Справа № 283/1200/21
провадження №2/283/497/2021
02 червня 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,
Стислий виклад позицій сторін.
05.05.2021 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Купар І.Ю., який діє в інтересах МТСБУ на підставі Договору про надання правової допомоги №4.1/16-05-12/17 від 26.04.2021 року та Ордеру на надання правової допомоги серії АВ №1013417, звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Предметом позовних вимог є стягнення з ОСОБА_1 , 1982 року народження, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України коштів у розмірі понесених витрат в сумі 27525,37 грн., витрат за послуги експерта у розмірі 820,00 грн. та судових витрат.
Підставою позовних вимог є те, що 14.08.2017 року о 13 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_1 по автомобільній дорозі М-05-01 в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області по вулиці Ангарській, в порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота Корола» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. Дані транспортні засоби внаслідок ДТП отримали механічні пошкодження. Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 04.10.2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота Корола» ОСОБА_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5119773, а цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. У зв'язку з вищезазначеною подією ДТП, що є страховим випадком, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 , потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 27525,37 грн. Також у зв'язку з залученням аварійного комісара, який проводив огляд транспортного засобу та здійснював експертизу, МСТБУ понесло витрати у розмірі 820,00 грн. У зв'язку з цим МТСБУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
В судове засідання представник Моторного (транспортного) страхового бюро України не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належно.
Відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно. Разом з цим, 25.05.2021 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому відповідач висловив свою позицію щодо позовних вимог МТСБУ, зокрема, вважає позов необґрунтованим, який підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. На момент скоєння ДТП ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований в ТОВ «Польза 52». Між керівником даного підприємства та Товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» був укладений договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підтвердження цього відповідач долучив до відзиву копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/1623524, який був чинний на момент спричинення відповідачем ДТП. Згідно даного документу, забезпеченим транспортним засобом є «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну становить 100 тис. грн. Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що в Полісі №АК/1623524 наявна описка в зазначенні державного номерного знаку застрахованого автомобіля, а саме: д.н.з. вказаний, як « НОМЕР_3 », замість вірного « НОМЕР_1 », однак це не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки описка допущена саме з вини працівників страхової компанії. Отже, після скоєння ДТП, ОСОБА_1 надіслав до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» відповідне повідомлення про страховий випадок, копію якого відповідач долучив до відзиву. Таким чином, з врахуванням ст.ст. 9,22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач визнав частково позовні вимоги МТСБУ та просив стягнути з нього витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 820,00 грн., а в решті вимог відмовити за безпідставністю.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги МТСБУ, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що власником автомобіля «Тойота Корола» з державним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_2 було укладено поліс №АК/5119773 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі страховиком ПрАТ «УПСК», який є діючим членом МТСБУ (а.с.13).
04.10.2017 року на автомобільній дорозі М-05-01 в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області по вул. Ангарській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Тойота Корола» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно постанови Малинського районного суду Житомирської області від 04.10.2017 року, 14.08.2017 року о 13 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_1 по автомобільній дорозі М-05-01 в смт.Авангард Овідіопольського району Одеської області по вулиці Ангарській, в порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота Корола» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. Дані транспортні засоби внаслідок ДТП отримали механічні пошкодження (а.с.14).
Отже, постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
15.02.2018 року адвокатом Кравчуком Я.І. в інтересах ОСОБА_2 було подане повідомлення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.11), а також заяву про страхове відшкодування (а.с.12).
Згідно висновку експерта ФОП ОСОБА_3 №1178 від 01.03.2018 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Тойота Корола» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з врахуванням суми податку на додану вартість становить 30391,02 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля становить 30391,02 грн. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 35245,60 грн. (а.с.15-19). До висновку експерта додаються протокол огляду транспортного засобу №1178 (а.с.20), ремонтна калькуляція (а.с.21-23) та фототаблиця (а.с.24-27).
Слід зазначити, що відповідач запрошувався для участі у проведенні автоекспертизи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення, проте технічний огляд автомобіля був проведений без участі ОСОБА_1 (а.с.7).
З рахунку №61 (а.с.28) та акту виконаних робіт (а.с.28 зворот) вбачається, що вартість проведення експертизи становить 820,00 грн.
Згідно платіжного доручення №904233 від 27.04.2018 року позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок оплати експертизи у розмірі 820,00 грн. (а.с.29).
Листом №3.1-05/5994 від 26.02.2018 року, направленим на адресу місця проживання відповідача, МТСБУ просило ОСОБА_1 письмово повідомити про наявність чинного на дату ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного на керований відповідачем транспортний засіб (а.с.30).
26.09.2018 року заступником Генерального Директора Моторного (транспортного) страхового бюро України був винесений наказ №8995 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 ». З даного наказу вбачається виплата ОСОБА_2 суму шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 27525,37 грн. (а.с.32).
Отже, на виконання умов страхового полісу та на підставі наказу №8995 від 26.09.2018 року, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 27525,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №993589 від 27.09.2018 року (а.с.6).
Таким чином, позивач здійснив виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і з цього часу у нього виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
З метою досудового врегулювання спору МТСБУ направило на адресу місця проживання відповідача письмову вимогу щодо добровільної сплати заборгованості №3.1-05/30562 від 27.09.2018 року (а.с.31), проте даний лист залишився проігнорованим відповідачем.
Разом з цим, 07.11.2016 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ТОВ «Польза 52» в особі керівника Товариства Карамана О.Є. був укладений договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить Поліс №АК/1623524 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.40). Отже, відповідно до полісу № АК/1623524 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована за заподіяну шкоду третім особам внаслідок ДТП. Строк дії полісу був визначений з 28.11.2016 року по 27.11.2017 року, тобто на момент скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди він був чинним. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100 тис. грн., а забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
17.08.2017 року ОСОБА_1 було подано на ім'я генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП (а.с.41).
Мотиви та застосовані норми права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
Згідно до п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до п. 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
За змістом пунктів 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.11.2016 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ТОВ «Польза 52» в особі керівника Товариства Карамана О.Є. був укладений договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить Поліс №АК/1623524 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, відповідно до полісу № АК/1623524 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за заподіяну шкоду третім особам внаслідок ДТП. Строк дії полісу був визначений з 28.11.2016 року по 27.11.2017 року, тобто на момент скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди він був чинним. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100 тис. грн., а забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Шкода Румстер» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант», уклавши з ТОВ «Польза 52» в особі директора Товариства Карамана О.Є. договір страхування цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
В Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Статтею 51 ЦПК України, передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Отже, суд не вправі з власної ініціативи залучати у справі відповідачів та співвідповідачів, а має право залучити їх тільки за клопотанням позивача.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц зазначено, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, встановивши, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача.
Таким чином, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позивачем заявлені вимоги до неналежного відповідача, а суд позбавлений права залучати належних відповідачів по справі за своєю ініціативою або за ініціативою інших учасників провадження, окрім як за клопотанням позивача або його представника, у якості співвідповідачів або відповідачів, та враховуючи те, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до відповідача, тому вимога про відшкодування витрат в порядку регресу не підлягає задоволенню.
Разом з цим, враховуючи визнання відповідачем частини позовних вимог, яка стосується стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, суд стягує з ОСОБА_5 вартість послуг експерта у розмірі 820,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3,4, 141, 263-265, 273-274,354 ЦПК України,
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський,8; ІВАN: НОМЕР_5 в Укрексімбанку м. Києва; код ЄДРПОУ 21647131) витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 820 (вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський,8; ІВАN: НОМЕР_5 в Укрексімбанку м. Києва; код ЄДРПОУ 21647131) судові витрати у розмірі 36,12 грн.
В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя