ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 червня 2021 року м. Київ № 640/13358/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця»
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (далі по тексту - відповідач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, в якій позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ директора виконавчого регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мироновича А.В. від 27 квітня 2021 року №160-Н «Про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року №223-Н» в частині встановлення позивачу робочого місця в виробничому підрозділі Дарницька дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вулиця Приколійна, 1, куди позивачу тяжче та складніше добиратись як інваліду 3 групи;
- зобов'язати регіональну філію «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» позивачу, як інваліду 3 групи, враховуючи індивідуальну програму реабілітації і медичні показання, наказом встановити: робоче місце у підрозділі з найменшим віддаленням від постійного місця проживання та найлегшим під'їздом громадського транспорту; скорочений робочий день з початком роботи на годину пізніше від встановленої правилами внутрішнього розпорядку, з оплатою як за повний робочий день.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем протиправно видано наказ щодо встановлення позивачу робочого місця в виробничому підрозділі Дарницька дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вулиця Приколійна, 1, куди позивачу тяжче та складніше добиратись як інваліду 3 групи.
Позивач з цим рішенням не погоджується, оскільки вважає, що такий наказ порушує його право на належні умови праці, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В той же час, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачем - юридичною особою з приводу трудових правовідносин.
Тобто, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з правовідносин, пов'язаних з порушенням права позивача на належні умови праці на товаристві, що свідчить, що спір між ними виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, в тому числі, делегованих.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в межах даного спору не є суб'єктом владних повноважень, а є виключно юридичною особою, з якою позивач перебуває у трудових відносинах.
Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, приходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Також, враховуючи, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судом не розглядається по суті подана одночасно з позовною заявою заява про забезпечення позову.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник