03 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12390/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Юрков Е.О.) в адміністративній справі за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.11.2019 № 59289244, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на тому, що фактичні обставини справи про невиконання позивачем рішення суду та правомірність накладення на позивача штрафу. Доводи пенсійного органу щодо часткового виконання рішення суду та поважність причин невиконання судового рішення у повному обсязі через відсутність відповідного фінансування з державного бюджету, судом визнано необґрунтованими, оскільки вказані обставини свідчать саме про те, що позивачем не виконано рішення суду, а також позивачем не надано доказів щодо відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Водночас судом не встановлено та позивачем не зазначено про вчинення відповідних дій, спрямованих на виконання судового рішення, шляхом направлення до Пенсійного фонду України відповідних документів.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 160/1048/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості ОСОБА_1 по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі з 90 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 до часу припинення відповідного права або зміни законодавства.
05.06.2019 ОСОБА_1 подано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчий лист № 160/1048/19, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 24.04.2019.
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 06.06.2019 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59289244 на підставі виконавчого листа № 160/1048/19 виданого 24.04.2019, та встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 20.06.2019 за № 12875/08-01/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Дніпропетровській області щодо виконання рішення.
Так, відповідно до змісту вказаного листа, ОСОБА_1 проведено перерахунок по пенсії, доплата за період з 05.04.2019 по 31.055 2019 нарахована в розмірі 3078,60 грн виплачена у червні 2019 року, доплата за період з 01.012018 по 04.04.2019 в розмірі 18316, 65 грн. буде виплачена в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
05.11.2019 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 5100 грн.
Підставою для прийняття вказаної постанови було невиконання боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду без поважних причин.
21.11.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 10200 грн.
Підставою для прийняття вказаної постанови вказано те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення фактично, у повному обсязі не виконано, причин поважності його невиконання не виявлені.
Правомірність вказаної постанови є предметом спору у справі.
Вирішуючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону №1404-VIII).
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судом встановлено, що пенсійним органом виконано рішення суду в частині зобов'язання провести перерахунок пенсії та частково проведено виплату із суми перерахунку.
В спірному випадку причиною невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів стала відсутність відповідного фінансового забезпечення з огляду на прийняття Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, яким було визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 р. у справі № 812/1813/18, дійшов висновку, що саме поважність причин як умови, з якою Закон України «Про виконавче провадження» пов'язує накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, є тією обставиною, якій державний виконавець і суди мають надати належну правову оцінку. Обставини, які повідомлені ГУ ПФУ свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за судовим рішенням зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а власне змінами у правовому регулюванні порядку виплати пенсій та фінансуванням витрат на виплату цих пенсій. Позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату перерахованих сум пенсії не виділялись.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Вирішуючи аналогічні спірні правовідносини у постанові від 15 травня 2020 року в адміністративній справі № 812/1813/18 Верховний Суд дійшов висновку, що саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень. Постанова №103, яка прийнята на підставі статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, містить приписи, які регламентують дії органів ПФУ під час здійснення своїх повноважень із перерахунку пенсії усім, кому вони призначені згідно з вказаним Законом і відповідно ними слід керуватися під час виконання судового рішення.
При цьому 28 серпня 2018 року набрав законної сили Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, яким було визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
В даному випадку, позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись. Тож у контексті обставин даної справи не можна дійти висновку, що позивачем не були перераховані означені кошти без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі №814/2655/14.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
Також судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було оскаржено до суду постанову державного виконавця від 05.11.2019 про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 5100 грн. Ця постанова передувала прийняттю постанови від 21.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 адміністративний позов залишено без руху та ухвалою від 23.12.2019 відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 05.11.2019 ВП № 59289244, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
При обранні розміру накладення штрафу необхідним є повторність невиконання вимог державного виконавця, а також наявність чинної попередньої постанови, якою накладено штраф, проте, як встановлено судом, постанова державного виконавця від 05.11.2019 про накладення штрафу, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови від 21.11.2019 ВП № 59289244, скасована, що виключає повторність невиконання судового рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова державного виконавця від 21.11.2019 ВП № 59289244 про накладення штрафу у подвійному розмірі підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до положень статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року скасувати з ухвалення нового судового рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.11.2019 № 59289244, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4802,50 грн. ( чотири тисячі вісімсот дві гривні п'ятдесят копійок)
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська