вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2021 р. Справа№ 910/16963/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 26.05.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 про закриття провадження у справі
у справі №910/16963/20 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до голови та членів Наглядової Ради Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк":
Голова:
1. ОСОБА_10
Члени:
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_3
5. ОСОБА_4
6. ОСОБА_5
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
та
10. Держава в особі Кабінету Міністрів України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерне товариства комерційного банку "Приватбанк"
про визнання контрактів недійсними,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 провадження у справі № 910/16963/20 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Суд виходив з того, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження акціонера банку, а також передбачають втручання у господарську діяльність банку, що не може бути способом захисту порушеного права.
Крім того, дослідивши предмет та підстави позову, суд також дійшов висновку, що розгляд цієї справи не передбачає вирішення юридичного спору та, відповідно, даний спір не підлягає судовому розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/16963/20 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за неправильного застосування норм процесуального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду.
Зокрема, скаржник вказує на неправильне застосування положень п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки позовні вимоги у цій справі відносяться до корпоративних правовідносин, тому даний спір підлягає розгляду господарським судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді Попікова О.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16963/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/16963/20.
29.03.2021 судом апеляційної інстанції скеровано до суду першої інстанції запит про направлення матеріалів справи та копію ухвали суду від 29.03.2021.
01.04.2021 до суду від відповідачів-1-9 надійшли письмові заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, які обґрунтовані тим, що позивачем дану апеляційну скаргу подано з порушенням ст.ст. 258, 259,260 ГПК України, зокрема не сплачено судовий збір та подано таку апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку.
07.04.2021 матеріали справи №№910/16963/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 поновлено Первинній профспілковій організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/16963/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.05.2021 о 14:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.05.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 15.05.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідачі у відзиві просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського та суду міста Києва від 22.01.2021 залишити без змін як обґрунтовану та таку, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у відзиві зазначає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Кабінет Міністрів України у відзив просив оскаржену ухвали залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 26.05.2021 з'явилися усі учасники справи.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзивах, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до членів Наглядової Ради Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк": ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (надалі - відповідачі), Держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) про визнання контрактів, укладених Кабінетом Міністрів України з означеними членами Наглядової Ради банку, недійсними.
Позов мотивовано тим, що спірні контракти укладені внаслідок обману, а також суперечать інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання їх недійсними.
В ході розгляду справи 05.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. (т. 1 а.с 199)
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання та закриття провадження у справі про що постановив ухвалу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої про закриття провадження у справі.
Як вказано позивачем у позовній заяві, даний позов пред'явлено в межах повноважень первинної профспілкової організації, передбачених статтями 245 - 247 Кодексу законів про працю України, в інтересах як членів цієї профспілки, так і в інтересах всього трудового колективу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в порядку, передбаченому частинами 2, 3 статті 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Позивач вказує, що такі інтереси полягають в усуненні від виконання обов'язків голови та членів наглядової ради Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк": ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які, в порушення умов укладених з кожним з них окремо контрактів, неналежним чином виконують свої службові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них, через що не вживають заходів з перешкоджання протиправній діяльності голови правління Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" Петера Крумханзла та інших членів правління цього банку, зокрема, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які обізнано, діючи з корисних мотивів, системно зменшують на свою користь госпрозрахунковий дохід трудового колективу, передбачений статтями 252-5 Кодексу законів про працю України, чим регулярно спричиняють матеріальну шкоду трудовому колективу.
Відтак, позивач просить суд визнати контракти, укладені між Кабінетом Міністрів України від імені держави з членами наглядової ради Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" недійсними, оскільки вважає, що вони укладені внаслідок обману та є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі передбачать вручання у господарську діяльність банку та не вирішують будь-якого юридичного спору про право або інтерес.
Так, позивачем зазначено у позові, що його пред'явлено в інтересах як членів цієї профспілки, так і в інтересах всього трудового колективу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", які полягають в усуненні від виконання обов'язків голови та членів наглядової ради банку, які в порушення умов укладених з ними договорів неналежним чином виконують свої службові обов'язки.
Аналізуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що аргументи позивача про те, що відповідачі неналежно виконують покладені на них посадові обов'язки, не корелюється з підставами позову у даній справі.
Суд виходить з того, що законний інтерес позивача та його членів не може полягати в усуненні від виконання обов'язків членів наглядової ради банку, оскільки порушує права акціонера банку, до виключної компетенції якого віднесено призначення та звільнення з посад членів наглядової ради банку.
У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес».
Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що такий інтерес не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права.
Отже, особа може звернутись до суду за захистом виключного легітимного інтересу.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з частиною 1 статті 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Частиною 5 цієї статті визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить вирішення питань, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів учасників акціонерного товариства.
Пунктами 5, 11 частини 7 статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що до виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо, зокрема: призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею; затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради державного банку, в тому числі про виконання стратегії розвитку державного банку.
Отже, питання щодо оцінки діяльності наглядової ради банку, а також прийняття відповідних рішень за результатами такої оцінки, відноситься до виключної компетенції акціонера банку.
Відтак, суд відхиляє аргументи профспілкової організації, яка безпідставно стверджує про існування у неї та/або у її членів законного інтересу щодо усунення від виконання обов'язків відповідачів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження акціонера банку, а також передбачають втручання у господарську діяльність банку, що не може бути способом захисту порушеного права.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що даний спір за своє суттю є корпоративним. Вказуючи на корпоративний характер цього спору, позивач при цьому не зазначає, яке конкретно його корпоративне право є порушеним. (за наявності таких взагалі)
Серед іншого, суд також зазначає, що за результатами вирішення даної справи не вирішується спір про право або інтерес, що виключає можливість її розгляду судом.
Так, в позовній заяві не зазначено законного права чи інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, та не вказано, яким саме чином та які індивідуальновиражені права або інтереси будуть поновлені внаслідок задоволення позову.
Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, що за їх допомогою проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в статті 16 Цивільного кодексу України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Укладення банком з відповідачами договорів не впливає на права та або законні інтереси позивача (його членів).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 30 червня 2020 року у справі №317/2777/17.
Заявлені позовні вимоги не направлені на досягнення тих наслідків, про які позивач вказує у своєму позові.
Як вбачається з позовної заяви, інтереси позивача полягають в усуненні від виконання обов'язків голови та членів наглядової ради банку.
У той же час, визнання недійсним цивільно-правового договору (контракту), укладеного з членом наглядової ради банку, не впливає на повноваження члена наглядової ради, оскільки підставою для отримання повноважень члена наглядової ради державного банку є відповідне призначення вищим органом управління (Кабінетом Міністрів України) (ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність"); повноваження члена наглядової ради достроково припиняються лише у виключних випадках, передбачених законодавством, до яких не відноситься визнання недійсними цивільно-правових договорів, укладених із членом наглядової ради (ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що дійсність або недійсність цивільно-правового договору не є підставою припинення повноважень члена наглядової ради банку, а отже, заявлена вимога не призводить то тих наслідків, які, на думку позивача, мали б поновити права або інтереси його членів, навіть якщо припустити, що таке порушення мало місце.
Вищевикладене свідчить про те, що розгляд цієї справи не передбачає вирішення юридичного спору та, відповідно, даний спір не підлягає судовому розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) "юридичний спір" має тлумачитися широко.
Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Також колегія суддів враховує, що суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).
Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
У цьому зв'язку суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц.
З огляду на викладене, суд першої інстнції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки позивач пред'явив позовні вимоги, які не можуть бути предметом розгляду як у суді господарської юрисдикції, так і взагалі у судовому порядку.
Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання контрактів, укладених між Кабінетом Міністрів України від імені держави з членами наглядової ради АТ КБ "Приватбанк" недійсними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на викладене, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України є законною та обґрунтованою.
Ураховуючи наведені вище висновки, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України є законною та обґрунтованою, оскільки позивач пред'явив позовні вимоги, які не можуть бути предметом розгляду як у суді господарської юрисдикції, так і взагалі у судовому порядку.
Додатково колегія суддів апеляційної інстанції також вважає необхідним звернути увагу також на те, що позивач просить суд визнати недійсними контракти та вказує про те, що такі укладені відповідачами з Кабінетом Міністрів України.
З приводу вказаного заслуговують на увагу аргументи АТ КБ "Приватбанк" про те, що відповідно до вимог чинного законодавства та статутних документів Банку цивільно-правові договори з членами наглядової ради укладаються між Банком та кожним членом наглядової ради окремо та, відповідно, підписуються від імені Банку особою, уповноважено вищим органом управління Кабінетом Міністрів України.
Водночас, звертаючись з позовом у цій справі, позивач не подав будь-яких доказів наявності цивільно-правових договорів, укладених між Кабінетом Міністрів України та відповідачами (та/або з кожним окремо) як з членами Наглядової ради Банку.
Ця обставина додатково свідчить про відсутність предмету спору у цій справі, тому ухвалу суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку залишити без змін з врахуванням цієї додаткової підстави.
З огляду на юридичний аналіз спірних правовідносин, здійснений апеляційним судом, інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено.
З приводу висвітлення всіх доводів скаржника суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 про закриття провадження у справі №910/16963/20 залишити без змін з підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 07.06.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова