ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2021Справа № 910/3847/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Радивілівський комбінат хлібопродуктів»
до Аграрного фонду
про стягнення 109446,40 грн,
Без виклику представників сторін
У березні 2021 року Державне підприємство «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення 109446,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.06.2011 між ДП «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» та Аграрним фондом було укладено Договір складського зберігання зерна №248/11. Позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови вказаного Договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг. Так, починаючи з 01.09.2019 по 31.12.2020 включно, за укладеним Договором складського зберігання зерна №248/11 від 01.06.2011 сформувалась заборгованість Аграрного фонду перед ДП «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» за надані послуги зберігання зерна в розмірі 109446,40 грн, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 109446,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 позовну заяву Державного підприємства «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
29.03.2021 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.04.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.04.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 03.05.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 27.04.2021.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477280540 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 12.04.2021.
В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.06.2011 між Державним підприємством «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад, позивач) та Аграрним фондом (поклажодавець, відповідач) укладено договір складського зберігання зерна № 248/11/138 (далі - договір) відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі-зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1.3., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.5, 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення по вологості - не більше 0,5%, смітній домішці - не більше 0,2%, а також природних витрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця. Повідомити поклажодавця про умови зберігання зерна. В разі виникнення необхідності в здійсненні додаткових заходів, пов'язаних із зберіганням зерна, письмово погодити їх з поклажодавцем. Видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.
Відповідно до п. 3.3.2 договору поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4 цього договору.
Пунктами 3.4.4., 3.4.5. договору визначено, що поклажодавець має право проводити огляд та інвентаризацію зерна протягом строку його зберігання. Проводити разом з представником територіальних органів Держконтрольсільгосппроду щомісячні спільні перевірки кількісного та якісного стану зберігання зерна.
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки відшкодування витрат, по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що розмір відшкодування витрат (разом з ПДВ) за зберігання зерновим складом зерна (за 1 тонну за 30 календарних днів) становить 17,50 грн.
Відповідно до п. 4.4 договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ------ 200 ------ року.
У п. 4.6. договору визначено, що зміна розміру відшкодування із зберігання зерна, придбаного за кошти державного бюджету, здійснюється відповідно до ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України».
Згідно з п. 7.1. договору строк зберігання зерна до пред'явлення вимоги поклажодавцем.
Відповідно до п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і дії до 31.12.2011, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.03.2011.
11.07.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір до договору відповідно до якого сторони погодили внести зміни до п. 4.3. договору та викласти його в частині виду відшкодування в наступній редакції: «зберігання, за тонну на місяць - 17,50 грн».
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між ДП «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» та Аграрним фондом позивачем було прийнято на зберігання від відповідача зерно пшениці м'якої, 3 класу загальною масою 390880 кг та видати його на запит поклажодавця, що підтверджується копією складської квитанції на зерно №560 від 20.12.2012.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату за отримані послуги із зберігання вищезазначеного зерна у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з ДСБУ «Аграрний фонд».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/18543/19 позовні вимоги ДП «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» було задоволено та стягнуто з Аграрного фонду заборгованість у розмірі 232573,60 грн, яка виникла за надані позивач послуги зі зберігання зерна у період з 01.11.2016 по 31.08.2019.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач, відповідач в порушенням умов договору ухиляється від здійснення оплати за послуги зі зберігання зерна, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за отримані послуги у період з 01.09.2019 по 31.12.2020 у розмірі 109446,40 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору позивач листом №19/10/1-21 від 20.01.2021 направив на адресу відповідача претензію в якій зазначив про порушення останнім умов договору в частині порядку розрахунків за надані послуги у період з 01.09.2019 по 31.12.2020, у зв'язку з чим за Аграрним фондом утворилась заборгованість у розмірі 109446,40 грн, яку необхідно сплатити протягом 7 банківських днів.
Листом №40-07/52 від 08.02.2021 відповідач повідомив, що у зв'язку із незатвердженням у встановлено порядку паспортів бюджетної програми КПКВК 1201110 (2801250) «Витрати Аграрного фонду пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду» у 2019-2020 роках та відповідно неможливістю проведення Аграрним фондом конкурсних торгів на закупівлю послуг щодо зберігання об'єктів державного цінового регулювання, в тому числі зерна, дію Договору складського зберігання зерна №248/11 від 01.06.2011 на період 2019-2020 роки не погоджено. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до бюджетного кодексу та Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, фінансові зобов'язання Аграрного фонду, що виникають у останнього перед організаціями за надані товари (роботи, послуги), як установи яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, контролюються органами державного казначейства. У зв'язку з відсутністю укладених угод на зберігання зерна Аграрного фонду на період 2019-2020 роки, бюджетні зобов'язання Аграрного фонду перед ДП «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» з відшкодування витрат, пов'язаних з послугами зберігання зерна на обліку Державної казначейської служби України не зареєстровані і не можуть бути відшкодовані Аграрним фондом в добровільному порядку.
У зв'язку із вищезазначеними обставинами позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» прийняло на зберігання від Аграрного фонду зерно, а саме пшеницю м'яку 3 класу, вагою 390880 кг, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 560 від 20.12.2012 (АФ № 648034), посвідченням про якість зерна № 001418 від 20.12.2012.
Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Пунктом 7.3. договору визначено, що зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.
Враховуючи що відповідач не звертався із вимогою про повернення зерна яке передане на відповідальне зберігання, суд вважає, що дії позивача, зокрема подальше зберігання зерна, були спрямовані на належне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, суд зазначає, що заперечення відповідача, щодо відсутності укладених між позивачем та відповідачем договорів у період з 2019 по 2020 є підставою для відмови відповідача здійснювати оплату за отримані послуги судом відхиляються з огляду на наступне.
Враховуючи, що договір який укладений між сторонами на виключний термін, проте він не є виключною підставою для стягнення заборгованості з відповідача у даній справі. В даному випадку обов'язок відповідача щодо відшкодування позивачу вартості отриманих послуг зі зберігання зерна у період з 01.09.2019 по 31.12.2020 закріплено у ст. 946 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що продовження зберігання зерна після закінчення строку, встановленого договором, дає зберігачу право вимагати оплати за весь фактичний час зберігання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним були надані відповідачу послуги зі зберігання зерна у період з 01.09.2019 по 31.12.2020 на загальну суму 109446,40 грн.
Відповідачем не заперечується факт перебування на зберіганні у позивача зерна, переданого за складською квитанцією № 560 від 20.12.2012 (АФ № 648034), у спірний період (з 01.09.2019 по 31.12.2020).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату за надані позивачем послуги зі зберігання зерна у період, заявлений позивачем, відповідно до умов договору, а саме з 01.09.2019 по 31.12.2020 на загальну суму 109446,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на те, що умовами договору сторони не визначили строки оплати відповідачем наданих позивачем послуг зі зберігання, суд дійшов висновку щодо необхідності застосування положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з метою визначення строку виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг зі зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до долученої до матеріалів справи копії листа №19/10/1-21 від 20.01.2021 про сплату заборгованості за договором складського зберігання зерна №248/11/138 від 01.06.2011 у розмірі 109446,40 грн (за період з 01.09.2019 по 31.12.2020) протягом 7 банківських днів, яка була отримана відповідачем 24.01.2021 відповідно до відомостей розміщених у відкритому доступі на веб-сайті АТ «Укрпошта».
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт перебування на зберіганні у позивача зерна відповідача у період з 01.09.2019 по 31.12.2020, що не заперечується відповідачем у листі №40-07/52 від 08.02.2021, та беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів оплати відповідних послуг суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було жодних заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, як і не подано доказів щодо здійснення погашення заборгованості за вказаний період.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Державного підприємства «Радивілівський комбінат хлібопродуктів» (35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Волковенка, буд. 11; ідентифікаційний код 00955791) 109446 (сто дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн 40 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 03.06.2021
Суддя Я.В. Маринченко