вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" травня 2021 р. Справа№ 910/8852/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.12.2020 (повне рішення складено 16.12.2020)
у справі № 910/8852/20 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
3. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп"
про визнання недійсними та скасуванням результатів відкритих торгів (аукціону), визнання недійсними договорів,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:
1) визнання недійсними та скасування відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019;
2) визнання недійсними договорів, укладених Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокомерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, а саме:
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 880;
- договір купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 881;
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 882;
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №N211894/4 від 14.11.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мав права включати право вимоги за оспорюваними договорами до ліквідаційної маси ПАТ "Банк Петрокомерц-Україна", виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів банку, а банк відповідно, за наслідками проведення аукціону, не мав права укладати договори про відступлення права вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами оскільки на момент початку процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокомерц-Україна" останньому вже не належали будь-які права вимоги за такими договорами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/8852/20 позовні вимоги задоволено частково.
За рішенням суду визнано недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (лот GL18N211894), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019.
Визнано недійсними договори, укладені між Публічним акціонерним товариством "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (лот GL18N211894), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, а саме:
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 880;
- договір купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 881;
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 882;
- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14.11.2019.
Присуджено до стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" судовий збір в розмірі 8408,00 грн
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки, на момент початку процедури ліквідації ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" останньому вже не належали будь-які права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами в силу переходу таких прав вимоги до інших осіб, Фонд не мав права включати права вимоги за даними договорами до ліквідаційної маси банку, виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів, а банк, відповідно, за наслідками проведення аукціону, не мав права укладати договори про відступлення прав вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами.
В частині відмови у позові, суд першої інстанції зазначив, що вимога про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) є такою, що забезпечує ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів, а відтак за умови, що торги є такими, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх проведення, підстав для застосування способу захисту щодо скасування таких торгів немає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини, що мають істотне значення для справи та прийняв рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" зазначає, що підставою захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є порушення, невизнання чи оспорення, та вказує, що позивачі повинні були обґрунтувати ким, яким чином та які їх права були порушені оспорюваними договорами саме на момент їх укладення, надати докази такого порушення та зазначити спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Відповідач-2 посилається на той факт, що судом першої інстанції не було надано відповідної правової оцінки нікчемності договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 та зазначає, що оскільки вказаний правочин уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнано нікчемним, Фондом правомірно та законно проведені оскаржувані торги. Вказані обставини, на думку апелянта, підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі №910/1080/20. Позовна заява не містить жодного обґрунтування чи доказів порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів, у зв'язку з чим апелянт вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
В обґрунтування своєї позиції апелянт також посилається на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.12.0220 у справі №905/2030/19.
Скаржник також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні на висновки судів у справах №916/2986/16 та №910/11470/18. Враховуючи також ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва 28.03.2019 у справі №910/11470/18, і судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, остаточного рішення ще не прийнято.
12.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/8852/20.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у повному обсязі позивачам у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
10.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа зазначає, що повністю підтримує позовні вимоги. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп" наголошує на тому, що відповідачем-2 не доведено суду, а судом першої інстанції не було встановлено факту, що договір відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 є нікчемним в силу відповідності критерію, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки цього факту не було виявлено ні під час дії тимчасової адміністрації банку, ні протягом ліквідації банку.
У відзиві, поданому 10.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду, позивачі просять апеляційну скаргу ТОВ «Інвестохіллс Векста» залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Поміж іншого, позивачі звертають увагу на ті обставини, що рішеннями у справах № 910/11470/18, які набрали законної сили 23.10.2019, встановлено відсутність ознак нікчемності договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, за якими ТОВ «ФК «Централ Капітал» набуло прав вимоги за спірними кредитними договорами. На теперішній час, рішення суду, яким би було встановлено ознаки нікчемності або застосовано наслідки нікчемності за договором від 28.08.2015 не існує. Посилання апелянтів на рішення у справі № 910/1080/20, мотивувальна частина якого начебто містить встановлені судом обставини нікчемності була змінена за результатами розгляду касаційним судом (постанова від 23.02.2021), який у своїй постанові зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту виключає можливість дослідження будь-яких доводів щодо недійсності (нікчемності) спірних договорів.
Іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції
22.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Капіталь Груп" надійшла заява про постановлення окремої ухвали, у якій третя особа просить:
1) повідомити Національне антикорупційне бюро України про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" ознак кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, статтями 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України, та визначити строк на реагування;
2) повідомити Кабінет Міністрів України, Національний Банк України, Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України, як суб'єктів, що формують склад Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушень законодавства під час здійснення відчуження активів Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна", які суперечать меті та засадам функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Заява мотивовано тим, що дії посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" порушують приписи пунктів 2, 4, 9 частини 1 статті 48, статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та в принципі суперечать меті та завданням цього закону.
Окрім того, заявник вважає, що посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на нікчемність договору відступлення права вимоги від 28.08.2015 на підставі пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (безоплатність/відмова від вимог) суперечить посиланням самого Фонду на пункти 2, 3, 7 частини 3 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (зниження ціни/надання переваг), оскільки ці обставини є взаємовиключними.
Відповідно до частини 1 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Виходячи з аналізу змісту правових норм Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для постановлення окремої ухвали, що визначені статтею 246 Господарського процесуального кодексу України.
У даному випадку суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановити наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, крім того, встановлення наведених заявником порушень знаходяться поза межами предмета перевірки у даному апеляційному провадженні.
З огляду на викладене, заява про постановлення окремої ухвали відносно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" процесуально необґрунтована, а тому відсутні підстави для її задоволення.
19.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів: ухвали Господарського суду Донецької області від 02.12.0220, постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021у справі №905/2030/19. Клопотання мотивовано тим, що після ухвалення оскаржуваного рішення на адресу відповідача-2 надійшли зазначені процесуальні документи, на які Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" посилалось при розгляді справи у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі.
Враховуючи ті обставини, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, колегія суддів вважає за можливе долучити копії процесуальних документів до матеріалів справи.
Явка представників у судове засідання
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Також в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції, які надсилалась Публічному акціонерному товариству "Банк Петрокомерц-Україна" за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб: 01601, місто Київ, вул. Велика Житомисрька, будинок 20, а також за адресою, що міститься в матеріалах справи: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та обізнаний про розгляд справи №910/8852/20 у Північному апеляційному господарському суді, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/8852/20 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" виступав кредитором за наступними кредитними договорами:
1) Кредитним договором № 007-02-13 від 21.02.2013, укладеним з ТОВ "УКРЗЕМКОМ";
2) Кредитним договором № 008-02-13 від 21.02.2013, укладеним з СТОВ "ПІЩАЛЬНИКИ";
3) Кредитним договором № 046-09-13 від 07.10.2013, укладеним з ТОВ "БАЛАКЛІЙСЬКИЙ ШИФЕРНИЙ ЗАВОД";
4) Кредитним договором № 047-09-13 від 07.10.2014, укладеним з ТОВ "БАЛАКЛІЙСЬКИЙ ШИФЕРНИЙ ЗАВОД";
5) Кредитним договором № 007-06-15 від 04.06.2015, укладеним з ТОВ "ДЖУЛІЯ ХАУЗ УКРАЇНА";
6) Кредитним договором № 005-03-14 від 27.03.2014, укладеним з ТОВ "НІАГАРА;
7) Кредитним договором № 041-12-12 від 25.12.2011, укладеним із Спільним Українсько-німецьким підприємством у формі ТОВ "ТВП УКРАЇНА ЛТД";
8) Кредитним договором № 024-06-11 від 05.07.2011, укладеним з ТОВ "ЛЕНБУД";
9) Кредитним договором № 023-06-11 від 05.07.2011, укладеним з ТОВ "ЛЕНБУД";
10) Кредитним договором № 003-01-13 від 25.01.2013, укладеним з ПФ "МУСТАНГ";
11) Кредитним договором № 036-10-12 від 25.10.2012, укладеним з ПрАТ "ОБОЛОНЬ";
12) Кредитним договором № 051-11-13 від 14.11.2013, укладеним з ПрАТ "ОБОЛОНЬ";
13) Кредитним договором № 020-12-15 від 24.12.2015, укладеним з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРАЇНА";
14) Кредитним договором № 1239н-09-07 від 25.09.2007, укладеним з ОСОБА_1 ;
15) Кредитним договором № 11.06/495 від 30.10.2007, укладеним з ОСОБА_2 (далі - кредитні договори 1-15);
16) Кредитним договором № 011-03-12 від 23.07.2012, укладеним з ПАТ "ДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД № 2" (далі - кредитний договір 16).
Зобов'язання позичальників за вказаними кредитними договорами були забезпечені договорами застави, іпотеки, поруки.
28.08.2015 між ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (цедент) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" (цесіонарій) були укладені:
- договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за умовами якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників за кредитними договорами 1-15, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за кредитними договорами 1-15 та зобов'язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором;
- договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим № 2540, за умовами якого цесіонарію від цедента передаються права вимоги за договорами застави та іпотечними договорами, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитними договорами 1-15.
03.03.2016 відповідно до акта приймання-передачі документів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" передало, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" прийняло кредитні договори 1-15 та договори забезпечення до них.
17.03.2016 прийнято Постанову Правління НБУ № 169 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
21.04.2016 прийнято Постанову Правління НБУ № 280 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 561 від 22.04.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА", яка відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду № 814 від 16.04.2020 була продовжена до 21.04.2021.
15.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" (цедент) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" (цесіонарій) був укладений договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16, за умовами якого ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" передало (відступило) на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" права вимоги до позичальника за кредитним договором 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
Виникнення у ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" прав вимоги на вказану суму за кредитним договором 16 підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема, договорами застави майнових прав № 011-03-12/11, № 011-03-12/12, № 011-03-12/13 від 11.06.2015 та листом ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" від 03.03.2016, в якому банк повідомив, що 02.03.2016 ним, як заставодавцем майнових прав за договорами банківського вкладу, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором 16, було здійснено договірне списання грошових коштів з вкладних рахунків, належних ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ", на загальну суму 5 200 000, 00 доларів США, внаслідок чого до ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" перейшли права вимоги за кредитним договором 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
У грудні 2016 року уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" Гулей О.І., як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ", в якому просило визнати недійсним договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладений між ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, залишеною без змін постановою КГС ВС від 04.04.2018 у справі № 916/2986/16, у задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" Гулея О.І. було відмовлено.
У вересні 2018 ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" в особі уповноваженої особи Фонду звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛЬ ГРУП", в якому просило визнати за собою права вимоги до позичальників за кредитними договорами та всіма договорами забезпечення, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю договорів відступлення, укладених з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ", на підставі приписів ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 та постановою КГС ВС від 16.01.2020 у справі № 910/11470/18, у задоволенні позовних вимог ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" було відмовлено у повному обсязі.
Суди у справах № 916/2986/16 та № 910/11470/18 дійшли висновку, що спірні договори відступлення, укладені з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ", не підпадають під ознаки нікчемності, визначенні п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому підстави для визнання їх недійсними та визнання за банком прав вимоги за кредитними договорами відсутні.
16.09.2019 Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято Рішення "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" № 2328 від 16.09.2019, на підставі якого на відкриті торги (аукціон) був виставлений лот GL18N211894 під назвою "Пул активів, до складу якого входять: права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання у кількості 57 договорів. Права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами у кількості 212 договорів. Дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю по операціям з клієнтами у кількості 743 позиції. Житловий будинок з надвірними будівлями і побутовими спорудами, загальною площею 307, 4 кв.м., житловою площею 60,9 кв.м. АР Крим, Первомайський р-н, смт Первомайське, вул. Севастопольська, буд. 29. Майнові права на автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, рік випуску 1996, номер шасі, кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 та права вимоги за заборгованістю в рахунок погашення якої банку, як стягувачу у виконавчому провадженні, був переданий вказаний автомобіль. Годинник кишеньковий жіночий Moser. Сережки з металу жовтого кольору 2 шт., ланцюжок з металу жовтого кольору 1 шт.".
Як вбачається з додатків до рішення Виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" № 2328 від 16.09.2019 та Публічного паспорту активу, який доступний за посиланням: http://torgi.fg.gov.ua/upload/iblock/a34/a3434e286a7a850e627924b7a8438060.xlsm, до вищезазначеного лоту GL18N211894, який об'єднує у пул різні активи ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА", були також включені права вимоги (майнові права) за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них.
18.10.2019 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу лоту GL18N211894, за результатами яких переможцем стало ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (відповідач-2), що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019.
ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" листами № 19/2410-1352 від 24.10.2019 застерегло відповідачів від укладення договорів відступлення, предметом яких є права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, які належать позивачу-1.
14.11.2019 за результатом відкритих торгів (аукціону) з продажу лоту GL18N211894 між ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (первісний кредитор) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (новий кредитор) були укладені наступні договори: договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 880; договір купівлі-продажу майнових прав № GL18N211894/2 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 881; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/3 від 14.11.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. за реєстровим № 882; договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/4 від 14.11.2019, за якими до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" перейшли, у тому числі, права вимоги (майнові права) за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них.
Вважаючи, що права вимоги за вищезазначеними кредитними та забезпечувальними договорами не могли входити до пулу активів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та виступати предметом продажу на аукціоні, оскільки не належали банку, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 6 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 4 Господарського кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Гарантії права власності закріплені у статті 41 Конституції України та статті 312 Цивільного кодексу України, за змістом яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа можу бути позбавлена права власності або обмежена у його з здійсненні лише у випадку і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачі вказують, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" уклавши договори від 28.08.2015 та 15.08.2016 у встановленому законом порядку набули права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами та мають статус добросовісних набувачів даних прав вимог.
Водночас, оскаржувані відкриті торги та договори відступлення безумовно порушують права та інтереси позивачів як власників прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, оскільки сам факт включення до пулу активів вказаних прав вимоги та укладення відповідачами договорів відступлення свідчить про невизнання ними обставин переходу прав за вище визначеними договорами від 15.08.2015 та від 15.08.2016 до позивачів, наслідком чого є можливість пред'явлення вимог з боку ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", яке з посиланням на презумпцію правомірності вказаних торгів та договорів відступлення вочевидь також вважає себе набувачем відповідних прав вимоги.
З огляду на зазначене, визнання недійсними торгів та спірних договорів, суд вважає ефективним способом захисту порушених прав позивачів, оскільки у зазначений спосіб можливо досягти визначеності у спірних правовідносинах, зокрема, підтвердити у судовому порядку факт переходу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до позивачів, неможливість виставлення на торги та відчуження банком таких прав вимоги.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2019 у справі №918/1271/16, відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, у зв'язку з чим така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1 - 3 та ч.ч. 5 ,6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним, є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану (реституція).
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
В обґрунтування недійсності відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (лот GL18N211894), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, та договорів відступлення прав вимоги, укладених за наслідками даного аукціону, позивачі посилаються на те, що ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не мали права включати у пул активів банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), права вимоги за кредитними договорами 1-16 та договорами забезпечення до них, оскільки банку вже не належали права вимоги за такими договорами.
Як зазначалось вище, 28.08.2015 між ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (цедент) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" (цесіонарій) був укладений договір відступлення прав вимоги (договір цесії), за умовами якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників за кредитними договорами 1-15, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за кредитними договорами 1-15 та зобов'язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.
28.08.2015 між вказаними сторонами був також укладений договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. за реєстровим № 2540, за умовами якого цесіонарію від цедента передаються права вимоги за договорами застави та іпотечними договорами, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитними договорами 1-15.
Відповідно до п. 1.3., 2.1., 3.5. договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладеного між ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (цедент) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" (цесіонарій), цедент запевняє та гарантує, що він має повне право укласти і виконати цей договір та відповідати по своїх зобов'язаннях; на момент укладення цього Договору відсутні будь-які обставини, що обмежують цедента в укладенні та виконанні цього Договору, або які можуть ускладнити/зробити неможливим виконання боржником відступлених за цим договором прав. Право вимоги вважається відступленим (таким що перейшло) цесіонарію за фактом здійснення цесіонарієм повного розрахунку з цедентом в день отримання цедентом грошових коштів від цесіонарія у строки та порядку, передбаченому п. 3.2. цього договору. Протягом 10 (десяти) днів з дня оплати ціни прав вимоги за даним договором, цедент за актом прийому-передачі передає цесіонарію всі документи, які підтверджують права вимоги за основними договорами (оригінали основних договорів та додаткових угод до них, інші документи, що підтверджують право вимоги).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2016 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (цедентом) відбувся повний розрахунок за відступлені права вимоги, що підтверджується меморіальним ордером № 18391 від 03.03.2016 та актом приймання-передачі документів від 03.03.2016, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, з 03.03.2016 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" стало правонаступником всіх прав ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" за кредитними договорами 1-15 та договорами забезпечення до них, набувши статус кредитора (заставодавця, іпотекодержателя) за вказаними договорами.
15.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" (правонаступником ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" в частині прав вимоги за кредитним договором 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США) (цедент) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" (цесіонарій) був укладений Договір про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16, за умовами якого ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" передало (відступило) на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" права вимоги до позичальника за кредитним договором 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США.
Відповідно до п. 2.2. Договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16 від 15.08.2016 право вимоги переходить до цесіонарія після повної оплати ціни права вимоги.
15.08.2016 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" та ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" відбувся повний розрахунок за відступлене право вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2, 4, 6, 10 від 15.08.2016.
22.08.2016 між ТОВ "ДІ ВІ ДІ-МАРКЕТ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" був підписаний Акт приймання-передачі права вимоги та документів, що його підтверджують.
Таким чином, з 15.08.2016 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" стало правонаступником прав ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" за кредитним договором 16 на суму 5 200 000, 00 доларів США, набувши статус співкредитора за вказаним договором.
Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами позивачів, оскільки матеріалами справи підтверджується, що права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами 1- 16 на момент затвердження умов продажу активів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА", проведення відкритих торгів (аукціону) та укладення оскаржуваних договорів належали не банку, а позивачам: ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" (на підставі договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, договору про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави) від 28.08.2015) та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ" (на підставі договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) № 15-08/16 від 15.08.2016).
Як зазначалось вище, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, оскільки вказані договори відступлення не розірвані та не визнані недійсними, відтак в силу презумпції правомірності правочину, є правомірними та належними підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Водночас, заперечуючи проти позовних вимог відповідачі стверджують про те, що при здійсненні тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" відповідно до частин 2, 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку правочинів (договорів) на предмет їх нікчемності, за результатами якої на підставі пунктів 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано нікчемним договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (з усіма договорами про внесення змін) та договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 28.08.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 2540 (з усіма договорами про внесення змін).
Враховуючи нікчемність вищевказаних правочинів, відповідачі вважають, що позивачі не набули права вимоги до боржників згідно переліку до договору відступлення права вимоги від 28.08.2015, відповідно кредитором цих боржників є ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна».
В обґрунтування своєї позиції відповідачі посилаються на факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/1080/20, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, за зустрічним позовом ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ", ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на ліквідацію ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" Тимоніна Олександра Олексійовича про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, що укладений між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА", зобов'язання ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" повернути ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" оригінали документів, визнання ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" заставодержателем/іпотекодержателем за договорами застави та договорами іпотеки.
Вказаним судовим рішенням у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" було повністю відмовлено, з огляду на те, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту своїх прав та інтересів є неефективним, оскільки: вимога про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заставодержателем/іпотекодержателем є фактично вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, тому такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про відповідне право; вимога про зобов'язання передати оригінали документів, за наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" засвідчених копій відповідних документів, що забезпечує можливість реалізації набутих за визначеними договорами прав, не спростовує відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" можливості реалізації права на задоволення своїх вимог шляхом ініціювання спору про стягнення заборгованості/звернення стягнення на предмети застави (іпотеки).
Крім того, суд дійшов висновку, що договір від 28.08.2015 в момент його укладення встановлював безоплатне прийняття Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" на себе зобов'язань без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій (встановленні пунктами 1.4, 1.5 договору від 28.08.2015 зобов'язання, виконання яких на відміну від пункту 1.3 договору від 28.08.2015 не обумовлювалося вчинення контрагентом будь-яких зустрічних майнових дій), а тому такий правочин є нікчемним згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній як на момент укладення спірного договору від 28.08.2015, так і на момент введення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк Петрокоммерц-Україна").
Водночас, постановою Верховного Суду від 23.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №910/1080/20 змінено, шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови. В інших частинах рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі № 910/1080/20 залишено без змін.
Верховний Суд зазначив, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем за зустрічним позовом обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав перевіряти доводи сторін щодо нікчемності договору від 28.08.2015.
Дійшовши висновку, що позивачем за зустрічним позовом обрано спосіб захисту прав та інтересів, який не є ефективним, у судів першої та апеляційної інстанцій були відсутні підстави для правових висновків в межах даної справи щодо нікчемності договору від 28.08.2015, оскільки в такому випадку суд не робить висновку по суті вимог.
З огляду на викладене, Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно надали оцінку та зробили висновки щодо нікчемності договору від 28.08.2015. Відтак мотивувальні частини рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у даній справі підлягають зміні, шляхом виключення висновків щодо нікчемності договору від 28.08.2015.
Відтак, посилання відповідачів на встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 по справі №910/1080/20, яке залишене буз змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, факти нікчемності договору відступлення права вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, за наслідками розгляду справ, які були на розгляді у КГС ВС №916/2986/16 та № 910/11470/18, були ухвалені остаточні судові рішення, згідно з якими договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015 не підпадає під ознаки нікчемності, визначенні Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, постанова Верховного суду від 23.02.2021 у справі №910/1080/20, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №916/2986/16, рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019, постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, а також постанова Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/11470/18, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.
Подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", як особою, яка не брала участі у справі, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва 28.03.2019 у справі №910/11470/18 в силу приписів частини 2 статті 241 ГПК України не нівелює чинність оскаржуваного рішення у період з моменту проголошення судом апеляційної інстанції рішення за результатами першого апеляційного розгляду і до моменту відкриття апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою.
Згідно з частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Змістом положень частини 4 статті 50, частин 2, 3 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підтверджується, що саме Фонд затверджує результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси банку, затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку.
Відповідно до частин 4 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку.
Оскільки, на момент початку процедури ліквідації ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" останньому вже не належали будь-які права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами в силу переходу таких прав вимоги до інших осіб, Фонд не мав права включати права вимоги за даними договорами до ліквідаційної маси банку, виставляти їх на продаж на відкритих торгах (аукціоні) у складі пулу активів, а банк, відповідно, за наслідками проведення аукціону, не мав права укладати договори про відступлення прав вимоги за цими кредитними та забезпечувальними договорами.
Частиною 3 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, предметом договору відступлення права вимоги може бути виключно дійсне та існуюче у первісного кредитора майнове право.
Відповідно до частини 1 статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" були відсутні права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у зв'язку з їх переходом у 2016 році на користь позивачів, а тому банк не міг повторно виступати продавцем таких прав вимоги та розпоряджатись ними.
Згідно з частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Як зазначалось вище, відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що результати відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (лот GL18N211894), оформлені Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, а також укладені за їх наслідком договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL18N211894/1, № GL18N211894/3, №GL18N211894/4 від 14.11.2019 та договір купівлі-продажу майнових прав №GL18N211894/2 від 14.11.2019, суперечать положенням статті 514, частини 3 статті 656, частини 1 статті 658 Цивільного кодексу України, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.
Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ", уклавши договори відступлення від 28.08.2015 та від 15.08.2016, у встановленому законом порядку набули права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами та мають статус добросовісних набувачів даних прав вимоги.
Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані відкриті торги та договори відступлення, порушують права та інтереси ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТРАЛ КАПІТАЛ" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ ДЖІРІНГ", оскільки сам факт включення до пулу активів прав вимоги та укладення відповідачами договорів відступлення свідчить про невизнання ними обставин переходу прав за вищезазначеними кредитними договорами до позивачів, що призвело до юридичної невизначеності у питанні належності прав вимоги за кредитними договорами 1-16, у зв'язку з наявністю декількох осіб, які претендують на такі права вимоги.
Як зазначалось вище, суд дійшов висновку про те, що позивачами обрано ефективний спосіб захисту порушених прав, відтак оскільки спірні правочини фактично спрямовані на незаконне заволодіння майном позивачів, останні мають право на оскарження таких правочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, визнання недійсними договорів, укладених Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокомерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокомерц-Україна" (лот № GL18N211894), результати яких оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, згідно переліку, викладеного у рішенні.
Щодо позовних вимог про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" (лот GL18N211894), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-10-11-000031-b від 18.10.2019, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 6 розділу 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388 (далі - Положення № 388) (в редакції, чинній на момент проведення оскаржуваних торгів та укладення договорів відступлення), якщо при реалізації на відкритих торгах (аукціоні) пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна) до моменту укладення договору купівлі-продажу відбувається зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), крім змін, що викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов'язаннями, і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна), становить 20 % і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, - в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк інформує про такі обставини Фонд для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).
Зі змісту Рішення Виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" № 2328 від 16.09.2019 вбачається, що загальна балансова вартість усього пулу активів (майна) становить 1 739 455 531, 33 грн, в той же час балансова вартість прав вимоги за 16-ма кредитними договорами, які входять до складу цього пулу та належать позивачам, становить 405 672 349, 15 грн. (275 227 665,95 грн. + 130 444 683, 20 грн.), що дорівнює 23, 32 % від загальної балансової вартості.
Наведене свідчить про те, що на етапі організації та проведення процедури реалізації пулу активів (майна) відбулась така зміна його суттєвих характеристик, яка вимагала розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).
Однак, в порушення приписів пункту 6 розділу 7 Положення № 388, незважаючи на те, що балансова вартість прав вимоги за кредитними договорами, які були включені до пулу активів банку, однак такому банку не належали, становила більше 20 % від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, ПАТ "БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА" проігнорувало свій обов'язок та не проінформувало про такі обставини Фонд, а останній, в свою чергу, не розглянув питання про скасування результатів відкритих торгів (аукціону), які відбулись 18.10.2019.
Отже, аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити висновок, що зміна суттєвих характеристик пулу активів банку вимагала від останнього не підписання договорів відступлення прав вимоги за наслідками проведених торгів, а вчинення дій, спрямованих на скасування результатів відповідних відкритих торгів.
Оскільки, в даному випадку мало обов'язково ставитись питання про скасування відкритих торгів, однак через бездіяльність відповідачів таке питання навіть не розглядалось, суд вважає, що дане порушення впливає на дійсність як самих відкритих торгів в цілому, так і всіх договорів, укладених за результатами їх проведення.
З огляду на те, що суд вже визнав недійсними спірні відкриті торги, задоволення позовних вимог про їх скасування не відповідатиме ефективному способу захисту порушених прав позивачів, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Господарський суд правильно зазначив, що за своєю правовою суттю такі вимоги як "визнання торгів недійсними" та "скасування торгів" є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії таких торгів. Так, у разі визнання торгів недійсними у суду немає потреби скасовувати їх, оскільки визнання їх недійсними означає, що вони не породили правових наслідків із дня їх вчинення. Скасування ж торгів означає втрату ними чинності лише з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
За наведених обставин, вимога про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) є такою, що забезпечує ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів, а відтак за умови, що торги є такими, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх проведення, підстав для застосування способу захисту щодо скасування таких торгів немає.
Посилання апелянта на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2020 у справі №905/2030/19 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, ухвала суду від 02.12. 2020 (повний текст складено та підписано 07.12.2021) у справі №905/2030/19 не набрала законної сили.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/8852/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/8852/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/8852/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/8852/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 03.06.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
І.А. Іоннікова