Ухвала
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 344/2397/21
провадження № 61-7741ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей,
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні
з викликом сторін та призначено судове засідання на 05 лютого 2021 року. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено відповідачу право на пред'явлення зустрічного позову у вказаний строк.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2021 року вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей проводити за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_1 15 лютого 2021 року подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2021 року, залишеною без змінпостановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 квітня
2021 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей до спільного розгляду із первісною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та повернутої її ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами хоч і виникають із сімейних правовідносин, однак не можуть взаємозараховуватися, задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дітей повністю або частково не виключить можливість задоволення первісного позову про розірвання шлюбу, спільний розгляд указаних позовів є недоцільним, оскільки спричинить затягування розгляду справи.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року. Посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_2 . Зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій не приймаючи зустрічний позов до провадження порушили принцип рівності учасників судового процесу перед законом та судом, принцип правової визначеності.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана
з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що зустрічна позовна заява у справі приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом у разі, якщо суд прийде до висновку, що обидва позови стосуються одного предмета спору, взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.
Судами встановлено, що звертаючись з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, та визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05 лютого 2021 року вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей проводити за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_2 09 лютого 2021 року подала клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2021 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_1 15 лютого 2021 року подав відзив на позовну заяву ОСОБА_2 ,
а також зустрічну позовну заяву.
Встановивши, що предметом первісного позову є розірвання шлюбу, натомість предметом зустрічного позову є визначення місця проживання дітей, спільний розгляд цих позовів є недоцільним, оскільки не відповідатиме завданню цивільного судочинства та спричинить затягування розгляду справи, суди зробили обґрунтований висновок про повернення ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,
№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним,
а касаційна скарга - необґрунтованою.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 квітня
2021 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов