вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2021 р. Справа№ 910/5556/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Спичака О.М.) від 18.11.2020 (повний текст складено 30.11.2020) у справі №910/5556/20
за первісним позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
про стягнення 1962422,00 грн
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 1635321,14 грн,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
АТ «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 1 962 422,00 грн, з яких 1 635 321,14 грн основного боргу, 104 558,46 грн пені, 84 687,42 грн 3% річних та 137 854,99 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідальним за якість газу у точках входу до газотранспортної системи є АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», як суміжне газовидобувне підприємство. За період дії договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, визначеним у Кодексі ГТС, зокрема, у п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, у зв'язку з чим за період з березня 2017 року по березень 2019 року позивачем було нараховано додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 1 635 321,14 грн. Оскільки остання відповідачем сплачена не була, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 635 321,14 грн, пеню у розмірі 104 558,46 грн, 3% річних у розмірі 84 687,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 137 854,99 грн.
АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути з АТ «Укртрансгаз» збитки у розмірі 1 635 321,14 грн.
Мотивуючи зустрічну позовну вимогу, АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» зазначило, що фізична точка входу до газотранспортної системи не обладнана ні вузлом обліку природного газу, ні іншим обладнанням чи засобами вимірювальної техніки. З огляду на що вимірювання ФХП природного газу здійснюється лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною системою, яка перебуває на балансі АТ «Укртрансгаз», однак належним чином не обслуговується. Так, позивач за зустрічним позовом вказав, що він неодноразово порушував перед АТ «Укртрансгаз», як балансоутримувачем лінійної частини газопроводу-розгалудження, питання щодо неналежного технічного стану інженерної споруди, а саме: знаходження значних надлишків вологи у цьому газопроводі, що обумовлені тривалим часом експлуатації, тривалим терміном будівництва об'єкту, у тому числі не спеціалізованою організацією, та звичайними фізичними процесами конденсації вологи під час проходження природного газу трубопроводами. Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснювалося у точці виходу (а не у точці входу, як вказує позивач за первісним позовом), усі здійснені АТ «Укртрансгаз» нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 1 635 321,14 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинно сплатити АТ «Укртрансгаз» за надання неякісних послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5556/20 у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення в частині відмови у первісному позові, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 та норм Кодексу ГТС АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є відповідальним за недотримання параметрів якості природного газу виключно в тому випадку, якщо така невідповідність якісних показників газу встановлена у точці входу до газотранспортної системи. При цьому відповідно до приписів Кодексу ГТС точка входу до газотранспортної системи повинна бути обладнана приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу. Саме за показниками вказаних приладів, які розміщуються на точці входу до газотранспортної системи, визначаються ФХП газу, який передається АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та за якість якого і відповідає останнє. Разом з тим, встановивши, що точка входу до газотранспортної системи не обладнана приладами, які визначають ФХП природного газу, натомість, вимірювання ФХП природного газу здійснювалося позивачем за первісним позовом лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданих до матеріалів справи доказів не вбачається за можливе достеменно встановити чи природний газ був поставлений АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до газотранспортної системи з недотриманням параметрів його якості, чи його ФХП знизились уже внаслідок проходження газотранспортною системою, яка перебуває на балансі АТ «Укртрансгаз», що, у свою чергу, виключає відповідальність АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за якість газу, у зв'язку з чим у первісному позові відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у первісному позові, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5556/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права. Так, скаржник зазначає, що у відповідача, який передає природний газ, відсутній комерційний ВОГ, тому відповідно до приписів Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто АТ «Укртрансгаз» - на ГРС «Щасливцево». При цьому скаржник переконаний, що оскільки відповідач узгодив вказаний комерційний ВОГ для здійснення обліку природного газу, який, у свою чергу, обладнаний прилади вимірювання ФХП останнього, то тим самим не заперечив, що на ньому ж буде проводитися і визначення якості природного газу, що подається відповідачем до газотранспортної системи та за недотримання параметрів якої останній відпровідає. Крім цього, апелянт посилається на те, що факт недотримання параметрів якості природного газу, поданого відповідачем до газотранспортної системи протягом спірного періоду, підтверджується паспортами його фізико-хімічних показників, які є в наявності у відповідача та були оприлюднені на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз». Однак, жодних заперечень після ознайомлення з вказаними паспортами фізико-хімічних показників переданого природного газу відповідачем висловлено не було. До того ж, скаржник наполягає, що місцевим господарським судом безпідставно залишена поза увагою правова позиція, викладена Верховним судом у постанові від 14.11.2019 у справі № 910/11739/18, про правомірність стягнення з замовника додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, завантаженого до газотранспортної системи, що повністю узгоджується з аналогічними позовними вимогами АТ «Укртрансгаз», заявленими у даній справі.
19.01.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 та відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 25.02.2021.
12.02.2021 АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а пеляційну скаргу - без задоволення.
26.02.2021відповдіачем подано додаткові пояснення по суті спору.
Судове засідання, призначене на 25.02.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Поляк О.І. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 наступне судове засідання щодо розгляду справи №910/5556/20 призначене на 25.03.2021.
Судове засідання, призначене на 25.03.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Поляк О.І. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 призначено наступне судове засідання на 25.03.2021.
Разом з тим, 25.03.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено наступне судове засідання на 22.04.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2021 продовжено строк апеляційного розгляду справи, встановлений ст. 273 ГПК України. Відкладено розгляд даної справи та призначено судове засідання на 27.05.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.05.2021 у справі №910/5556/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5556/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
В судовому засіданні 27.05.2021 колегія суддів заслухала представників сторін.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» на рішення суду першої інстанції у даній справі подано лише в частині відмови у первісному позові, виходячи з положень вищенаведеної норми ГПК України, останнє підлягає апеляційному перегляду лише в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.03.2017 між АТ «Укртрансгаз» (оператор) та АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (замовник) було укладено договір №1704000183 транспортування природного газу, відповідно до якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
У силу п. 3.1 договору оператор зобов'язаний своєчасно надавати послуги належної якості, здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 3.2 договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему в порядку, визначеному цим договором.
У п. 4.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені договором строки; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначному цим договором.
У п. 5.1 договору зазначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик, визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс має посилання (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.
Окремим додатком № 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п. 5.4 договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною стороною за якість газу є:
1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - замовник - перед оператором;
2) у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - оператор - перед замовником.
Згідно з п. 10.2 договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
BGCV = Qi * 2 * БЦГ * (1-GCV/GCVmin), де
BGCV - плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, який було подано у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого у фізичній точці входу, кВт*год/м3;
GCVmin - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом, кВт*год/м3.
Значення теплоти згорання для розрахункових цілей (GCV) визначається відповідно до вимог Кодексу.
У п. 10.3 договору зазначено, що у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
Вм.д. = Qi * 0,1 * БЦГ * (1-1/Х), де
Вм.д. - плата за недотримання параметру якості, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметра якості, поданого у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
X - дійсне значення вмісту домішок природного газу, поданого у фізичній точці входу, мг/м3.
Якщо вміст домішок складає до 2 мг на м3 (X < 2 мг/м3), тоді Вм.д. дорівнює 0.
Відповідно до п. 10.4 договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
Вт.роси.в = Qi * К * БЦГ * (Троси.в - Троси.в.max) / (Троси.в.max)
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;
де
Вт.роси.в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вологою, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
Троси.в.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вологою, К;
Троси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
Згідно з п. 10.5 договору у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
ВТ.роси.вв = Qi * К * БЦГ * (Троси.вв - Троси.вв.max) / (Троси.вв.max)
К = 0,01 - до 31 грудня 201 б року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року,
де
ВТ.роси.вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. мЗ;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. мЗ;
Троси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К;
Троси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
Згідно з п. 10.6 договору розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеними Кодексом, витрати на це дослідження покриває сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.
Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.
У силу п. 10.7 договору сторона, яка допустила порушення щод якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Відповідно до п. 10.8 договору розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу сторона зобов'язана сплатити в строк, визначений п. 10.7 договору, визначається за даними оператора.
Згідно з п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
У п. 17.1 договору погоджено, що останній набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, АТ «Укртрансгаз» зазначило, що відповідальним за якість газу у точках входу до газотранспортної системи є АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» як суміжне газовидобувне підприємство. Утім, за період дії договору відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема, у п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується паспортами фізико-хімічних показників газу.
Як вбачається з рахунків на оплату та актів (розрахунків) додаткової плати, копії яких долучено до позовної заяви, за березень 2017 року АТ «Укртрансгаз» було нараховано АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 16184,68 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 15119,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1064,98 грн),
за квітень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 27926,07 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1449,28 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 24758,38 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1718,41 грн),
за травень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 11655,24 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1748,09 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 8083,67 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1823,48 грн),
за червень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 8450,14 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1028,27 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 5628,18 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1793,69 грн),
за липень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 18193,02 грн (недотримання якості теплоти згорання - 8861,05 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 6538,72 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 2793,25 грн),
за серпень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 15167,20 грн (недотримання якості теплоти згорання - 3179,95 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 8173,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 3813,55 грн),
за вересень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 34589,96 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7913,96 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 19099,01 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 7576,99 грн),
за жовтень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 39327,13 грн (недотримання якості теплоти згорання - 10805,08 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 22147,16 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 6374,89 грн),
за листопад 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 74250,28 грн (недотримання якості теплоти згорання - 16987,03 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 45048,82 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 12214,43 грн),
за грудень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 92111,42 грн (недотримання якості теплоти згорання - 27500,54 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 55528,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 9082,18 грн),
за січень 2018 року позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 143119,27 грн (недотримання якості теплоти згорання - 30855,82 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 101210,86, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 11052,59 грн),
за лютий 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 129814,87 грн (недотримання якості теплоти згорання - 29478,92 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 95993,17 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 4342,78 грн),
за березень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 142144,67 грн (недотримання якості теплоти згорання - 26367,10 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 117375,56 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1200,89 грн),
за квітень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 70649,73 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7852,61 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 36895,63 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 25901,49 грн),
за травень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 19624,21 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1469,83 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 12211,04 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 5943,34 грн),
за червень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 16584,03 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1874,88 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 13133,09 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1576,06 грн),
за липень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 17235,21 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1965,41 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 15269,80 грн),
за серпень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 61875,79 грн (недотримання якості теплоти згорання - 11143,00 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 50732,791 грн),
за вересень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 52976,04 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7951,37 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 45024,67 грн),
за жовтень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 38113,18 грн (недотримання якості теплоти згорання - 2778,98 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 35334,20 грн),
за листопад 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 110101,96 грн (недотримання якості теплоти згорання - 21076,86 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 89025,10 грн),
за грудень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 126815,91 грн (недотримання якості теплоти згорання - 30859,51 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 95956,40 грн),
за січень 2019 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 226882,17 грн (недотримання якості теплоти згорання - 29726,08 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 197156,09 грн),
за лютий 2019 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 168009,59 грн (недотримання якості теплоти згорання - 21166,97 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 147602,14 грн).
Отже, за період з березня 2017 року по березень 2019 року позивачем було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості газу у загальній сумі 1635321,14 грн, проте остання відповідачем сплачена не була, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення спірної суми заборгованості.
Виходячи з того, що за умовами договору та приписами Кодексу ГТС АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є відповідальним за недотримання параметрів якості природного газу виключно у точці входу до газотранспортної системи, а також враховуючи, що вимірювання ФХП природного газу позивачем здійснювалося фактично у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», місцевий господарський суд дійшов висноку про відмову у позові, посилаючись на приписи ст. ст. 74, 76, 86 ГПК України та зазначаючи при цьому, що з наданих доказів не вбачається за можливе достеменно встановити, що природний газ був поставлений АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до газотранспортної системи з недотриманням параметрів його якості, чи його ФХП знизилися уже внаслідок проходження газотранспортною системою, яка перебуває на балансі АТ «Укртрансгаз», що, у свою чергу, виключає відповідальність АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за якість газу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову, виходячи з такого.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортування природного газу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 вказаного Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Так, главою 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначається порядок обліку природного газу, у п. 1 якої зазначено, що приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ).
Відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було узгоджено та підписано схему вузлів обліку та подачі газу Стрілкового ПОЗ в газотранспортні мережі; акт розмежування експлуатаційної відповідальності та балансової належності частини газопроводу-відгалудження до радгоспу «Азовський», який є додатком №3 до договору і визначає перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
Оскільки у відповідача відсутній комерційний ВОГ, а саме він передає природній газ, то комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто АТ «Укртрансгаз» - на ГРС «Щасливцево».
При цьому, на переконання позивача, оскільки відповідач узгодив вказаний комерційний ВОГ для здійснення обліку природного газу, який, у свою чергу, обладнаний прилади вимірювання ФХП останнього, то тим самим не заперечив, що на ньому ж буде проводитися і визначення якості природного газу, що подається відповідачем до газотранспортної системи та за недотримання параметрів якої позивач вимагає додаткової оплати.
Спростовуючи твердження позивача про недотриманням параметрів якості природного газу у точці входу до газотранспортної системи, АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначило, що здійснює постачання природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, до газотранспортної системи через пункт очистки і заміру газу (ПОЗ-3). Вказана інженерна споруда обладнана вузлами комерційного обліку газу Ду50 мм та Ду100мм з автоматичними потоковими приладами (автоматичним вологоміром).
Природний газ Стрілкового газового родовища після пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) передається до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 з подальшим розгалуженням до різних газотранспортних мереж.
Технологічна схема постачання природного газу в межах балансової відповідальності АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» передбачає підключення до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 лінійних частин:
- газопроводу (Д 100мм) довжною 7900 м, який перебуває на балансовому обліку АТ «Херсонгаз», та розташований після газорозподільної станції «Стрілкове»;
- газопроводу-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм) довжиною 21210 м разом із газорозподільною станцією «Щасливцево», які перебувають на балансовому обліку АТ «Укртрансгаз».
Посилаючись на положення Кодексу ГТС, відповідач зазначає, що визначення ФХП природного газу повинне проводитися як у точках входу, так і у точках виходу до/з газотранспортної системи. При цьому визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій. У свою чергу комерційний ВОГ (ПВВГ) у точці входу до газотранспортної системи має бути розташований у точці приєднання, яка має співпадати з межею балансової належності між операторами суміжних систем або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи.
Однак, вказаний газопровід-відгалудження (Д 377 мм * 6 мм) від газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 до радгоспу «Азовський» на межі балансової належності АТ «Укртрансгаз» та АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не обладнаний ні вузлом обліку природного газу, ні приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема, автоматичними хроматографами та вологомірами), тобто приладами, які визначають ФХП природного газу.
При цьому загальна довжина маршруту проходження природного газу від пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) до ГРС «Щасливцево» становить 27110,00 м, з яких 21210,00 м є лінійною частиною газопроводу балансової належності АТ «Укртрансгаз», фактичною точкою виходу з якої і є ГРС «Щасливцево».
Наведене свідчить, що вимірювання ФХП природного газу здійснювалося позивачем фактично у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», тобто на межі балансового розмежування уже між АТ «Укртрансгаз» та АТ «Херсонгаз», після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною мережею довжиною 21210,00 метрів, яка не обслуговується АТ «Укртрансгаз» належним чином.
Так, відповідач зауважив, що газопровід-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм, радгосп «Азовський») від Стрілкового газового родовища до радгоспу «Азовський» є 1-ою чергою проекту будівництва, яка введена в експлуатацію ще у 1989 році.
Строк експлуатації труб газопроводу, що згідно умов проекту будівництва повинні відповідати ГОСТ 8732-78 «Трубы стальные бесшовные горячедеформированные», за умови дотримання норм і правил з безпечної експлуатації газопроводів, становить 20-25 років.
Таким чином, строк корисної експлуатації зазначеної інженерної споруди (газопроводу) сплив у 2014 році.
При цьому, за твердженням відповідача, відсутня будь-яка інформація щодо проведення АТ «Укртрансгаз» регламентних робіт з усунення гідравлічних заторів (рідини в трубах), які утворюються через тривалий час експлуатації газопроводів внаслідок конденсації вологи.
Отже, враховуючи, що АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є відповідальним за недотримання параметрів якості природного газу лише у точці входу до газотранспортної системи оператора, відповідач переконаний, що встановлена позивачем невідповідність якісних показників газу уже у точці виходу з неї не є належним підтвердженням того, що якість газу не відповідала встановленим параметрам саме у точці його завантаження замовником, а відтак виключає відповідальність останнього.
У п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначені вимоги, яким повинен відповідати природний газ, що подається в газотранспортну систему.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС відповідальним за якість газу є:
1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;
2) у точках виходу - оператор газотранспортної системи.
Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що точка входу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій природний газ надходить до газотранспортної системи від об'єктів, пов'язаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем; точка виходу -визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного із видобутком природного газу.
Згідно з п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.
У п. 5 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС вказано, що визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем (у тому числі суміжних газовидобувних підприємств) або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій.
Комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; ПВВХ - пункти вимірювання витрат газу.
Точки визначення ФХП (місця відбору проб) природного газу та періодичність проведення вимірювань при використанні для визначення ФХП вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій узгоджуються оператором газотранспортної системи з операторами суміжних систем, суміжними газовидобувними підприємствами або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, окремим протоколом. Оператор ГТС повинен розробити, затвердити та розмістити на офіційному сайті відповідні маршрути визначення фізико-хімічних показників газу, в яких описано та схематично зображено маршрут переміщення газу від точки/точок визначення ФХП газу до точок входу або точок виходу до/з газотранспортної системи з відображенням місць відбору проб ФХП природного газу та/або встановлення автоматичних потокових приладів визначення ФХП газу. Маршрут може бути розроблений як для однієї точки виходу ГТС, так і для групи точок виходу ГТС з однаковими ФХП газу. У випадку транспортування газу до точки виходу різними маршрутами складаються і затверджуються всі можливі маршрути (п. 6 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
Згідно з п. 7 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС точки входу та точки виходу до/з газотранспортної системи, через які передається природний газ з максимальною витратою за стандартних умов, що перевищує 30000 м-3/год, мають бути обладнані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами), з можливістю дистанційного їх контролю та передачі даних підрозділам оператора газотранспортної системи. Для нових точок входу/виходу до/з газотранспортної системи, через які подається природний газ, норма щодо обладнання приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль ФХП природного газу, є обов'язковою незалежно від величини об'єму передачі природного газу.
У разі виходу з ладу автоматичних потокових приладів за погодженням з оператором газотранспортної системи допускається на період усунення несправності використання для визначення теплоти згоряння, компонентного складу газу та температури точки роси за вологою хіміко-аналітичних лабораторій (п. 8 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
У силу п. 16 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.
У п. 17 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС закріплено, що ФХП транспортованого природного газу у точках виходу повинні відповідати вимогам пункту 13 цієї глави, за винятком вимог щодо вмісту меркаптанової сірки.
Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування (п. 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
Отже, з наведених норм Кодексу ГТС слідує, що ФХП та інші характеристики природного газу мають визначатися як у точках входу, так і у точках виходу до/з газотранспортної системи. Для цього як точка входу до газотранспортної системи, так і точка виходу з неї повинні бути обладнані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема, автоматичними хроматографами та вологомірами).
При цьому відповідач, як суміжне газовидобувне підприємство, є відповідальним за якість газу, що передається ним до газотранспортної системи оператора, виключно у точках входу до неї, а відтак невідповідність природного газу, завантаженого відповідачем, вимогам п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначається за показниками тих приладів, які розміщені саме у точці входу до газотранспортної системи.
Натомість, за показниками приладів, що розміщені у точці виходу з газотранспортної системи, визначається якість газу, за яку вже відповідає оператор газотранспортної системи, котрий доставляє цей природний газ до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища чи споживача.
У силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає, зокрема, свої вимоги щодо предмета спору та обставини, якими ці вимоги обґрунтовані з одночасним зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зважаючи на визначений АТ «Укртрансгаз» предмет позову у даній справі, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що доведенню позивачем підлягають обставини завантаження відповідачем у точці входу до газотранспортної системи природного газу, який не відпровідав параметрам якості, визначеним Кодексом ГТС.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з положень Кодексу ГТС та умов укладеного договору, належними доказами завантаження відповідачем до газотранспортної системи позивача природного газу, параметри якості якого на момент його передання не відповідали вимогам п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, є результати визначення ФХП природного газу, проведеного у точці входу до газотранспортної системи позивача.
Разом з тим, газопровід-відгалудження (Д 377 мм * 6 мм) від газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 до радгоспу «Азовський» у точці входу на межі балансової належності АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та АТ «Укртрансгаз» не обладнаний приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема, автоматичними хроматографами та вологомірами), у зв'язку з чим визначення ФХП природного газу позивачем проводилося на комерційному ВОГ на ГРС «Щасливцево», який обладнаний відповідними приладами, проте розташований фактично у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи позивача.
З огляду на викладене колегія дійшла висновку, що визначені позивачем ФХП природного газу на комерційному ВОГ на ГРС «Щасливцево» підтверджують сам факт невідповідності якості транспортованого природного газу вимогам п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, проте не дають можливості достеменно встановити, що ФХП природного газу були саме такими ж і на момент його завантаження відповідачем до газотранспортної системи позивача у точці входу на межі балансової належності між товариствами.
При цьому колегією суддів враховано, що позивач, як оператор, відповідальний за збереження якості переданого до транспортування природного газу з моменту його прийняття у точці входу до газотранспортної системи і до наступної передачі у точці виходу з неї.
Однак, доказів, які б виключали відповідальність позивача шляхом підтвердження однаковості фізико-хімічних показників природного газу як у точці входу до газотранспортної системи позивача, так і у точці виходу з неї АТ «Укртрансгаз» до матеріалів справи не надано.
Крім того, доказів на спростування можливості зниження ФХП транспортованого природного газу унаслідок його проходження лінійною частиною газотранспортної системи самого АТ «Укртрансгаз» останнім також не надано.
Враховуючи недоведеність позивачем факту невідповідності природного газу у точці його завантаження відповідачем до газотранспортної системи вимогам, наведеним у п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за недотримання параметрів якості газу у вигляді стягнення додаткової плати, обумовленої п. 10.1 договору.
Посилання скаржника на те, що оскільки відповідач узгодив комерційний ВОГ на ГРС «Щасливцево» для здійснення обліку природного газу, то тим самим не заперечив, що на ньому ж буде проводитися і визначення якості природного газу, що подається ним до газотранспортної системи, колегією суддів оцінюється критично, виходячи з такого.
Погодження замовником визначення ФХП завантажуваного ним природного газу не у точці входу до газотранспортної системи на межі балансового розмежування з оператором, а у будь-якій іншій точці газотранспортної системи балансової належності оператора фактично є розширенням меж та прийняттям додаткових умов відповідальності замовником, а відтак має бути чітко та однозначно сформульовано сторонами у договорі.
Однак, укладений між сторонами договір відповідних положень не включає, натомість, обумовлена ним відповідальність замовника узгоджується з загальними межами та умовами його відповідальності, викладеними у Кодексі ГТС.
Таким чином, твердження апелянта про те, що відповідач фактично погодився нести відповідальність за якість завантаженого ним природного газу поза межами газотранспортної системи власної балансової належності не знайшло свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта про те, що відповідачем не було висловлено жодних зауважень після ознайомлення з паспортами фізико-хімічних показників природного газу, колегією суддів відхиляються, оскільки факт підписання вказаних паспортів свідчить про погодження відповідача лише з тим, що саме такі фізико-хімічні показники мав природний газ після проходження ним газотранспортною системою позивача, утім, не означає згоди відповідача з тим, що ці ж самі фізико-хімічні показники мав природний газ і на момент його завантаження АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до газотранспортної системи позивача у точці входу на межі балансової належності між товариствами.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 910/11739/18 також не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відмова у первісному позові мала місце не з підстави відсутності у позивача самого права на нарахування додаткової оплати за недотримання параметрів якості природного газу як такого, а з огляду на недоведеність ним обставин, з якими пов'язується можливість його реалізації.
Враховуючи, що у позові про стягнення основного боргу судом відмовлено, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, як похідні, також задоволенню не підлягають.
Таким чином, беручи до уваги, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно відмови у первісному позові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5556/20 - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» на рішення суду першої інстанції було подано лише в частині відмови у первісному позові, виходячи з положень ст. 269 ГПК України, його апеляційний перегляд здійснювався тільки в межах оскаржуваної частини, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні правові підстави роботи висновки про неоскаржувану частину рішення суду першої інстанції у даній справі.
У силу ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі №910/5556/20 - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04.06.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко