03 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3156/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо повернення без виконання наказу голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки згідно наказу голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року наказано виплатити грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки, але порушуючи ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області повернуло наказ без виконання.
Ухвалою судді від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 27.04.2021 надав до суду відзив на позов, в якому посилався на те, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. У листі-відповіді позивачу вказано, що територіальне управління не має змоги виконати наказ голови Деснянського районного суду міста Чернігова станом на дату звернення та запропоновано переглянути дане питання пізніше у разі надходження додаткових кошторисних призначень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працює на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова.
Наказом голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної відпустки.
Наказ направлено до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області для здійснення відповідних нарахувань.
Листом відповідача № 03-32/699/21-вих від 26.03.2021 наказ повернуто без виконання з посиланням на відсутність коштів та ст. 22, ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Положення статті другої Закону України «Про відпустки» вказують на те, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Аналогічні положення містять частини шоста, сьома статті 79 Кодексу законів про працю України.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ч. 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.
У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Отже, виплати, передбачені статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є однією з гарантій незалежності судді.
Згідно статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Так, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, з огляду на наступне.
Приписи ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 24 Закону України «Про відпустки» не передбачають жодних обмежень щодо виплати грошової компенсації. Вказана правова норма не містить жодних умовностей щодо надання такої компенсації та не містить жодних підстав та механізму щодо відмови в її наданні.
Суд зазначає, що оскаржувана відмова відповідача за своєю суттю зведена до позбавлення позивача гарантованого ст. 136 Закону № 1402-VIII права на отримання відпустки або грошової компенсації у разі невикористаної її частини, що є не припустимим.
По-друге, за своєю суттю причина відмови відповідача у виплаті компенсації за невикористану відпустку зведена до відсутності в цій частині відповідного бюджетного фінансування на відповідний бюджетний період.
Разом з тим, суд звертає увагу, що забезпечення належного фінансування суддів є складовою гарантій їх незалежності. Питання гарантій незалежності суддів і судів уже були предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, у Рішенні від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів) Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений частиною першою статті 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).
Аналогічно, згідно із частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді, ухваленої 17 листопада 1999 р. Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань), незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. В статті 17 цієї Хартії прямо зазначено, що суддя має отримувати достатню винагороду для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень.
В пунктах 53 та 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N (2010) 12, зазначено, що "основні норми системи оплати праці професійних суддів мають бути визначені законом. Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, тощо.".
Зазначене свідчить, про наявність порушеного права позивача на виплату йому як судді грошової компенсації за невикористану частину щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо повернення без виконання наказу голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки згідно наказу голови Деснянського районного суду міста Чернігова «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » № 23-в/г від 16 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, вул.Кирпоноса, буд.16,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 26295412.
Повний текст рішення суду виготовлено 03 червня 2021 року.
Суддя О.В. Заяць