номер провадження справи 17/21/21
25.05.2021 Справа № 908/424/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Сота Україна”, 04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29
поштова адреса: 01032, м. Київ, а/с 276
до відповідача: публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14
про стягнення 30 725,55 грн.
У засідання приймали участь:
представник позивача: не з'явився
представник відповідача: Морозов В.С., довіреність від 24.12.20 № 63
До господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю “Сота Україна” (надалі ТОВ “Сота Україна”) надійшла позовна заява від 11.02.21 з вимогами до публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (далі ПАТ “Запоріжжяобленерго”) про стягнення 1 030 958,58 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів від 26.10.20 № 651020.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/424/21 між суддями, 18.02.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 22.02.21 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/424/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.21 о 14 год. 30 хв.
10.03.21 через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про виправлення описки та арифметичної помилки в позовній заяві, яку заявник просить врахувати при розгляді справи. За змістом заяви позивач просить суд вважати вірно заявленою до стягнення з відповідача загальну суму 1 030 958,58 грн., з якої: 1 026 765,00 грн. - борг, 4 193,58 грн. 3 % річних; заява (клопотання) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа не є складною.
Ухвалою від 10.03.21 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - по 24.05.21, підготовче засідання відкладено на 13.04.21 о 11 год. 00 хв.
15.03.21 на адресу суду від ПАТ “Запоріжжяобленерго” надійшов відзив від 11.03.21 № 32-32/36 на позовну заяву по справі № 908/424/21 (з додатками), за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
31.03.21 на адресу суду від ПАТ “Запоріжжяобленерго” надійшла заява від 29.03.21 № 32-32/55, якою повідомлено що 17.03.21 ПАТ “Запоріжжяобленерго” повністю сплатило суму основного боргу в розмірі 1 026 765,00 грн. (на підтвердження чого, відповідачем до заяви надані копії 10 платіжних доручень). У зв'язку із сплатою суми основного боргу, відповідач у заяві просить суд закрити провадження по справі № 908/424/21 у зв'язку з відсутністю предмету спору.
06.04.21 до суду від ТОВ “Сота Україна” надійшла заява (в порядку ст. 46 ГПК України) від 01.04.21, в якій позивачем зазначено, що станом на 17.03.21 відповідач у повному обсязі розрахувався за товар отриманий згідно договору про закупівлю товарів від 26.10.20 № 651020 відповідно до платіжних доручень №№ 4984, 4980, 4985, 4978, 4981, 4982, 4977, 4986, 4979, 4983. Крім того, позивачем зазначено, що товар поставлений на суму 310 533,46 грн. за видатковими накладними від 24.09.20 № 289 на суму 62 397,30 грн., від 24.09.20 № 290 на суму 7 152,60 грн., від 24.09.20 № 293 на суму 240 983,56 грн. фактично поставлено за іншим договором, а саме за договором від 13.08.20 № 440820. У зв'язку з викладеним, позивач посилаючись на ст. 46 ГПК України просить суд: прийняти до розгляду заяву; стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь ТОВ “Сота Україна” 30 725,55 грн. заборгованості, з якої: 23 729,17 грн. інфляційних витрат та 6 996,38 грн. 3 % річних; при вирішенні остаточного рішення урахувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України; витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та по сплаті витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. покласти на відповідача; повернути на розрахунковий рахунок ТОВ “Сота Україна” надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 13 194,39 грн.; розгляд справи провести без участі представника позивача.
У підготовчому засіданні 13.04.21 судом:
- прийнято до розгляду відзив від 11.03.21 № 32-32/36 на позовну заяву по справі № 908/424/21 (з додатками);
- прийнято до розгляду заяву позивача від 10.03.21 про виправлення описки та арифметичної помилки в позовній заяві (проти якої представник відповідача не заперечував), якою позивачем усунуто неточності у позовній заяві (арифметичні та граматичні помилки) без зміни її змісту.
- клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження подане до суду 10.03.21 залишено без задоволення через необґрунтованість.
Крім того, розглянувши у засіданні 13.04.21 клопотання ПАТ “Запоріжжяобленерго” про закриття провадження у справі № 908/424/21 у зв'язку з відсутністю предмету спору (викладене у заяві від 29.03.21 № 32-32/55) суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача (викладеного у заяві від 29.03.21 № 32-32/55) про закриття провадження у справі № 908/424/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 026 765,00 грн. основного боргу за договором про закупівлю товарів від 26.10.20 № 651020.
При цьому, суд вказав, що підстави для закриття провадження у справі № 908/424/21 в іншій частині позовних вимог у суду станом на 13.04.21 відсутні.
Вирішення питання про повернення позивачу 13 194,39 грн. судового збору з бюджету відкладено до прийняття судового рішення за наслідками розгляду справи № 908/424/21.
У зв'язку із викладеним, а також враховуючи, що у підготовчому засіданні судом з'ясовано питання визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, що позивачем заявлено клопотання про розгляду справи без участі представника позивача, а також враховуючи, що представник відповідача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті, суд ухвалою від 13.04.21 у справі № 908/424/21 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.05.21 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 25.05.21 приймав участь представник відповідача, який у вступному та заключному слові заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи позивача повідомлено належним чином.
У засіданні 25.05.21, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача повідомлено, коли буде складено повне рішення.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.10.20 між публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сота Україна” (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 651020 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність Покупця товарний зазначений в специфікації до договору (Додаток № 1), а Покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Пунктом 1.2. договору визначено наступне найменування товару - Код ДК 021:2015-14620000-3 Сплави (Сталь кутова, швелер) (далі - товар). Номенклатура, асортимент, кількість, ціни та технічні (якісні) характеристики товару зазначені в специфікації до Договору (Додаток № 1).
За умовами п. 3.1. договору, ціна цього Договору становить: всього без ПДВ - 915 942,50 грн. ПДВ 20% - 183 188,50 грн. Всього з ПДВ - 1 099 131,00грн.
Датою оплати по цьому договору визначається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (4.2. договору).
За змістом п. 5.2. договору, датою поставки заявленої партії товару є дата підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) обома Сторонами.
Відповідно до пп. 6.1.1.п. 6.1. договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а Постачальник відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4. договору має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Положеннями п. 7.1 договору закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть
відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.20.
Специфікацією, яка є Додатком № 1 до договору від 26.10.20 № 651020, сторонами на виконання п. 1.2. договору визначено найменування товару, номенклатуру, асортимент, кількість, ціни та технічні характеристики товару, а також загальну вартість товару, у т.ч. з ПДВ, яка склала 1 099 131,00 грн.
З матеріалів цієї справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 26.10.20 № 651020 поставлено ПАТ “Запоріжжяобленерго” товар на загальну суму 1 026 765,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: від 04.12.20 № 429 на суму 187 969,80 грн., від 24.11.20 № 398 на суму 440 733,60 грн., від 19.11.20 № 389 на суму 398 061,60 грн., які підписані без заперечень (зауважень) уповноваженими представниками, як постачальника так і покупця.
Також позивачем складено податкові накладні, які відповідають умовам вказаних вище договору і первинним документам та зареєстровано їх в ЄДРП, що підтверджується наявними у справі доказами.
Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором від 26.10.20 № 651020 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар у сумі 1 026 765,00 грн., позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення суми основного боргу та нарахувань передбачених ч. 1 ст. 625 ЦК України у загальній сумі 1 030 958,58 грн.
Відповідач 17.03.21, тобто після відкриття провадження по даній справі, повністю розрахувався за товар поставлений позивачем за договором від 26.10.20 № 651020, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи та визнано позивачем у його заяві від 01.04.21.
У підготовчому засіданні 13.04.21 судом закрито провадження у справі № 908/424/21 в частині вимог ТОВ “Сота Україна” про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” 1 026 765,00 грн. основного боргу за договором про закупівлю товарів від 26.10.20 № 651020 на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Також у засіданні 13.04.21 судом, з підстав викладених у відповідній ухвалі, прийнято до розгляду заяву позивача (в порядку ст. 46 ГПК України) від 01.04.21, за змістом якої ТОВ “Сота Україна” просить суд: стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь 30 725,55 грн. заборгованості, з якої: 23 729,17 грн. інфляційних витрат та 6 996,38 грн. 3 % річних; при вирішенні остаточного рішення урахувати положення ч. 10 ст. 238 ГПК України; витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та по сплаті витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. покласти на відповідача; повернути на розрахунковий рахунок ТОВ “Сота Україна” надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 13 194,39 грн.
З урахуванням викладеного предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 729,17 грн. інфляційних витрат та 6 996,38 грн. 3 % річних за договором від 26.10.20 № 651020.
Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін та висновок суду.
Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором від 26.10.20 № 651020, який за своє правовою природою є договором поставки.
Доказів визнання недійсним вказаного договору суду не надано та учасниками справи не повідомлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього Договору, Покупець
здійснює розрахунок за кожну замовлену партію товару/поставлений товар протягом 30 календарних днів після підписання Сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі товару).
Як свідчать матеріали цієї справи, ТОВ “Сота Україна” належним чином виконало свої зобов'язання за договором від 26.10.20 № 651020 щодо передачі ПАТ “Запоріжжяобленерго” товару на загальну суму 1 026 765,00 грн. та реєстрації податкових накладних на вказану суму.
Проте, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, за товар поставлений за наведеними вище видатковими накладними по договору від 26.10.20 № 651020 на загальну суму 1 026 765,00 грн. розрахувався лише 17.03.21.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на отримання оплати за товар у строк встановлений договором від 26.10.20 № 651020.
З підстав неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 729,17 грн. інфляційних збитків за загальний період з січня по лютий 2021 року та 6996,38 грн. 3 % річних за загальний період з 20.12.20 по 17.03.21.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
З огляду на викладене, враховуючи простроченням відповідачем оплати товару, періоди початку виникнення прострочення оплати товару за накладними, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та інфляційним збиткам (за допомогою ІПС «Законодавство»), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 6911,99 грн. 3 % річних за загальний період з 20.12.20 по 16.03.21 та 23 729,17 грн. інфляційних за загальний період з січня по лютий 2021 року.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних судом відхиляються через безпідставність, оскільки день фактичної сплати (17.03.21) суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відповідних нарахувань.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною 3 цієї статті ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
При розгляді клопотання відповідача (викладене у відзиві на позовну заяву) про розстрочення виконання рішення на 12 місяців судом враховано, що відповідач як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст. 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов'язання (приймати поставлену продукцію та здійснювати своєчасний/повний розрахунок з постачальником) і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
При цьому, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.
Крім того, судом враховано, що відповідач належними та допустимими доказами (висновок експерта, звіт аудитора, звіт про фінансові результати, звіт про фінансовий стан (баланс) не довів, що ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на розгляду справи № 908/424/21 знаходить у складному фінансовому становищі.
Надані ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідки не підтверджують скрутне фінансове становище, дійсні лише на дату їх видачі та видані самим ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
Також судом враховано, що відповідач зазначаючи у відзиві від 11.03.21 № 32-32/36 про скрутне фінансове становище, недостатність коштів на рахунках тощо та про необхідність розстрочення рішення про стягнення суми заборгованості, у т.ч. суми основного боргу у розмірі 1 026 765,00 грн. на 12 місяців, вже 17.03.21 повністю сплатив основний борг за договором від 26.10.20 № 651020.
Ураховуючи наведене, а також те, що поданими до відзиву (в якому викладено таке клопотання) доказами не підтверджено скрутний матеріальний стан відповідача, наявну загрозу його банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та відповідно винятковість обставин, які ускладнять виконання рішення, судом відмовлено у задоволені клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судом відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2263,77 грн. покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу та відповідні підстави такого зменшення наведені відповідачем у відзиві, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 3 000 грн. є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг виходячи з наступного.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до позовної заяви: копію договору про надання правової допомоги від 26.01.21 № 3-С-ЮО укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням “Право Групп”; копію додаткової угоди від 08.02.21 до договору про надання правової допомоги від 26.01.21 № 3-С-ЮО; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору від 26.01.21 № 3-С-ЮО; копію платіжного доручення від 10.02.21 № 891 на суму 3000,00 грн. за надання правової допомоги.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.12 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
- надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
- надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;
- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
- представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
- представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
- надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно із ст. 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору про надання правової допомоги від 26.01.21 № 3-С-ЮО адвокатським об'єднанням надавались наступні послуги:
- вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій за договором про закупівлю товарів від 26.10.20 № 651020 (2 години),
- формування правової позиції (1 година);
- підготовка позовної заяви та розрахунків 3 % річних (3 години).
Як свідчить наведені вище положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій та формування правової позиції не відноситься до виду правої допомоги, яка надається адвокатом.
З огляду на викладене, враховуючи подане позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, що предмет спору та спірні правовідносини не є складними, що затрачений адвокатом час на складання позовної заяви склав 3 години, інші послуги надані адвокатським об'єднанням не належать до правових, а отже затрачений адвокатом на них час не підлягає відшкодуванню в порядку ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги відповідача є завищеною, становить надмірний тягар для відповдача, що суперечить принципу розподілу витрат.
За встановлених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до стягнення з відповідача, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, є сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ураховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», подання позивачем клопотання про повернення судового збору 13 194,39 грн. (викладене у заяві від 01.04.21), а також те, що провадження у цій справі закрито в частині вимог про стягнення 1 026 765,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення ухвали про повернення позивачу 13 194,39 грн. судового збору, який було сплачено згідно з платіжним дорученням від 10.02.21 № 892 на суму 15 464,39 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сота Україна” (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29, поштова адреса: 01032, м. Київ, а/с 276; код ЄДРПОУ 41323412) - 23 729 (двадцять три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 6911 (шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 99 коп. 3 % річних, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 77 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повне рішення складено 04.06.21.
Суддя В.Л. Корсун