.1. Договору).
Позивач виставив відповідачеві рахунок-фактури №СФ-0000034 від 20.04.2010 на суму 122 625,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 122 625,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000025 від 21.04.2010 на суму 122 625,00 грн.
27.01.2017 сторони склали Акт узгодження ціни і вартості поставленого товару, за яким Продавець виконав коригування ціни товарів, поставлених за накладною №РН-0000025 від 21.04.2010. У Акті зазначено, що Покупець провів часткові оплати: 16.07.2010 у розмірі 5 000,00 грн.; 04.12.2012 у розмірі 22 625,00 грн.; 28.10.2016 у розмірі 10 000,00 грн. На 27.01.2017 борг за товар за Договором складає 292 395,70 грн., відповідно до курсу долара 27,21 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 10 745,89 доларам США. 27.01.2017 Покупець провів оплату в сумі 85 000,00 грн., залишок боргу згідно з п.2.3. Договору на дату оплати за товар становить 207 395,70 грн.
Позивач вказав, що відповідно до курсу НБУ на 06.11.2017 1 долар США дорівнював 26,9626 грн., тому залишок боргу після останнього платежу становив 205 489,12 грн.
06.11.2017 відповідач сплатив 52 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 06.11.2017.
З урахуванням оплати 52 000,00 грн., за розрахунком Позивача, залишок боргу становить 153 489,12 грн., що згідно з курсом НБУ (станом на 06.11.2017 26,96 грн. за 1 долар США) дорівнює 5 693,22 доларів США.
За даними позивача, станом на дату звернення з цим позовом (05.11.2020) залишок боргу Відповідач складає 5 693,22 доларів США, що відповідно до курсу НБУ (28,50 грн. за 1 долар США) становить 162 298,90 грн.
Позивач не надав актів узгодження ціни і вартості поставленого товару станом на момент оплати відповідачем 52 000,00 грн. (06.11.2017) та станом на момент звернення до суду з даним позовом (05.11.2020).
Беручи до уваги, що сторони лише Актом від 27.01.2017 коригували курс гривні до долара США, суд першої інстанції встановив, що розрахунок боргу Відповідача повинен коригуватися до долару США за погодженим сторонами курсом - 27,21 грн. за 1 долар США.
З урахуванням викладеного, враховуючи оплати відповідача, борг останнього перед позивачем, за розрахунком суду, становить 155 395,70 грн., виходячи з погодженого сторонами курсу гривні до долара США (Акт від 27.01.2017) та 3 % річних за період з 07.11.2017 по 15.01.2020 становить 14 684,49 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства відповідно до ст. 628 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.
За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору №ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року купівлі-продажу партії товару, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 122 625,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000025 від 21.04.2010 на суму 122 625,00 грн.
Відповідач, як покупець, провів часткові оплати: 16.07.2010 - 5 000,00 грн.; 04.12.2012 - 22 625,00 грн.; 28.10.2016 - 10 000,00 грн.
27.01.2017 сторонами складено Акт узгодження ціни і вартості поставленого товару, згідно з яким Продавець виконав коригування ціни товарів, поставлених за накладною №РН-0000025 від 21.04.2010. У Акті зазначено, що на 27.01.2017 борг за товар за Договором становить 292 395,70 грн., відповідно до курсу долара 27,21 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 10 745,89 доларам США.
27.01.2017 Селянським (фермерським) господарством "Ольга" проведена оплата у сумі 85 000,00 грн., залишок заборгованості згідно з п.2.3. Договору на дату оплати за товар складає 207 395,70 грн.
06.11.2017 відповідач оплатив 52 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за 06.11.2017, призначення: оплата за насіння соняшника згідно договору №ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року та акта б/н від 27.01.2017 року.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість за Договором Селянського (фермерського) господарства "Ольга" на день звернення до суду перед позивачем склала 155 395,70 грн.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції лише з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, відповідач зазначив, що право пред'явлення вимоги про сплату суми боргу Селянським (фермерським) господарством "Ольга" за загальним правилом виникло у позивача до відповідача в строк оплати за товар, а саме: 01.10.2010 року та за твердженнями відповідача, сплив 02.10.2013 року. 27 січня 2017 року сторони склали Акт узгодження ціни і вартості поставленого товару, тобто боржник вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого обов'язку.
Однак, за твердженням відповідача вказані дії щодо підписання цього Акту були вчиненні поза межами позовної давності, тому не мають правового значення для визначення позовної давності.
Відтак відповідач просив застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
В частині з посиланням на пропуск позивачем позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позивач та відповідач у Договорі №ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року купівлі-продажу партії товару у п. 9.1. погодили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його повного виконання.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України - строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови (поміж-іншим), у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. (п.4.4. Постанови) У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (п.4.4.1. Постанови).
Апеляційним судом встановлено, що перебіг строку позовної давності розпочався у позивача 02.10.2010 року - з дня закінчення строку оплати товару відповідачем за Договором №ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року. Оплатами 04.12.2012 року у розмірі 22 625,00 грн., 28.10.2016 року у розмірі 10 1000,00 грн., Актом узгодження ціни і вартості поставленого товару від 27.01.2017 року та оплатою 06.11.2017 року у розмірі 52 000,00 грн. підтверджено переривання позовної давності.
У Акті узгодження ціни і вартості поставленого товару від 27.01.2017 року відповідач визнає та в апеляційній скарзі не заперечує заборгованість перед позивачем внаслідок невиконання умов Договору ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року купівлі-продажу партії товару.
Таким чином, вищезазначені документи (з урахуванням приписів Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів») є належними доказами переривання позовної давності за спірними правовідносинами.
Отже, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача порушеного права внаслідок неотримання повної сплати відповідачем заборгованості в розмірі 155 395,70 грн. на підставі Договору ПР14/04-2010 від 20.04.2010 року купівлі-продажу партії товару, позовні вимоги про стягнення цього боргу були заявлені в межах строку позовної давності, який обраховується після його останнього переривання 06.11.2017 року - дати останньої сплати відповідачем частини боргу.
Згідно з відбитком штампу на поштовому конверті, який міститься в матеріалах справи, позивач з позовною заявою до суду першої інстанції звернувся 06.11.2020, у зв'язку із чим судова колегія вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовною заявою до суду.
А тому, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено його про судовий розгляд даної справи, колегія суддів вказує наступне.
Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Селянське (фермерське) господарство "Ольга" зареєстроване за адресою: 52562, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Гірки, вул.Леніна, будинок 45.
Копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 року про відкриття провадження у справі № 904/6083/20 направлялася відповідачу 24.12.2020 року за адресою: 52562, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, село Гірки, вул.Леніна, будинок 45, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Тобто матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду першої інстанції направлялися відповідачу на адресу, яка відповідає відомостям зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В свою чергу, колегія суддів вказує, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; (пункти 1, 3 частини шостої статті 242 ГПК України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пунктів 105, 106 Правил, для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазначенням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу (назва, серія, номер, дата видачі, найменування органу, який видав), дати одержання поштового відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, адресованих до запитання, на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач. Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії ухвали суду є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику.
До того ж суд враховує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як встановлено апеляційним судом, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 року у справі № 904/6083/20 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.11.2020 року.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021 р. у справі № 904/6083/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Ольга» - без задоволення.
Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Ольга» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021р. у справі № 904/6083/20 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2021 року у справі № 904/6083/20 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Селянське (фермерське) господарство «Ольга».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв