Справа № 646/2150/21
№ провадження 2/646/1392/2021
01.06.2021 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судового засідання - Сердюк В.К.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС»,
треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,
приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
31 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (далі - ТОВ «ФІНФОРС») заборгованості у розмірі 6 127,10 грн.
Також позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з ТОВ «ФІНФОРС» не укладала жодної угоди, у тому числі нотаріально посвідченої, і, відповідно, не має будь-яких зобов'язань перед відповідачем, у зв'язку з чим, заборгованість не є безспірною, що виключає вчинення виконавчого напису.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та третіх осіб.
Одночасно, цією ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. належним чином засвідчені копії виконавчого напису № 22823 від 01 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 6 127,10 грн., а також договору, за яким вчинено виконавчий напис, розрахунку заборгованості та інших документів, поданих для вчинення виконавчого напису.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 6 127,10 гривень.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, вимоги позову підтримали у повному обсязі, просили задовольнити та надализгоду на заочний розгляд справи.
У судове засідання відповідач ТОВ «ФІНФОРС», належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позов не скористався.
У судове засідання треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В., належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 01 червня 2021 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову ОСОБА_1 , об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову у повному обсязі, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 09 липня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» (далі - ТОВ «СС ЛОУН») та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 313231-А.
Згідно п. 2.1.1. вказаного договору, сума кредиту 3000 грн.
Відповідно до п. 2.1.2. договору, термін платежу 2018-08-06.
30 жовтня 2018 року між ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «СС ЛОУН» укладено договір факторингу № 40071779-6, за п. 1.1. якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна Продажу) за плату (далі - «Винагорода»), а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за яким настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (сума наданого кредиту чи позики), проценти, комісію, неустойку (пеня, штраф) та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі прав грошових вимог, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Копія виписки з особового рахунка за кредитним договором № 313231-А відносно ОСОБА_1 свідчить про наявність заборгованості останньої за період з 30 жовтня 2018 року по 11 березня 2020 року в розмірі 6 127,10 грн.
01 вересня 20120 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. видано виконавчий напис № 22823 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості за кредитним договором 313231-А від 09 липня 2018 року у розмірі 6 127,10 грн.
В обґрунтування правомірності виконавчого напису нотаріуса та на виконання ухвали судді від 02 квітня 2021 року про витребування доказів, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. надано наступні документи: копію виконавчого напису № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості за кредитним договором 313231-А від 09 липня 2018 року у розмірі 6 127,10 грн., копію договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 09 липня 2018 року № 313231-А разом з Графіком платежів до нього, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» (далі - ТОВ «СС ЛОУН») та ОСОБА_1 ; копію заяви ТОВ «ФІНФОРС» на вчинення виконавчого напису Вих. № б/н від 10 серпня 2020 року, адресованої приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С.; копію виписки з особового рахунка за кредитним договором № 313231-А відносно ОСОБА_1 ; копію списку № 111 згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих відправника ТОВ «ФІН ФОРС»; копію договору факторингу № 40071779-6 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «СС ЛОУН».
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону № 3425-ХІІ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону № 3425-ХІІ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону № 3425-ХІІ та Глава 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.
Згідно зі ст. 87 Закону № 3425-ХІІ, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі № 3425-ХІІ та Порядку № 296/5.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172.
Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року за № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Отже, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 01 вересня 2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, та на підставі нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед банком на підставі лише документів, передбачених пунктом 2 Переліку.
Крім того, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. не надано суду переліку боржників, до яких виникло право грошової вимоги згідно договору факторингу № 40071779-6, укладеного між ТОВ «ФІНФОРС» та ТОВ «СС ЛОУН».
Також слід зауважити, що виконавчий напис видано приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 01 вересня 2020 року, проте на підтвердження наявності заборгованості відповідача надано виписку з особового рахунка ОСОБА_1 за період з 30 жовтня 2018 року по 11 березня 2020 року в розмірі 6 127,10 грн.
З системного аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону № 3425-ХІІ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
За правовим висновком, що викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, а також у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 640/3673/17, від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 та від 25 березня 2019 року у справі № 629/3881/16-ц, - «…Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону № 3425-ХІІ у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису…».
Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приймаючи дане рішення, суд виходить з диспозитивності та рівності сторін процесу, що сторони користуються рівними правами на власний розсуд. Кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини на які вона покликається.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, частиною першою статті 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням тієї обставини, що відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано належних та допустимих доказів існування безспірної заборгованості позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Означених вище висновків суду матеріали справи не спростовують.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, при зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору у сумі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, зазначені витрати позивача з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача у повному обсязі.
Щодо стягнення з ТОВ «ФІНФОРС» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріали справи свідчать, що 19 травня 2021 року позивачем до канцелярії Червонозаводського районного суду м. Харкова подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2 100,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як свідчать матеріали справи, 29 березня 2021 року між ОСОБА_1 та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕКСІЯ ЦИГАНЕНКО» укладено договір про надання правничої допомоги.
За п. 1.1. вказаного договору, КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу з захисту прав та інтересів КЛІЄНТА у справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., за яким стягнено з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованість в розмірі 6 127,10 грн. в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно акту про надання правничої допомоги від 31 березня 2021 року, підписаному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання договору про надання правничої допомоги від 29 березня 2021 року, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надало, а Клієнт прийняв наступні послуги: аналіз правових відносин, судової практики щодо порядку, підстав вчинення виконавчого напису нотаріусом та його оскарження (0,5 години) - 350,00 грн., аналіз судової практики щодо порядку, підстав вчинення виконавчого напису нотаріусом та його оскарження (0,5 години) - 350,00 грн., підготовка позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., за яким стягнено з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованість в розмірі 6 127,10 грн. (1 година) - 700,00 грн., підготовка заяви про забезпечення позову (0,5 години) - 350,00 грн.; підготовка клопотання про витребування доказів (0,5 години) - 350,00 грн., а всього - 2 100,00 грн.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду надано копію квитанції № 3 від 31 березня 2021 року про оплату за договором від 29 березня 2021 року в розмірі 2 100,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судовим розглядом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджено доказами надання адвокатом правничих послуг, є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За частинами п'ятою та шостою ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи клопотання від відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду не надійшло, неспівмірності витрат не доведено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 4, 5, 11, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22823 від 01 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41717584) заборгованості за кредитним договором 313231-А від 09 липня 2018 року у розмірі 6 127 (шість тисяч сто двадцять сім) гривень 10 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (місцезнаходження: 01042, місто Київ, Новопечерський провулок, будинок 19/3, корпус 2, офіс 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41717584) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100 (дві тисячі сто) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: 61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 39А, офіс 6;
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», місцезнаходження: 01042, місто Київ, Новопечерський провулок, будинок 19/3, корпус 2, офіс 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41717584.
Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: 10008, місто Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 35.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, офіс 14.
Повне заочне рішення складено і підписано без проголошення 04 червня 2021 року.
Суддя - Ю.Ю. Власова